Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 199/1478/17
провадження № 61-4779 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконною бездіяльністю посадової особи органу прокуратури, за касаційними скаргами першого заступника прокурора Дніпропетровської області та ОСОБА_1, в інтересах якого діє Громадська Організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна Громадська Організація», на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Городничої В. С. та касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2017 року у складі судді Руденко В. В. та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Городничої В. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Дніпропетровська місцева прокуратура № 3,
третя особа - прокуратура Дніпропетровської області,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, у якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2 064,48 грн матеріальної шкоди, 18 000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять у зв'язку з явкою до суду.
2. Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 із заявою про вчинення слідчим СВ Кіровського РВ ОСОБА_2 злочину. Прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 (на той час прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська) Токар Р. М. не було внесено відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за вказаною заявою позивача. Ухвалою Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 27 серпня 2013 року бездіяльність прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська Токаря Р. М. визнано незаконною та зобов'язано прокурора внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 05 серпня 2013 року.
3. Бездіяльність прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Токар Р. М., яка була встановлена судом, завдала позивачу значної матеріальної шкоди, фізичних страждань та моральної шкоди. Він був змушений витратити велику кількість часу та грошей, у зв'язку з чим він не працював, як наслідок не отримував доходи, а тому зазначає, що має право на відшкодування упущеної вигоди. Крім того, ним були понесені витрати на надання йому адвокатських послуг та витрати на пальне для пересування по місту, відвідуючи адвоката, суд, прокуратуру.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
4. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 26 червня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 300 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено.
5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з установленими фактами протиправної бездіяльності прокурора, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.
6. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції в частині розміру присудженої до стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 300 грн та в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 та судових витрат у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2000 грн на відшкодування моральної шкоди.
7. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при визначенні розміру моральної шкоди, місцевим судом не взято до уваги всі фактичні обставини справи у їх сукупності, тривалість, характер, ступінь моральних переживань позивача та не наведено належного обґрунтування стягнення моральної шкоди у заниженому розмірі 300 грн.
Зіславшись на характер та ступінь душевних переживань позивача, які були викликані неправомірною бездіяльністю посадової особи органу прокуратури, що встановлена судовим рішенням, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2 000 грн, який є достатньою і необхідною сатисфакцією за спричинені позивачу душевні страждання.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,перший заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд невірно застосував норму статті 1174 ЦК України, оскільки дана норма не регулює правовідносини, що виникли між сторонами, так як органи прокуратури і їх посадові особи не відносяться до суб'єктів відповідальності, зазначених у цій нормі, за завдану шкоду.
10. Касаційна скарга також містить посилання на те, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для відшкодування моральної шкоди як невнесення відомостей до ЄДРД.
11. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
12. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня
2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
13. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
14. Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15. У січні 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
16. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивача 18 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 9283,32 грн судових витрат у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.
17. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що при вирішення спору суд невірно та несправедливо визначив розмір сатисфакції, яка підлягає стягненню на користь позивача.
18. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, Державна казначейська служба України просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.
19. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не в повній мірі застосовано законодавство, яке повинно регулювати спірні відносини. Сукупність умов для застосування статті 56 Конституції України та статей1173, 1174 ЦК України судами не встановлена.
20. Аргументом касаційної скарги також зазначено те, що судами достовірно не встановлено наявність моральної шкоди, в чому саме вона полягає, а також обґрунтування саме такого розміру моральної шкоди, що суперечить вимогам законодавства України та є підставою для скасування рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи інших учасників справи
21. Доводи відзиву ОСОБА_1 на касаційні скарги Державної казначейської служби України та першого заступника прокурора Дніпропетровської області зводяться до того, що при вирішенні спору вірно застосовано правову норму та дотримано правовий висновок Верховного Суду України, зазначений у постанові від 25 травня 2016 року у справі
№6-440цс16.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги Державної казначейської служби України та першого заступника прокурора Дніпропетровської області підлягають задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
24. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної ін