ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/1107/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленбуд-Сервіс"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 (колегія суддів головуючий: Медуниця О.Є. (з окремою думкою), судді Пелипенко Н.М., Радіонова О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленбуд-Сервіс"
до Харківської міської ради
про визнання незаконним та скасування рішення в частині
за участю:
позивача: Санін А.О, (ордер від 28.07.17)
відповідача: Ворожбянов А.М. (довіреність від 02.01.19),
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеленбуд-Сервіс" (далі - позивач), уточнивши свої вимоги, просило визнати незаконним та скасувати пункт 7 додатку 3 до рішення 19-ої сесії Харківської міської ради (далі - відповідач) від 18.04.2018 № 1058/18 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" (далі-Рішення), яким скасовано пункт 19 додатку 1 до рішення сесії відповідача від 27.02.2008 № 35/08 (далі-рішення №35/08) та пункт 34 додатку 2 до рішення сесії відповідача від 25.02.2009 № 20/09 (далі-рішення № 20/09).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення прийнято відповідачем в порушення вимог земельного та цивільного законодавства, у зв'язку з чим воно є незаконним, оскільки ним порушено право позивача щодо укладення договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі з літнім майданчиком, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.08.2018 (суддя Новікова Н.А.), позов задоволено повністю.
Оскарженою постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилалася на те, що відсутність паспорта прив'язки не були підставою для скасування відповідачем рішень № 35/08 та № 20/09, оскільки на їх підставі у позивача виникли правовідносини до моменту укладення договору оренди, що унеможливлювало відповідачу приймати Рішення, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 521/17710/15-а та Конституційного Суду України, що відображена у рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009. При цьому позивач зазначає, що ним були надані усі необхідні документи для укладення договору оренди, але відповідач його не склав та від укладення ухилявся, що є порушенням принципів пропорційності та належного урядування. Також позивач спираючись на низку рішень Європейського Суду з прав людини вказує, що відповідач позбавив його правомірного очікування відносно на одержання в оренду земельної ділянки, а його Рішення є втручанням в право позивача на отримання в оренду земельної ділянки, оскільки воно скасувало підставу для її отримання. Крім того позивач посилається на те, що 4-ох місячний термін для оформлення договору оренди землі, який був визначений відповідачем у рішенні № 35/08 продовжувався відповідачем рішенням № 20/09.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що апеляційним судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги її не спростовують.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами позивач є власником нежитлових будівель літ.А-1, площею 6,2 кв. м та літ.АБ-1, площею 17 кв. м (далі-Будівлі), які знаходяться на земельній ділянці за адресою: м.Харків, вул.Сумська, буд.35, але право користування земельною ділянкою попередній власник Будівель у встановленому законом порядку не оформив.
Рішенням відповідача від 27.12.2006 № 228/06 «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», з урахуванням додатку до нього, позивачу було надано згоду на розробку проекту із відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування Будівель з літнім майданчиком орієнтовною площею 0,038 га по вул. Сумській, 35, на виконання якого позивачем було розроблено проект землеустрою, що був погоджений відповідними органами влади та надано висновок державної експертизи землевпорядної документації.
Суди встановили, що пунктом 19 додатку 1 рішення № 35/08 відповідач затвердив позивачу проект відведення земельної ділянки та надав йому в оренду строком до 01.02.2013 земельну ділянку площею 0,0414 га по вул. Сумській, 35, для експлуатації та обслуговування Будівель з літнім майданчиком. Даним рішенням зобов'язано позивача звернутися у місячний термін з дня прийняття рішення до управління земельних ресурсів у місті Харкові для встановлення меж земельної ділянки на місцевості, а також зобов'язано позивача, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі, а у 4-ох місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договір оренди землі.
Пунктом 34 додатку 2 до рішення № 20/09 внесені зміни до пункту 19 додатку 1 рішення 35/08 щодо передачі земельної ділянки в оренду позивачу строком до 01.02.2034.
05.06.2008 Управлінням земельних ресурсів у місті Харкові було видано позивачу витяг №1522/08 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Судами встановлено, що сторонами зі справи протягом тривалого часу вчинялись дії, направлені на виконання рішення № 35/08, яке виразилося в тому, що позивач надав відповідачу усі необхідні документи, а в подальшому підписав запропонований відповідачем проект договору оренди землі, який останній не підписав, а згодом скасував свої рішення щодо передачі в оренду відповідачу земельної ділянки.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що сторонами зі справи протягом тривалого часу вчинялись дії, направлені на виконання рішення № 35/08, які виразилися в тому, що позивач надав відповідачу усі необхідні документи та він підписав запропонований відповідачем проект договору оренди землі, який останній не підписав, що свідчило про відмову відповідача виконати власне рішення. Також суд зазначив, що дії відповідача не узгоджуються з принципами "належного урядування", а саме передбачуваності, стабільності та законності. Суд вказав на те, що відповідачем неодноразово вчинялися дії на реалізацію рішення № 35/08 після спливу встановленого у ньому строку, що підтверджується рішенням № 20/09 та його діями щодо направлення позивачу проекту договору оренди, а встановлення певного граничного терміну укладення договору оренди не входило до повноважень відповідача, а тому його недотримання не є порушенням рішення № 35/08. Суд послався на те, що Рішення не відповідає вимогам закону, оскільки між сторонами склалися правовідносини, які виникли на підставі рішень № 35/08 та № 20/09, що унеможливлювало їх скасування.
Скасовуючи вказане рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що рішення № 35/08 та № 20/09 є актами індивідуальної дії, тому відповідач вправі був їх скасувати, оскільки позивач не подав доказів своєчасного звернення до відповідача з необхідними документами для укладення договору оренди землі у строки, які встановлені відповідним порядком та рішенням № 35/08. При цьому апеляційний суд зазначив, що позивачем протягом тривалого часу не вживались заходи для укладення договору оренди землі, тому відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли правовідносини, оскільки позивач порушив термін оформлення договору, що і стало підставою для прийняття Рішення.
Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відносин.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Код