Постанова
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
справа 161/1751/17
провадження № 61-24541св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2017 року у складі судді Крупінської С. С. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 04 травня 2017 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Грушицького А. І., Данилюк В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що відповідач є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому матеріальної допомоги на її утримання відповідач в добровільному порядку не надає.
Враховуючи наведене, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 35 % від усіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_6 та зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на її утримання, враховано, що відповідач працює, має самостійний заробіток, стан здоров'я відповідача та дитини, а також прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 04 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідач має постійний заробіток, працює головним спеціалістом Служби містобудівного кадастру та моніторингу при управлінні містобудування і архітектури Луцької міської ради і його заробітна плата становить 8 568,61 грн; на утриманні інших осіб не має; є фізично здоровою особою і спроможний сплачувати аліменти у визначеній судом частці, яка відповідає рівню його фінансових можливостей. Сума стягуваних аліментів відповідає інтересам та розумним потребам дитини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У травні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 04 травня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди здійснили розгляд справи поверхнево та односторонньо, при ухваленні рішень судами враховані обставини лише на користь позивача, та відхилені всі доводи, які свідчать на його користь. Визначаючи розмірі аліментів у частці 1/3 частини від його доходів суди не врахували, що він отримує порівняно невелику заробітну плату, при тому, що заробітна плата позивача є значно вищою за його. Крім того, 1/3 частка від його доходу становить 2 260,00 грн, що є більшим за прожитковий мінімум дитини відповідного віку. Стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 частки замість 1/4 частки буде наслідком лише того, що позивач не буде всі кошти витрачати саме на дитину, а тому він не бажає сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного