Постанова
іменем України
29 січня 2019 року
м. Київ
справа № 524/7327/16-к
провадження № 51-6657 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,
прокурора Гладкого О.Є.,
захисника
(в режимі відеоконференції) Охоцької Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги першого заступника прокурора Полтавської області Легеньковського О.В. та захисника засудженого ОСОБА_2 - Охоцької Т.О. на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201617009003039 від 28 липня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1), відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за частиною 1 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_2, змінено на особисте зобов'язання, покладено на нього обов'язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та звільнено його з-під варти в залі суду негайно.
Відповідно до частини 5 статті 72 КК у строк відбуття покарання ОСОБА_2 зараховано строк його попереднього ув'язнення з 28 липня 2016 року по 15 березня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання, пов'язане з речовими доказами.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 липня 2016 року о 00:00, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля магазину «Калина» (вул. Дравеля, 27а, м. Кременчук, Полтавська область), на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин умисно ударив ножем у тулуб потерпілого ОСОБА_3, чим заподіяв останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Перевіряючи вказаний вирок суду, 27 березня 2018 року суд апеляційної інстанції ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Автозаводського районного суду
м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_2 в частині призначеного покарання та звільнення від відбування покарання на підставі статті 75 КК.
ОСОБА_2 за частиною 1 статті 121 КК із застосуванням статті 69 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалено строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з 27 березня
2018 року.
У решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційні скарзі прокурор ставить вимогу про скасування вироку суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляд у суді апеляційної інстанції через неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував положення статті 69 КК та призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, тобто застосував закон, який не підлягав застосуванню.
Зокрема, вважає безпідставно врахованими судом апеляційної інстанції пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, поведінку потерпілого, оскільки вони не відповідають обставинам, встановленим судом першої інстанції, а визнання засудженим вини відбулося під тиском неспростованих доказів перед закінченням розгляду кримінального провадження.
Крім того, на думку прокурора, суд апеляційної інстанції недостатньо врахував те, що ОСОБА_2 відповідно до статті 89 КК є таким, що судимості не має, після ухвалення 15 березня 2017 року вироку районного суду у цьому провадженні 24 листопада 2017 року щодо нього зареєстровано провадження за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, а 27 листопада 2017 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. На переконання прокурора, такі дані свідчать про те, що засуджений своєю поведінкою демонструє про небажання ставати на шлях виправлення та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення.
Також прокурор наполягає на тому, що апеляційним судом доводи в апеляційній скарзі не були належним чином спростовано.
У своїй касаційній скарзі захисник ставить вимогу про зміну вироку апеляційного суду шляхом звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вимоги обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що засуджений перебував під вартою з 28 липня 2016 року по 15 березня 2017 року, а тому не застосував частину 5 статті 72 КК.
Крім того, захисник вказує, що апеляційний розгляд кримінального провадження відбувся без участі потерпілого, не враховано думки останнього щодо міри покарання засудженому, який просив призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Також зазначає, що апеляційний суд не перевірив доводів прокурора та не вмотивував висновків щодо застосування статті 69 КК та обчислення відбування покарання з 27 березня 2018 року.
Захисник вважає, що, застосувавши положення статті 69 КК, апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги прокурора та погіршив цим становище засудженого.
Разом з цим, захисник наполягає на необґрунтованості доводів прокурора про неможливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК з огляду на дискреційні повноваження суду та обставини, які враховано судом першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, доводи захисника, яка підтримала свою касаційну скаргу та заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційних скарг висновків про доведеність винуватості засудженого, правильності кваліфікації його дій за частиною 1 статті 121 КК та події кримінального правопорушення прокурор та захисник не оспорюють та не заперечують.
Доводи прокурора та захисника про неправильне застосування положень статті 69 КК, можливість виправлення та перевиховання засудженого внаслідок звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК, невмотивованість висновків суду апеляційної інстанції щодо призначеної міри покарання колегія суддів вважає неспроможними.
Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попер