ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2019 року
Київ
справа №855/15/19
адміністративне провадження №А/9901/12/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Білоуса О.В.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
за участю:
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача - Ющенка О.О., Краснощока А.І., Гурарія Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 в особі довіреної особи ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року у справі за позовом кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 в особі довіреної особи ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа - керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців Центральної виборчої комісії Стельмах Олександр Васильович, про визнання протиправними дій та визнання нечинною постанови в частині,
УСТАНОВИВ:
Кандидат на пост Президента України ОСОБА_6 в особі довіреної особи ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), третя особа - керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців ЦВК Стельмах О.В., в якому просив:
- визнати протиправними дії ЦВК, як такі, що порушують права ОСОБА_6 у вигляді обмеження перевіряти повноту та достовірність даних Державного реєстру виборців, та здійснення публічного контролю на автоматизованому робочому місці, обладнаному спеціалізованим програмно-апаратним забезпеченням, що знаходиться виключно у приміщенні ЦВК;
- визнати протиправними дії ЦВК, як такі, що протизаконно зобов'язують ОСОБА_6 самостійно (одноосібно) перевіряти повноту та достовірність персональних даних Державного реєстру виборців;
- визнати нечинним рішення ЦВК у вигляді постанови ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74», в частині абзацу 12 пункту 2 частини першої, що вносить зміни до пункту 3.5 постанови ЦВК від 26 березня 2014 року №74, та залишити пункт 3.5 в редакції постанови ЦВК від 26 березня 2014 року №74;
- визнати нечинним рішення ЦВК у вигляді постанови ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74» в пункті 2 частини першої слова «пункт 3.6 виключити» та залишити пункт 3.6 в редакції постанови ЦВК від 26 березня 2014 року №74.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року позовну заяву кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 в особі довіреної особи ОСОБА_1 до ЦВК, третя особа - керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців ЦВК Стельмах О.В., про визнання протиправними дій та визнання нечинною постанови в частині повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року, а справу направити до цього суду для продовження розгляду.
У судовому засіданні представники позивача підтримали свої вимоги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та пояснили, що судом першої інстанції не враховано те, що особа набуває статусу кандидата на пост Президента України лише після офіційної реєстрації ЦВК і з цього моменту у неї виникає право на оскарження рішення ЦВК. Крім того, позовні вимоги нерозривно пов'язані між собою, адже керівником Служби розпорядника Державного реєстру виборців ЦВК в усній формі застосовано до кандидата на пост Президента України ОСОБА_6 пункт 3.5 постанови ЦВК від 26 березня 2014 року №74 зі змінами, внесеними оскаржуваною постановою ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74».
З урахуванням наведених доводів, просили апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду у повному складі заявлених вимог..
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили в її задоволенні відмовити, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2019 року залишити без змін. Зазначили, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та повернув позовну заяву.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз змісту позовних вимог щодо визнання нечинною постанови ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року №74» в частині, свідчить, що остання прийнята відповідачем поза межами виборчого процесу. Відтак, дане рішення ЦВК не належить вважати таким, що охоплюється правовідносинами, які виникли у ході виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року.
Розгляд справи про визнання нечинною постанови ЦВК від 25 жовтня 2018 року №170, яка є нормативно-правовим актом суб'єкта владних повноважень, юрисдикція якого поширюються на всю територію України, повинен здійснюватися за правилами загального позовного провадження окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
При цьому, судом першої інстанції враховано, що згідно із частиною четвертою статті 21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому адміністративному суду, таку справу розглядає апеляційний адміністративний суд.
Вказані правила, на думку суду першої інстанції, не можуть поширюватися на спірні правовідносини з огляду на положення частини п'ятої статті 172 КАС України, за якими не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
За приписами пункту 6 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно із частиною третьою статті 273 КАС України, рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про вибори Президента України» виборчий процес - це здійснення суб'єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.
Частинами третьою та четвертою статті 11 Закону України «Про вибори Президента України» початок виборчого процесу визначається строками, встановленими Конституцією України та цим Законом.
Виборчий процес включає такі етапи: 1) висування та реєстрація кандидатів на пост Президента України; 2) утворення окружних та дільничних виборчих комісій; 3) проведення передвиборної агітації; 4) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 5) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 6) голосування у день виборів Президента України; 7) підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків голосування і результатів виборів Президента України та їх офіційне оголошення; 8) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.
Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, цей позов подано у межах виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31 березня 2019