Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 205/4622/16-ц
провадження № 61-22588св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
представник відповідача - ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Демченко Е. Л.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Позов мотивовано тим, що вона із ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 серпня 2003 року, який 01 жовтня 2013 року розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась дочка ОСОБА_8. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
Зазначала, що ОСОБА_6 матеріальної допомоги не надає. Дитина часто хворіє, у зв'язку із чим проходила необхідні дослідження та приймала ліки. Всі витрати пов'язані з лікуванням дитини та розвитком здібностей дитини, оздоровлення і санаторно-курортне лікування вона понесла особисто.
Крім того, дитина займається у студії образотворчого мистецтва будинку культури «Машинобудівельників» м. Дніпропетровська з вересня 2014 року та відвідує танцювальну студію «Pole sport» імені Румянцевої у м. Дніпропетровську з 01 вересня 2015 року.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь у рахунок додаткових витрат на дитину - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразово після фактичного понесення суму 17 623 грн 50 коп., що пов'язані з розвитком здібностей дитини та її лікування за період з вересня 2014 року по вересень
2016 року та стягувати у майбутньому з ОСОБА_6 на її користь у рахунок додаткових витрат на дитину періодично кожного місяця 1 890 грн, пов'язаних з курсами відновного апаратного лікування, виготовленням лінз та розвитком здібностей дитини до 19 січня 2023 року включно (до досягнення дитиною повноліття).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня
2016 року у складі судді Шавули В. С. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 фактично понесені витрати, пов'язані із лікуванням дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1,
у сумі 2 787 грн. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини додаткові витрати, що викликані її хворобою, у сумі 1 тис. грн щомісяця, починаючи від 07 жовтня 2016 року і до змін у стані здоров'я дитини або у майновому становищі сторін, але не більш ніж до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що при визначені розміру фактично понесених витрат, пов'язаних з лікуванням дитини та стягнення додаткових витрат на дитину, що пов'язані з її хворобою, суд визнав за належне стягнути фактично понесені витрати, пов'язані з лікуванням дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 2 787 грн, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів щодо обґрунтованості суми додаткових витрат на дитину, заявлених у позовній заяві, а також стягнути кошти на додаткові витрати на дитину у розмірі 1 тис. грн щомісячно на період, необхідний для лікування дитини.Інші витрати, понесені позивачкою на утримання дитини, не є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України, тому вони є безпідставними.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на утримання малолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1,
у розмірі 4 300 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, визначаючи розмір додаткових витрат на дитину, суд першої інстанції у резолютивній частині рішення суду визначив 2 787 грн як фактично понесені додаткові витрати на лікування у розмірі 50 %, але які саме понесені витрати, у рішенні суду не зазначено. Крім того, визначаючи розмір щомісячних додаткових витрат на дитину, суд у резолютивній частині встановив їх на період, при цьому хто і яким чином буде визначати тривалість цього періоду, у рішенні суду не зазначено, що фактично робить неможливим виконання рішення суду. ОСОБА_4 сплатила
8 600 грн, що підтверджується належними та допустимим доказами, тому вказана сума обґрунтована, відноситься до додаткових витрат на утримання дитини, які викликані особливими обставинами, та 1/2 частина її вартості підлягає стягненню на користь позивачки. Інші витрати, понесені ОСОБА_4, на утримання дитини не є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України, тому суд першої інстанції дійшов передчасно висновку про стягнення з ОСОБА_6 додаткових витрат на дитину у розмірі 1 тис. грн щомісячно на період, необхідний для лікування дитини.
У касаційнійскарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину першу статті 185 СК України, відповідно до якої зазначено, що до додаткових витрат на дитину відноситься розвиток здібностей дитини. Апеляційний суд не взяв до уваги, що додаткові витрати були понесені не тільки на лікування дитини, але й на її розвиток здібностей, а саме: на відвідування спортивної секції та дитячого гуртка малювання.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильніст