Постанова
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
справа № 613/466/16-ц
провадження № 61-23079св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Богодухівська міська рада Харківської області, Комунальне підприємство «Богодухівжитло», ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Юридична компанія «Право груп» в інтересах ОСОБА_4 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2016 року в складі судді Харченка С. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року в складі колегії суддів: Шаповал Н. М., Кіпенка І. С., Кокоші В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Богодухівської міської ради Харківської області, Комунального підприємства «Богодухівжитло» (далі - КП «Богодухівжитло»), ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право власності, визнання права власності на Ѕ частини будинку, визнання особи спадкоємцем та такою, що фактично прийняла спадщину.
Позовна заява мотивована тим, що підставі рішення Виконавчого комітету Богодухівської міської ради народних депутатів від 18 квітня 1990 року № 259 та ордера на жиле приміщення від 07 травня 1990 року № 139 ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_8, які є дідом та бабою позивача, на праві користування був наданий житловий будинок (1/2 частина) з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1
Зазначена 1/2 частина житлового будинку була придбана районним відділом внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ СРСР приблизно у 1990 році та передана на баланс ПУЖКГ, правонаступником якого є КП «Богодухівжитло».
Підстави та точна дата придбання спірної 1/2 частини будинку позивачу невідомі. З цього приводу був зроблено запит до Богодухівської міської ради, на який отримана відповідь про відсутність запитуваної інформації.
З 1991 року до дня смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були зареєстровані та фактично проживали у цьому будинку.
У січні 2007 року ОСОБА_7 як основний наймач житлового будинку звернувся до КП «Богодухівське бюро технічної інвентаризації» (органу приватизації) із заявою про передачу йому та його дружині на безоплатній основі у власність в рівних частинах відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 1/2 частини одноквартирного будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Письмова згода ОСОБА_8 на приватизацію була виражена у заяві.
Факт належного оформлення заяви та факт прийняття її органом приватизації підтверджується: підписом керівника та відбитком печатки Богодухівського районного управління житлово-комунального господарства Богодухівської міської ради, наявними на заяві; виданим 25 січня 2007 року органом приватизації на підставі заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та оплаченим ОСОБА_7 повідомленням за приватизацію 1/2 частини будинку в сумі 50,00 грн.
Орган приватизації відповідь на заяву ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про приватизацію у встановлений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» строк не надав.
Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вважали себе власниками спірної 1/2 частини будинку, оскільки подали заяву про її приватизацію, сплатили кошти за приватизацію, відмову у приватизації не отримували, відкрито користувалися та утримували надану їм 1/2 частину будинку протягом 19 років, сплачували комунальні послуги.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла. ОСОБА_7 вважав себе таким, що фактично прийняв після смерті ОСОБА_8 у спадщину 1/2 частину спірного будинку та вважав себе власником цієї частини будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7
Згідно з позовною заявою, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є його онук - позивач в справі, інші спадкоємці відсутні.
На день смерті ОСОБА_7 позивач проживав разом з ним у будинку та фактично проживає там до сьогодні, тому вважав себе таким, що прийняв спадщину після смерті діда, отже, є власником частини будинку. Після смерті діда позивач продовжував відкрито проживати та користуватися спадковим майном, сплачував комунальні послуги.
01 квітня 2016 року позивач звернувся до Богодухівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину. Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відповідно до відомостей КП «Богодухівське БТІ» право власності на будинок зареєстроване за ОСОБА_6 (1/2 частина) та за ОСОБА_5 (1/2 частина).
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право власності на 1/2 частину будинку, визнати за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право власності на 1/2 частини будинку, визнати ОСОБА_7 таким, що фактично прийняв спадщину у виді 1/4 частини будинку після смерті ОСОБА_8, визнати його спадкоємцем та таким, що фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 на 1/2 частину будинку.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки був зареєстрований за іншою адресою, ніж спадкодавець та не звертався у встановлений статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори. Крім того, ОСОБА_7, хоча і звертався до відповідного органу приватизації із заявою про приватизацію спірного жилого приміщення, однак у наданій до суду ксерокопії заяви не зазначена дата звернення. ОСОБА_7 сплатив кошти у розмірі 50,00 грн у 2007 році, що не свідчить про передання квартири у власність ОСОБА_7
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
У касаційній скарзі Приватне підприємство «Юридична компанія «Право груп» в інтересах ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживали