ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 лютого 2019 року
справа №812/1325/16
адміністративне провадження №К/9901/35352/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року у складі судді Смішливої Т.В.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у складі суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., Чебанова О.О.
у справі №812/1325/16
за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»
до Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання протиправною податкової консультації,
У С Т А Н О В И В :
31 жовтня 2016 року Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 11 жовтня 2016 року № 555/10/12-32-12-02-19.
09 грудня 2016 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 31 січня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, позов Підприємства задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Луганській області, викладену у листі № № 555/10/12-32-12-02-19 від 11 жовтня 2016 року, з мотивів того, що податкова консультація, надана відповідачем, прийнята не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, без дотриманням принципу рівності перед законом, необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця податкова консультація, з огляду на зазначене вона є протиправною.
07 березня 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, доводить надання податкової консультації (відповіді) із дотриманням вимог статті 52 Податкового кодексу України, з наявністю роз'яснень щодо порушених заявником (позивачем у справі) питань.
26 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 03 березня 2017 року та витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу №812/1325/16.
25 травня 2017 року справа №812/1325/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
07 березня 2018 року справа №812/1325/16 та матеріали касаційного провадження К/9901/35352/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 24 червня 1998 року, включене до ЄДРПОУ за номером 39591445, на праві постійного користування використовує три земельні ділянки, а саме відповідно до державного акту серії ЯЯ № 165221 від 23 грудня 2005 року площею 50,7245 га, що розташована в промисловій зоні м. Сєвєродонецька Луганської області, цільове призначення земельної ділянки - землі технічної інфраструктури (під промисловий майданчик), відповідно до державного акту ІІ-ЛГ № 005073 від 18 травня 1999 року площею 0,8140 га, що розташована в м. Сєвєродонецьку по вул. Заводській 6, призначено для розташування виробничих та адміністративних будівель та споруд, відповідно до державного акту ІІ-ЛГ № 006099 від 01 лютого 2000 року площею 0,4254 га, що розташована в м. Сєвєродонецьку по вул. Жовтневій 12, призначено для розташування будівлі їдальні.
12 вересня 2016 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про надання податкової консультації стосовно порядку ведення обліку та подачі звітності з оплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року, якою просив роз'яснити наступні питання: яку податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) необхідно подати звітну або уточнюючу; що саме є підставою подачі уточнюючої податкової декларації з плати за землю; який порядок нарахування та обчислення розміру плати за землю за даний період; яким чином слід відобразити у податковій звітності податкову пільгу, передбачену статті 6 Закону № 1669-VII.
11 жовтня 2016 року податковим органом надано індивідуальну податкову консультацію, яка викладена у листі № 555/10/12-32-12-02-19, відповідно до якої Позивачу роз'яснено, що на теперішній час не розроблено порядок застосування статті 6 та статті 7 Закону № 1669-VII, а також не внесено відповідних змін до ПК України, тому підстав подавати уточнюючий розрахунок з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), посилаючись на Закон № 1669-VII у позивача немає.
Вирішуючи питання про правомірність наданої податкової консультації, суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, пунктів 52.1, 52.3, 52.4 статті 52, пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини щодо предмету, порядку надання та оскарження податкових консультацій, висновуючись на аналізі положень статті 92 Конституції України, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статей 269, 285, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, який серед іншого зумовив висново