ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2019 року
Київ
справа №813/1992/14
адміністративне провадження №К/9901/5046/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні за наявними матеріалами касаційну скаргу приватного підприємства (далі - ПП) «Нова Територія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року (суддя Потабенко В.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року (судді Качмар В.Я., Гінда О.М., Мікула О.І.) у справі № 813/1992/14 за адміністративним позовом прокурора Шевченківського району м. Львова (далі - Прокурор) до обласного комунального підприємства Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінка» (далі - БТІ), треті особи товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Салон «Же-О-Зе», ПП «Нова Територія», про скасування рішення, -
встановив:
У лютому 2014 року Прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог, просив скасувати рішення реєстратора БТІ від 30 січня 2012 року про державну реєстрацію права власності (далі - Спірне рішення) за ТОВ «Салон «Же-О-Зе» на будівлю громадського харчування площею 96,6 кв.м, що знаходиться на вул. Липинського 60 у м. Львові (далі - Спірне приміщення).
Вимоги обґрунтовує тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 23 грудня 2011 року у справі № 5015/4675/11 визнано за ТОВ «Салон «Же-О-Зе» право власності на ряд нежитлових приміщень, зокрема, й на Спірне приміщення. Таке рішення не було оскаржене, набрало законної сили і на його підставі 30 січня 2012 року Спірним рішенням БТІ зареєструвало за ТОВ «Салон «Же-О-Зе» право власності на це майно.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 12 березня 2013 року апеляційну скаргу прокурора Личаківського району м. Львова задовольнив, скасував рішення господарського суду Львівської області від 23 грудня 2011 року, в задоволенні позову відмовив. Таким чином виникли обставини для скасування рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17 червня 2014 року позов задовольнив повністю. У своєму рішенні послався на скасування в апеляційному порядку судового рішення, яке стало підставою для проведення реєстрації зазначеного права ТОВ «Салон «Же-О-Зе».
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ПП «Нова Територія» не погодилося із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що у справі відсутні підстави стверджувати про порушення Спірним рішенням інтересів держави, а звідси - немає підстав для задоволення позову Прокурора. На думку скаржника, позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення з позовом; далі - КАС). На цей час Спірне приміщення має іншого власника, який не звертався до суду із заявою про скасування державної реєстрації за ТОВ «Салон «Же-О-Зе».
На касаційну скаргу прокуратура Львівської області надіслала відзив, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулювалися Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952-ІV) та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, установленому Законом
№ 1952-IV (частини друга та п'ята статті 3 цього Закону).
Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне в