Постанова
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
справа №753/11563/14-к
провадження № 51-6418км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисників Байдика О.А., Долобашка О.С.,
виправданих ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100060001760, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 проживаючого у АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Енергодара,Камяно-Дніпровського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_4, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30 грудня 2016 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 263 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченим. ОСОБА_4 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченим.
Органами досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачувалися в тому, що вони разом із особою, відносно якої судом виділені матеріали в окреме провадження, за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими особами з корисливих мотивів незаконно придбали, перевезли і зберігали з метою збуту наркотичний засіб - метадон, загальною масою 178,8831 г, сильнодіючі лікарські засоби - димедрол, масою 541,3311 г і зопіклон масою 12,91 г, що є особливо великим розміром, які розфасовували у квартирі АДРЕСА_2 та збували їх на території міста Києва наркозалежним особам шляхом розміщення разових доз вказаних речовин у потаємних місцях (закладках), попередньо приймаючи замовлення від останніх на абонентський номер мобільного зв'язку 063-871-22-99.
Такі дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було кваліфіковано за ч. 3 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання і перевезення наркотичних засобів з метою збуту, та їх збут в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб; та за ч. 4 ст. 321 КК України, як незаконне придбання, зберігання і перевезення сильнодіючих лікарських засобів з метою збуту, а також їх збут в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, ОСОБА_3 ще обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки незаконно придбав, перевіз і зберігав вогнепальну зброю - пістолет «ZORAKI-MOD.914-S».
Виправдовуючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні вказаних правопорушень, суд першої інстанції оцінивши в сукупності дослідженні під час судового розгляду докази дійшов висновку про недоведеність вчинення обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування судом кримінального закону, оскільки судами неповно встановлено обставини, які мають значення для встановлення істини. Також, посилається на те, що судами не надано оцінки доказам, які безпосередньо вказують на вину виправданих. З вказаних мотивів, вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України. Крім того вказує на те, що при зміні складу суду в порушення вимог ст. 319 КПК України вмотивована ухвала суду про відсутність необхідності розпочати судовий розгляд спочатку судом не приймалася, думка сторін кримінального провадження, не з'ясовувалась. На вказані порушення суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув, свого рішення про залишення вироку районного суду без зміни належним чином не вмотивував. Звертає також увагу на порушення апеляційним судом принципу змагальності сторін у зв'язку відмовою у допиті свідків та дослідженні письмових доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
В судовому засіданні прокурор підтримала подану скаргу, а захисники тавиправдані заперечували проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, перелік яких наведено у ст. 412 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґр