ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 лютого 2019 року
справа №821/3418/15-а
адміністративне провадження №К/9901/27361/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Терра-Прайм»
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у складі судді Василяки Д.К.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у складі суду Стас Л.В., Турецької І.О., Косцової І.П.
у справі № 821/3418/15-а
за позовом Приватного підприємства «Терра-Прайм»
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
29 жовтня 2015 року Приватне підприємство «Терра-Прайм» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0004242205 про застосування штрафних санкцій у сумі 240 934,08 грн, № 0004252205 про застосування штрафних санкцій у сумі 6 849,90 грн, № 0004262205 про застосування штрафних санкцій у сумі 858,00 грн. за порушення Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні та за відсутність торгового патенту, з мотивів безпідставності їх прийняття.
30 листопада 2015 року Херсонський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та прийнятими на підставі, в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.
У березні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи касаційної скарги повторюють доводи адміністративного позову та апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Позивач зареєстрований, як юридична особа 27 листопада 1998 року, ідентифікаційний код юридичної особи 30204757.
20 вересня 2012 року податковим органом проведено перевірку господарської одиниці - складу, що перебуває у користуванні Підприємства та розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Г. Сапожнікова, 8б, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 21 вересня 2012 року № 0056/08/00/22/35120290 (далі - акт перевірки).
Перевірка проводилась у присутності заступника комерційного директора підприємства - ОСОБА_4. Під час даної перевірки встановлено порушення пункту 1, пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 та статті 267 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.
З актом перевірки уповноважена особа позивача ознайомлена під розпис. Жодних зауважень до акту перевірки не надано.
На підставі акта перевірки керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0004242205, № 000425205 та № 0004262205.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного суду виходить з наступного.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0004242205 від 26 жовтня 2012 року, яким за порушення пункту 1, пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 1 статті 17, статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовні штрафні санкції на суму 240 934,08 грн, Суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95 (далі Закон про РРО).
Верховний Суд при розгляді даної справи застосовує норми вказаного закону в редакції, що діяла на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Дія Закону про РРО поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Пунктом 12 статті 9 Закону про РРО встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Суд підтримує думку позивача стосовно того, що підприємствами, які здійснюють розрахунки виключно у безготівковій формі РРО не застосовується. Але, факт продажу товарів за готівкові кошти встановлено при перевірці та зафіксовано у акті фактичної перевірки від 21 вересня 2012 року. Даний факт підтверджено письмовими поясненнями заступника комерційного директора ОСОБА_4 Неоприбуткування коштів в касі підприємства також не є спірним.
Суд погоджується з висновком суду апеляц