1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

м. Київ

справа №803/1724/14

адміністративне провадження №К/9901/7777/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року (головуючий суддя Волдінер Ф.А., судді: Лозовський О.А., Плахтій Н.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі №803/1724/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі також - МВС України, відповідач-1), Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (надалі також - УМВС у Волинській області, відповідач-2) , в якому просила визнати неправомірними дії відповідачів щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги за фактом загибелі ОСОБА_2 та зобов'язати відповідачів провести виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), або інвалідності працівника міліції, затвердженої постановою КМ України №707 від 12 травня 2007 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) працівника міліції, за фактом загибелі старшого дільничного інспектора Турійського РВ УМВС України у Волинській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області провести виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), або інвалідності працівника міліції, за фактом загибелі старшого дільничного інспектора Турійського РВ УМВС України у Волинській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 31 липня 2010 року на автодорозі «Київ-Ковель-Ягодин» біля повороту на смт. Луків Волинської області сталося дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув чоловік позивача ОСОБА_2, що проходив службу в УМВС України у Волинській області на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Турійського РВ.

Відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за №83/7404, уповноваженою комісією створеною відповідачем-2 було проведено розслідування цього нещасного випадку.

На підставі спеціального розслідування комісія дійшла висновку, що смертельний нещасний випадок із старшим дільничним інспектором міліції СДІМ Турійського РВ УМВС України у Волинській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 стався в період проходження служби, при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньої участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, про що складені відповідні акти розслідування нещасного випадку форми Н-5 і про нещасний випадок форми Н-1 від 28 жовтня 2010 року.

Вказані матеріали спеціального розслідування 2 листопада 2010 року відповідачем-2 були скеровані до відповідача-1 для затвердження. Однак листом від 23 листопада 2010 року №21879/Вн відповідач-1 відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), або інвалідності працівника міліції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12 травня 2007 року з підстав передчасності висновків викладених у матеріалах службового розслідування, мотивуючи свою відмову відсутністю висновку відповідної автотехнічної експертизи та рішення органів слідства щодо встановлення винних у скоєнні ДТП.

16 жовтня 2013 року позивач звернулась з заявою до відповідача-2 з проханням переглянути матеріали спеціального розслідування нещасного випадку по факту смерті її чоловіка старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, в зв'язку з набранням 29 серпня 2013 року законної сили вироком Турійського районного суду від 23 квітня 2013 року.

За матеріалами додаткового службового розслідування відповідачем-2 складено відповідний висновок від 23 жовтня 2013 року та акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) форми Н-5, акт №26 про нещасний випадок (у тому числі поранення) форми Н-1, акт №27 (у тому числі поранення) форми Н-1. Розслідуванням встановлено, що смертельний нещасний випадок із старшим дільничним інспектором міліції СДІМ Турійського РВ УМВС України у Волинській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 трапився в період проходження служби, при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.

Відповідачем-2 8 квітня 2014 року листом за №7/271 надіслало відповідачу-1 матеріали службового розслідування для розгляду та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) працівника міліції ОСОБА_2.

Відповідачем-1 листом від 3 червня 2014 року №15/5-3023 було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції в зв'язку із пропуском позивачем трирічного терміну на звернення з відповідної вимогою.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що підставою для відмови позивачу в призначені одноразової грошової допомоги в листопаді 2010 року стало передчасність такої вимоги, оскільки відсутні висновки відповідної автотехнічної експертизи та рішення органів слідства щодо встановлення винних у скоєнні ДТП. Таким рішенням відповідач-1 фактично обумовив реалізацію законного права позивача настанням певних обставин, які не залежать від волі позивача. Позивач повторно звернулась до відповідача-2 з вимогою про виплату одноразової грошової допомоги за фактом загибелі ОСОБА_2 16 жовтня 2013 року після набрання чинності вироку, а тому рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) працівника міліції з підстав викладених у листі від 3 червня 2014 року №15/5-3023 за відсутності інших підстав для відмови, прийняте без врахування усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, тобто є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню як незаконне.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, МВС України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що абзацом 5 пункту 7 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року N707 (далі - Порядок №707) визначено присічний строк, протягом якого особа має право заявити вимогу про виплату одноразової грошової допомоги, і цей строк становить три роки, який обчислюється з дня настання події - тобто ДТП, внаслідок якого загинув ОСОБА_2 Також скаржник посилається на те, що до компетенції МВС не належить безпосередньо виплата спірної допомоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задовол

................
Перейти до повного тексту