ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 лютого 2019 року
справа №814/60/16
адміністративне провадження №К/9901/25432/18, №К/9901/25754/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
та касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у складі судді Марича Є.В.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у складі колегії суддів Романішина В.Л., Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.
у справі №814/60/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області
про зобов'язання надати висновок про відшкодування з Державного бюджету України податок на додану вартість та стягнення пені по бюджетній заборгованості в сумі 226 925,83 грн,
У С Т А Н О В И В :
В січні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Баштанський сирзавод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - податковий орган, перший відповідач у справі, правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - орган казначейської служби, другий відповідач у справі), в якому просило суд зобов'язати податковий орган надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства податок на додану вартість за деклараціями за квітень 2008 року в сумі 226 368 грн., червень 2008 року в сумі 90 826 грн., липень 2008 року в сумі 226 435 грн., серпень 2008 року в сумі 19 448 грн. та стягнути з Державного бюджету України через орган казначейської служби на користь Товариства пеню по бюджетній заборгованості в розмірі: за квітень 2008 року в сумі 75 605,65 грн., червень 2008 року в сумі 41 730,19 грн., липень 2008 року в сумі 105 487,69 грн., серпень 2008 року в сумі 4102,30 грн.
30 травня 2016 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеного без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи спірні судові рішення, висновувалися на встановленні у Товариства права на бюджетне відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, дотриманні всіх умов для такого відшкодування, врахували обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, та визнали протиправною бездіяльність першого відповідача щодо не вжиття заходів, передбачених підпунктом 7.7.8. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
20 жовтня 2016 року органом казначейської служби (другий відповідач у справі) подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити повністю.
20 жовтня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за скаргою другого відповідача, справа з суду першої інстанції не витребувана.
03 листопада 2016 року податковим органом (перший відповідач у справі) подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити повністю.
20 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за скаргою першого відповідача, справа з суду першої інстанції не витребувана.
19 лютого 2018 року матеріали касаційних скарг №К/9901/25432/18, №К/9901/25754/18 з Вищого адміністративного суду України передані до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 21 лютого 2018 року та від 22 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/25432/18, №К/9901/25754/18 прийняті до провадження, справа № 814/60/16 витребувана з суду першої інстанції.
07 березня 2018 року справа № 814/60/16 надійшла на адресу Верховного Суду.
25 жовтня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про здійснення процесуального правонаступництва шляхом заміни першого відповідача у справі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, яке підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зверталося до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області із заявами від 21 травня 2008 року, 17 липня 2008 року, 20 серпня 2008 року та від 19 вересня 2008 року про повернення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за деклараціями з податку на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 243 783 грн, за червень 2008 року в сумі 90826 грн, за липень 2008 року в сумі 226 435 грн та за серпень 2008 року в сумі 19448 грн.
В липні 2008 року Державною податковою інспекцією у Баштанському районі проведено виїзну позапланову перевірку Товариства достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25 липня 2008 року №489/23-00446500, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332301/0 від 28 липня 2008 року про зменшення Товариством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року на 226 950 грн, яке постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року скасовано в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з квітень 2008 року на суму 226 368 грн. Вказана пост