Постанова
Іменем України
24 січня 2019 року
м. Київ
справа № 555/1051/14-ц
провадження № 61-34584 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
відповідачі: ОСОБА_8, Моквинська сільська рада Березнівського району Рівненської області,
представники ОСОБА_8: ОСОБА_9, ОСОБА_10,
представники Моквинської сільської ради Березнівського району Рівненської області: Люшин Юрій Степанович, Нисинець КлавдіяАнатоліївна, Щур Олександр Валерійович,
третя особа - ОСОБА_14,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Григоренка М. П.,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Моквинської сільської ради Березнівського району Рівненської області (далі - Моквинська сільська рада), ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_14, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Моквинської сільської ради народних депутатів Березнівського району Рівненської області від 30 липня 1996 року № 27 їй передано безоплатно в особисту приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га для обслуговування житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1.
У земельно-кадастрових документах Моквинської сільської ради за нею обліковується земельна ділянка для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,16 га.
Земельна ділянка площею 0,16 га, яка передана їй у власність, вилучена у встановленому законом порядку не була, будь-які рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади щодо вилучення у неї земельної ділянки відсутні. Добровільної відмови від переданої їй у власність земельної ділянки вона не надавала.
Рішенням Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1. Зазначена ділянка межує з її земельною ділянкою.
У кінці 2013 року ОСОБА_8 розпочала огородження своєї земельної ділянки та порушивши межу, побудувала частину паркана на належній їй земельній ділянці. З огляду на порушення відповідачем її права власності на земельну ділянку, вона звернулася до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та з вимогою зобов'язати ОСОБА_8 знести паркан, побудований нею на земельній ділянці, переданій їй у власність.
При розгляді цієї справи вона дізналася про те, що ОСОБА_8 замовила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,24 га.
Рішенням Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 було затверджено вищевказану технічну документацію та передано у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,24 га, 09 листопада 2012 року видано державний акт серії НОМЕР_1.
ОСОБА_4 вважала, що оскаржуване рішення Моквинської сільської ради є незаконним і підлягає скасуванню та, відповідно, є підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі оскаржуваного рішення.
Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_4 просила визнати незаконним та скасувати рішення Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва і обслуговування жилого будинку; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку; припинити право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, право власності на яку посвідчено державним актом серіі НОМЕР_1; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42 в частині передачі ОСОБА_15 у приватну власність земельної діляки площею 0, 24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена по АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати рішення Моквинської сільської ради від 22 червня 2012 року № 183 в частині затвердження акта по вирішенню земельного спору від 23 травня 2012 року.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 18 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 06 травня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 18 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06 травня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 01 червня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано незаконним і скасовано рішення Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» у частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 2 400 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку.
Визнано недійсним державний акт від 09 листопада 2012 року серії НОМЕР_1 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2.
Припинено право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, право власності на яку посвідчене державним актом серії НОМЕР_1 виданого 09 листопада 2012 року.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42 у частині передачі ОСОБА_15 у приватну власність земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена по АДРЕСА_1.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час прийняття виконавчим комітетом Моквинської сільської ради рішення про передачу земельної ділянки площею 0,16 га позивачу не вимагалось отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, оскільки дію статті 23 ЗК України (1990 року) було призупинено, а право власності на земельну ділянку посвідчувалось Моквинською сільською радою на підставі статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року шляхом вчинення запису у земельно-кадастрових документах, що є свідченням набуття ОСОБА_4 права власності на вказану земельну ділянку для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2. ОСОБА_14 набула у власність будинок АДРЕСА_3 у порядку спадкування, після смерті її баби ОСОБА_16 У довідці Моквинської сільської ради від 23 серпня 2012 року зазначено, що за спадкодавцем ОСОБА_14 обліковувалась земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,17 га. Враховуючи те, що на момент прийняття спадщини ОСОБА_14 діяла редакція ЗК України від 18 грудня 1990 року, тому відповідно до його положень до неї перейшло й право власності або право користування вказаною земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_14 набули у право власності дві земельні ділянки площею 0,16 га та 0,17 га (разом 0,33 га).
Після приведення площі земельної ділянки відповідача до 0,24 га відповідно до оскаржуваних рішення Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202, державного акта серії НОМЕР_1, загальна площа земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_14 зменшилась до 0, 2614 га, а тому вказане рішення сільської ради підлягає скасуванню, державний акт на право власності на земельну ділянку визнанню недійсним, оскільки порушують права ОСОБА_4, ОСОБА_14 щодо володіння належними їм земельними ділянками.
Скасовуючи рішення виконкому Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42, суд виходив із того, що у районному архіві відсутній протокол засідання виконавчого комітету за листопад 1996 року, а тому, оскільки вказаний протокол не було передано до архіву, то вищевказане рішення сільської ради не створює відповідних юридичних наслідків для вказаних осіб.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 13 вересня 2017 року апеляційні скарги Моквинської сільської ради та ОСОБА_8 задоволено.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 01 червня 2017 року скасовано.
У задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_15 отримав відповідно до рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42 земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку площею 0, 24 га. У свою чергу, ОСОБА_8, яка є спадкоємицею ОСОБА_15, оформила право власності на вказану земельну ділянку у встановленому законом порядку, її площа не перевищує норму, визначену положенням статті 121 ЗК України, місце розташування відповідає визначеному на Генеральному плані с. Моквин Березнівського району Рівненської області, межі визначені та були погоджені.
Рішенням виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 30 липня 1996 року ОСОБА_4 передано для обслуговування житлового будинку у приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га. Технічна документація із землеустрою на передану їй земельну ділянку не виготовлялась, межі земельної ділянки не визначались та не виносились в натурі, державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не доведено зменшення площі належній їй земельній ділянці діями ОСОБА_8 щодо затвердження та виготовлення земельної документації, отр