Постанова
іменем України
29 січня 2019 року
м. Київ
справа № 748/3478/15-к
провадження № 51- 5190км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Дрозда Р.І.,
прокурора Парусова А.М.,
захисника Бабікова О.П.,
представників ТОВ «Білорусь» адвокатів Кінебаса О.М., Рижого А.А. і
ГерелюкаТ.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника БоброваП.М. на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2017 року та вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270270000719, за обвинуваченням
ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Нове містоМонастирищенського району Черкаської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Апеляційний суд Чернігівської області скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання та 17 січня 2018 року ухвалив свій вирок, яким визнав його винним за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 26 вересня 2014 року в день з метою протиправного заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах приїхав на поле, що розташоване на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області поблизу автодороги Київ-Гомель та на правах оренди належить ТОВ «Білорусь», де неправдиву інформацію про належність йому вказаної земельної ділянки та необхідність збору на ній урожаю кукурудзи на площі 235 га повідомив найманим робітникам, які за його вказівкою приступили до роботи та зібрали 14,730 тонн кукурудзи. Незважаючи на те, що такі дії ОСОБА_6 були помічені охоронцями ТОВ «Білорусь», він продовжував надавати вказівки щодо подальшого збору врожаю, проте з причин, що не залежали від його волі, оскільки збір урожаю був зупинений охороною та керівництвом ТОВ «Білорусь», не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для протиправного заволодіння 1914,01 тоннами кукурудзи, вартість якої згідно з висновком експерта № 1-14/1 від 14 листопада 2016 року становила 2 354 232,3 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник БобровП.М. просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що повідомлення про підозру його підзахисному було здійснено неуповноваженою особою - прокурором Чернігівської області ОСОБА_11., який не входив до складу групи прокурорів. Відтак, на думку захисника, звернення сторони обвинувачення з обвинувальним актом щодо особи, яка не набула статусу підозрюваного, суперечить вимогам ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та обумовило позбавлення ОСОБА_6 права на справедливий суд. Зазначає, що судове засідання суду першої інстанції від 24 січня 2017 року, під час якого прокурором змінювалось обвинувачення, було проведено незаконним складом суду. Посилається на порушення місцевим судом вимог ч. 3 ст. 373 КПК, вказуючи, що вирок ґрунтується на припущеннях, оскільки не встановлено експертним шляхом розміру завданої шкоди, що має значення для кваліфікації дій ОСОБА_6 На думку захисника, вирок суду першої інстанції не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та не відповідає приписам ст. 374 КПК. Стверджує, що судом не було враховано обставин, які стали передумовою вчинення ОСОБА_6 злочину та тих, що пом'якшують покарання. Вважає, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та всупереч приписам п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК за наявності підстав для закриття кримінального провадження, справу не закрив. Крім того, захисник посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. ст. 374, 404, 405, 407, 418 КПК, мотивуючи тим, що судом не було з'ясовано відомості про особу ОСОБА_6, дані про наявність пом'якшуючих обставин, внаслідок чого вважає необґрунтованим призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Представник ТОВ «Білорусь» - адвокат Кінебас О.М. подав заперечення на касаційну скаргу захисника, в якій не погоджується з її доводами та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Захисником Бабіковим О.П. подано відгук на заперечення представника ТОВ «Білорусь» - адвоката Кінебаса О.М. на касаційну скаргу та зазначено про його необґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив судові рішення залишити без зміни.
Захисник Бабіков О.П. підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі.
Представники ТОВ «Білорусь» - адвокати Кінебас О.М., Рижий А.А. та Герелюк Т.Б. вважали доводи касаційної скарги необґрунтованими, просили відмовити в її задоволенні.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М., захисника Бабікова О.П., представників ТОВ «Білорусь» - адвокатів Кінебаса О.М., Рижого А.А. та Герелюка Т.Б., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доводи касаційної скарги захисника Боброва П.М. про ухвалення судового рішення незаконним складом суду та здійснення письмового повідомлення про підозру неуповноваженою особою є безпідставними.
Зокрема, покликаючись на журнал судового засідання від 24 січня 2017 року, захисник Бобров П.М. стверджує, що в той день судове засідання, під час якого прокурором змінювалось обвинувачення, було проведено незаконним складом суду, а саме за участю лише судді Хоменко Л.В., а судді Меженнікова С.П. і Кухта О.В. не брали участі в цьому судовому засіданні.
Однак, як слідує з аудіозапису судового засідання 24 січня 2017 року, на початку судового засідання головуюча-суддя Хоменко Л.В. оголосила, що розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 продовжується в тому ж складі суду, і питання про необхідність відкладення судового засідання на обговорення учасників судового провадження не ставилось. Наведене свідчить, що це судове засідання, як й інші, що зафіксовані на компакт-диску з робочою копією фонограми судових засідань Чернігівського районного суду Чернігівської області, в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 здійснювалось колегіально у складі трьох суддів - Хоменко Л.В., Меженнікової С.П. і Кухти О.В.
Крім того, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що оскільки ОСО