ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2019 року
Київ
справа №808/1683/16 (СН/808/18/17)
касаційне провадження №К/9901/65757/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді - Чередниченко В.Є., Іванов С.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис-ЛТД» (далі - Товариство) до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 22.03.2018, ухваленим у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, позов задовольнив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Інспекція 27.04.2018 звернулась до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, у зв'язку з ненаданням скаржником доказів підтвердження сплати судового збору, ухвалою від 10.05.2018 залишив апеляційну скаргу без руху та зобов'язав контролюючий орган протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду належним чином оформлений документ про сплату судового збору у розмірі 54363,00 грн.
Відповідачем 31.05.2018 заявлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.06.2018 встановив відсутність підстав для задоволення клопотання Інспекції про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та зважаючи на те, що скаржник у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, доказів підтвердження сплати судового збору не надав, апеляційну скаргу повернув заявнику.
28.06.2018 Інспекція вдруге звернулась до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також Інспекція подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що вперше Інспекція подала апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, який податковий орган не міг сплатити у зв'язку з відсутністю фінансування, у зв'язку з чим Інспекція повторно звернулась до суду із апеляційною скаргою після сплати судового збору.
Розглянувши заявлене контролюючим органом клопотання, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.07.2018 залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк упродовж десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - для зазначення поважних причин пропуску для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2018. Зазначена ухвала мотивована тим, що своєчасність фінансування органів державної влади та їх видатків є безпосереднім обов'язком держави, відтак, судом не визнано відсутність коштів для сплати судового збору поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. З огляду на викладене, відповідачу встановлено строк для надання інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
На виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2018 відповідачем 20.08.2018 подано клопотання відповідно до змісту якого скаржник повторно пояснює поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутністю бюджетних асигнувань призначених на сплату судового збору за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» з відповідними доказами відсутності коштів. Також скаржник вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків. Зазначає, що при здійсненні правосуддя суд повинен вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо звільнення від їх сплати), забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами заявника щодо можливості звернення до суду, з другого боку. Звернув увагу суду, що заявник є органом виконавчої влади та діє у межах покладених на нього функцій і обов'язків з метою захисту економічних інтересів держави. Вказує, що попереднє повернення апеляційної скарги суперечило завданню адміністративного судочинства та не відповідало конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.09.2018, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, дійшов висновків, що контролюючим органом не було наведено поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі.
Інспекція оскаржила ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 28.11.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги Інспекція указує на відсутність порушення податковим органом строку на апеляційне оскарження, оскільки можливості подання апеляційної скарги були обмежені з об'єктивних причин, а саме -відсутністю бюджетних асигнувань, призначених на сплату судового збору за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», та зазначаючи, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.12.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження з 15.01.2019.
Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач фактично не обґрунтував факт відсутності можливості та наявності непереборних обставин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом.
Так, за змістом частин другої та четвертої Перейти до повного тексту