Постанова
іменем України
29 січня 2019 року
м. Київ
справа № 320/867/15-к
провадження № 51-5155 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
прокурора Гладкого О.Є.,
у режимі відеоконференції
засудженої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 травня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080140005496, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_2), зареєстрованої в АДРЕСА_1), такої, що судимості не мала,
у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини.
За вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 121 КК із застосуванням статті 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Залишено попередньою міру запобіжного заходу - у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з моменту її фактичного затримання - з 23 листопада 2014 року.
На підставі частини 5 статті 72 КК ( в редакції Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк її попереднього ув'язнення з 23 листопада 2014 року по 20 червня 2017 року.
Відповідно до частини 5 статті 72 КК (в редакції Закону України № 2046-VIII від 18 травня 2017 року) ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк її попереднього ув'язнення з 20 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 22 листопада 2014 року о 20:30, у приміщенні кухні будинку АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з ОСОБА_2, яка виникла з приводу вживання останнім спиртних напоїв, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, утримуючи у руці кухонний ніж, яким готувала вечерю, умисно, з метою припинення образливих, на її думку, дій ОСОБА_2 стосовно неї, завдала останньому один удар у верхню частину грудної клітини зліва, заподіявши потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_2 настала наступного дня від колото-різаного поранення грудної клітини з пошкодження лівої легені.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 травня 2018 року вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м'якість.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок районного суду, належним чином не спростував доводів прокурора щодо відсутності щирого каяття засудженої під час судового розгляду та наявності такої обтяжуючої покарання обставини, як перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, яку судами безпідставно не було взято до уваги.
Також прокурор не погоджується з призначеним засудженій покаранням, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не вмотивував доводів апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування статті 69 КК.
У касаційній скарзі засуджена просить змінити ухвалу апеляційного суду та зарахувати їй у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року до 23 травня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив їй у такому перерахунку, а районний суд зарахував строк попереднього ув'язнення у строк покарання лише до 21 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_1 зазначила, що вину вона визнала, коли її дії перекваліфікували з частини 1 статті 115 на частину 2 статті 121 КК, сприяла розкриттю злочину. Крім того, після скоєного надала першу допомогу потерпілому, викликала міліцію, намагалась зупинити кровотечу у потерпілого, що підтвердили свідки. У потерпілої пробачення не просила, оскільки остання не була присутньою під час розгляду справи та у своїй заяві зазначила, що позов заявляти не буде.
Крім того, засуджена вказує, що не перебувала у стані алкогольного сп'яніння, а тільки випила трохи вина, оскільки того дня, коли сталася подія був день народження дитини, а ОСОБА_2 на противагу їй перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння та вимагав від неї ще спиртного, застосовуючи насильницькі дії, внаслідок чого і виникла сварка.
Вважає призначене їй судом покарання достатнім для виправлення та просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої, яка підтримала свою касаційну скаргу та заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженої та підтримав касаційну скаргу прокурора, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а касаційна скарга засудженої підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Висновків суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, кваліфікації її дій ні прокурор, ні засуджена у касаційних скаргах не оспорюють і не заперечують.
Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого Суд вважає неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Згідно зі статтею 69 КК за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Суд першої інстанції, призначаючи засудженій покарання, нижче від найнижчої межі, врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені у суді, та дані про особу засудженої. При цьому місцевий суд врахував, що ОСОБА_1 вчинила тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, однак допитавши свідків, які є працівниками міліції та спілкувались з ОСОБА_3 одразу після вчинення нею злочину, у своїх показаннях зазначили, що остання не виявила жодних ознак алкогольного сп'яніння, а інші свідки підтвердили, що на дні народженні дитини вона випила невелику кількість вина. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати особою, яка зловживає спиртними напоями, а тому цю обставину не визнав такою, що обтяжує покарання.
Також судом було враховано особу винної, яка за місцем проживання характеризується позитивно і на яку скарг від сусідів не надходило, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3.
Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд також взяв до уваги, що протиправні дії ОСОБА_1 було скоєно внаслідок образливих дій з боку потерпілого, при цьому вона, усвідомлюючи настання тяжких наслідків від скоєного, відразу викликала карету швидкої допомоги та міліцію, надалі сприяла розкриттю злочину, надаючи правдиві показання як на досудовому слідстві, так і в суді.
Активне сприяння розкриттю злочину, скоєння злочину вперше, щире каяття та наявність на утриманні малолітнь