Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 212/4390/2012
провадження № 61-8256зпв18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року у складі судді Мостової Г. І. у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, за участю третьої особи - ОСОБА_4, за заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із заявою про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа.
Заява мотивована тим, що позивач не отримував виконавчий лист за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2013 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 31 січня 2014 року.
Поважними причинами пропуску строку позивач вказує те, що 08 вересня 2015 року працівник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 та 06 листопада 2015 року працівник ПАТ КБ « ПриватБанк» ОСОБА_6 звільнились з роботи, 23 лютого 2016 року після проведення ревізії судових документів, комісія встановила відсутність виконавчого листа у справі № 212/4390/2012, про що складено акт. За заявою від 26 лютого 2016 року після ознайомлення з матеріалами цивільної справи було встановлено, що в матеріалах справи відсутня заява про видачу виконавчого листа.
Виконавчий лист стягувач отримав лише 24 березня 2016 року. Позивач посилається на те, що час з моменту винесення рішення був витрачений на мирне врегулювання спору і просить поновити строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2016 року у складі судді Ан О. В. у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що доказів мирного врегулювання спору заявник не надав, працівники банку звільнилися після закінчення річного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, а відсутність належної організації роботи у ПАТ КБ «ПриватБанк» не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2016 року у складі суддів: Жданкіна В. В., Шемети Т. М., Денишенко Т. О. ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підстав для поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання немає.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року відмовлено у прийнятті касаційної скарги представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Сокуренко Н. В. на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2016 року.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що з урахуванням вимог пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України 2004 року ухвали судів першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню.
У травні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, зокрема з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України 2004 року.
На підтвердження наявності зазначеної підстави заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2015 року у справі № 6-2713ск15, від 18 червня 2014 року у справі № 6-21038ск14, від 10 травня 2017 року у справі № 6-310/61/16, від 31 березня 2017 року у справі № 2-160/11 та від 06 березня 2017 року у справі № 640/1920/15-ц, в яких, на його думку, зазначена норма процесуального права застосована по-іншому.
Посилаючись на наведене, заявник просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу до суду касаційної інстанції для розгляду.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Ухвалою Верховного Суду України від 05 липня 2017 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У січні 2018 року заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про перегляд судового рішення зі справою № 212/4390/2012 передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року цивільну справу призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» доводи, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 року підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
Згідно з частиною першою статті 360-5 ЦПК України 2004 року Верховний Суд Украї