ПОСТАНОВА
Іменем України
01 лютого 2019 року
Київ
справа №820/1169/15
адміністративне провадження №К/9901/5333/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Федоренка Андрія Івановича (далі - Державний реєстратор; Реєстраційна служба відповідно) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року (суддя Спірідонов М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року (судді Калитка О.М., Кононенко З.О., Бондар В.О.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора, Реєстраційної служби про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У лютому 2015 року ОСОБА_2 через представника звернулася з адміністративним позовом, у якому просила: визнати дії Державного реєстратора у винесенні рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 16 січня 2015 року № 18651358 неправомірними (далі - Спірне рішення); скасувати Спірне рішення; зобов'язати Реєстраційну службу провести державну реєстрацію право приватної власності на нежитлову будівлю літ «АБ-1», що знаходиться на АДРЕСА_1, з видачою відповідного витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вимоги обґрунтовувала тим, що для реєстрації прав на нерухоме майно вона (ОСОБА_2.) надала всі необхідні документи, проте Державний реєстратор неправомірно відмовив їй у державній реєстрації прав на нежитлову будівлю, а тому Спірне рішення підлягає скасуванню.
Суди встановили, що 13 січня 2015 року представник позивачки звернувся до Реєстраційної служби із заявою № 9756451 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, для отримання витягу з державного реєстру речових прав та обтяжень.
До заяви були надані документи у відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (чинної на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), а також:
- архівна виписка Харківської міської ради Харківської області від 15 липня 2014 року № М-32, якою надано копію рішення Харківської міської ради Харківської області від 05 жовтня 2004 року № 927, акта державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 02 вересня 2004 року;
- копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2005 року № 6160381;
- оригінал технічного паспорта від 20 листопада 2014 року;
- оригінал листа комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 29 грудня 2014 року № 1503480;
- оригінал газети «Слобідський край» від 11 грудня 2014 року.
16 січня 2015 року Державний реєстратор прийняв Спірне рішення, на обґрунтування якого зазначив, що підставами для проведення державної реєстрації є документи, на підставі яких виникає, змінюється, або припиняється речове право, визначені частиною першою статті 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІV) та пунктами 36, 37 Порядку. Однаку заявник не надав жодних із визначених законодавством документів для реєстрації права власності. Встановити відповідність заявленого права поданим документам неможливо.
ОСОБА_2 вважає, що були порушені її права, тому через представника звернулася до суду.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18 березня 2015 року позов задовольнив частково. Скасував Спірне рішення та зобов'язав Реєстраційну службу провести державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю літ. «АБ-1» на АДРЕСА_1, з видачею відповідного витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 травня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погодившись із цими рішеннями, Державний реєстратор звернувся із касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі зазначив, що оригінального примірнику документу на підтвердження виникнення заявленого до державної реєстрації права - права власності на об'єкт нерухомого майна заявником у процедурі державної реєстрації ОСОБА_2 до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 січня 2015 року № 9756451 не подавала і цей факт суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували.
Суди не зауважили, що акта державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію - установки із виробництва бетонних сумішей на АДРЕСА_1 від 02 вересня 2004 року та копії рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05 жовтня 2004 року № 947 «Про затвердження актів державних комісій про прийняття в експлуатацію об'єктів» не було та на час ухвалення Спірного рішення не були документами, на підставі яких може бути проведено державну реєстрацію права власності на заявлений до державної реєстрації об'єкт нерухомого майна.
Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Закон № 1952-ІV визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 1952-ІV, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному