Постанова
іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 552/277/17
провадження № 51-2004км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Дронової І.Ю.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
захисника ГриненкоТ.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Наливайко З.М. та засудженого ОСОБА_3 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016170000000483 за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1), неодноразово судимого, останнього разу за вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 15 червня 2015 року за ст. 391 КК на 1 рік 1 місяць позбавлення волі, звільненого 29 лютого 2016 року,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, ч. 2 ст. 342 КК на 2 роки позбавлення волі, ч. 1 ст. 345 КК на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК остаточно призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Також частково задоволено цивільний позов потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й визначено стягнути з ОСОБА_3 на їх користь 9920, 82 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 200000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2017 року вказаний вирок залишено без зміни.
За цим вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у тому що він, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, вчинив розбійний напад на ОСОБА_6 із заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень та умисно позбавив його життя з корисливих мотивів, а також вчинив опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків та погрожував їм вбивством у зв'язку їх виконанням за наступних обставин.
Так, 5 жовтня 2016 року приблизно о 16:30 на проїзній частині біля домоволодіння по АДРЕСА_2 у ОСОБА_3, який побачивши ОСОБА_6, виник умисел на заволодіння його коштами, майном, а також дорогоцінними виробами, поєднаному з умисним вбивством потерпілого. Для реалізації даного умислу ОСОБА_3 мав при собі ніж, маскувальну шапку з отворами для очей та рукавиці, одягнувши які, підбіг до ОСОБА_6 та раптово завдав йому не менше 3 ударів кулаками по голові, спричинивши легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я. При цьому між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розпочалася боротьба, під час якої останній, доводячи свій злочинний умисел до кінця, взяв до правої руки ніж та умисно наніс ОСОБА_6 не менше 7 ударів ножем в грудну клітку та тулуб, спричинивши як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, так і тяжкі тілесні ушкодження, які потягнули смерть потерпілого, яка настала внаслідок гострої крововтрати, яка розвинулася в результаті сліпих проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки з ушкодженням серця.
Після того, подолавши у такий спосіб опір потерпілого, ОСОБА_3 зірвав з його шиї золотий ланцюг вагою 8 гр, вартістю 7 000 грн і почав тікати з місця події у напрямку вул. Виноградної м. Полтави.
Під час вчинення розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_6 ОСОБА_3 був помічений молодшим інспектором Відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області сержантом поліції ОСОБА_7 (призначений на посаду відповідно до наказу № 49 від 4 березня 2016 року), який почав переслідувати нападника разом зі старшим інспектором Відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції ОСОБА_8 (призначений на посаду відповідно до наказу №279о/с від 7 вересня 2016 року) по провулку Смирнова, вулицях Виноградній, Маршала Бірюзова до території ПАТ «Полтавхіммаш», розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 85. Наздогнавши ОСОБА_3 біля в'їзду технологічного транспорту на територію ПАТ «Полтавхіммаш» (зі сторони вулиці Маршала Бірюзова), молодший інспектор ОСОБА_6 та старший інспектор ОСОБА_8 представилися йому, назвавши свої посади і звання, і висунули вимогу залишатися на місці та кинути ножа, який він тримав у правій руці. На ці вимоги працівників поліції ОСОБА_3 не реагував та, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники поліції, почав замахуватися на них ножем, роблячи наступальні повздовжні рухи, при цьому свої дії супроводжував висловами: „Мені втрачати нічого, я все одно когось з вас заріжу". Махаючи ножем перед працівниками поліції, ОСОБА_3 продовжив віддалятися від них, однак, пробігши близько 100 метрів потрапив на огороджену стоянку для велосипедів поблизу головної прохідної ПАТ «Полтавхіммаш» (зі сторони вулиці Маршала Бірюзова), де продовжував погрожувати їм ножем та розправою, якщо вони наблизяться до нього. У свою чергу працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 постійно повторювали, що вони знаходяться при виконанні службових обов'язків та щоб ОСОБА_3 кинув ніж і здався. Після прибуття членів слідчо-оперативної групи відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в області ОСОБА_3 був затриманий.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах захисника та засудженого вказується на незаконність судових рішень щодо ОСОБА_3 у зв'язку із тим, що в ході судового провадження судами обох інстанцій не було забезпечено можливість допиту свідків сторони захисту, показання яких мали суттєве значення для юридичної оцінки вчинених ОСОБА_3 діянь, а також звертається увага на те, що судами безпідставно не визнано дані протоколів слідчих експериментів з потерпілою та свідками недопустимими доказами, оскільки зазначені процесуальні дії проводилися одним і тим же слідчим та понятими в один і той самий час, що не передбачено КПК. Окрім того, як захисник, так і засуджений стверджують про неправильність кваліфікації дій останнього за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, оскільки доказів корисливого мотиву не здобуто, а спричинення смерті ОСОБА_6 відбулося в результаті обопільної бійки, в ході якої ОСОБА_3 змушений був захищатися; а також висловлюється незгода із кваліфікацією дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 342 та ч. 1 ст. 345 КК з огляду на необґрунтоване визнання опором втечі ОСОБА_3, який все одно був затриманий працівниками поліції, а погроза їм вбивством ґрунтується лише на їх показаннях. Вказуючи на те, що заміна складу суддів в апеляційному суді в день апеляційного розгляду вплинула на якість вивчення ними матеріалів кримінального провадження, а також посилаючись на нероз'яснення порядку і строків оскарження рішення апеляційного суду, у касаційних скаргах йдеться про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Окрім того, у доповненнях до касаційної скарги засуджений додатково наводить аргументи щодо відсутності доказів вчинення ним розбійного нападу та умисного вбивства з корисливих мотивів з огляду на недоведеність існування золотого ланцюжка на шиї потерпілого, посилається на порушення його права на розгляд справи судом присяжних, а також вказує на суворість покарання, при призначенні якого судами не враховано наявність у нього бабусі похилого віку, новонародженої дитини, відшкодування ним шкоди потерпілій, часткового визнання свої винуватості щодо спричинення смерті іншій людини та його ініціативи у виклику працівників поліції.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_3 та захисник Гриненко Т.В. підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор і потерпілі заперечували проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, не є предметом перегляду в касаційному суді відповідно до вищевказаної норми процесуального закону.
Доводи у касаційних скаргах про безпідставність засудження ОСОБА_3 за умисне вбивство ОСОБА_6 з корисливих мотивів, поєднане із розбоєм, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Зокрема, посилання ОСОБА_3 на відсутність у нього умислу на позбавлення життя потерпілого та заволодіння його золотим ланцюжком спростовуються показаннями очевидців події: потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_6, перебуваючи на вулиці разом із чоловіком у масці на голові, в якому вони потім упізнали за ознаками статури ОСОБА_3, кликав на допомогу і відбивався від нього. Між чоловіками виникла бійка, під час якої ОСОБА_3 розмахував ножем, потім ударив ним ОСОБА_6 в груди, а після цього зірвав із шиї потерпілого золотий ланцюжок і почав тікати.
Завдання ударів ножем в область грудей ОСОБА_6 також підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які, будучи працівниками поліції та свідками вищевказаних подій, намагалися затримати ОСОБА_3, який тікав з місця події, а також указали на місця, де останній викинув перчатки та в'язану шапку з отворами для очей, які в подальшому були вилучені з цих місць.
Наведені докази також узгоджуються з даними протоколів слідчих експериментів із потерпілою ОСОБА_1 та свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в ході яких останні детально показали про обставини вбивства та розбійного нападу на ОСОБА_6, а вказані свідки - ще й про подальше затримання ОСОБА_3
Безпідставними є твердження у касаційних скаргах про те, що проведення слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 одним і тим же слідчим, з одними і тими ж понятими та в один і той самий час, свідчить про недопустимість отриманих у такий спосіб доказів і означає їх недопустимість.
Так, зі змісту протоколів указаних слідчих дій убачається, що слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_7 31 жовтня 2016 року розпочато об 11:50, однак призупинено о 12:10 для переходу його учасників на місце події. В подальшому ця слідча дія поновлювалася о 13:30 (а.к.п. 109-114, т.1). Протягом часу перерви вказаної слідчої дії цим же слідчим за участю цих же понятих розпочато слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_8, а саме о 12:13 (а.к.п. 117, т.1), який також призупинено о 12:17 з тією ж метою і відновлювався о 13:40 (а.к.п. 121.т.1). Обидві слідчі дії закінчилися відповідно о 14:15 та 14:10. Теж саме стосується і слідчого експерименту за участю потерпілої, який розпочався 31 жовтня 2016 року об 11:10, переривався об 11:40; знову поновлювався о 13:20 і закінчився о 13:28 (а.к.п. 101-108, т.1).
Наведене свідчить, що слідчі дії проводилися почергово з кожним свідком окремо, результати яких зафіксовано в окремих процесуальних документах, що не суперечить вимогам КПК та не є порушенням вимог встановленого порядку отримання доказів.
За таких обставин зазначені докази судом обґрунтовано визнано допустимими та їх покладено в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_3 Також всі вищевикладені докази правомірно визнано судом достатніми для підтвердження наявності умислу у ОСОБА_3 саме на позбавлення життя ОСОБА_6 та корисливого мотиву при заволодінні золотим ланцюжком потерпілого.
Згідно з усталеною судовою практикою питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передув