ПОСТАНОВА
Іменем України
01 лютого 2019 року
Київ
справа №826/5836/15
адміністративне провадження №К/9901/6207/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Спіка» (далі - ЗАТ) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року (судді Келеберда В.І., Данилишин В.М., Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року (судді Романчук О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 826/5836/15 за позовом ЗАТ до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ), за участю третіх осіб: комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (далі - КП), ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування дозвільних документів, -
встановив:
ЗАТ звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві та просило суд:
1) зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві скасувати декларації про початок виконання будівельних робіт зареєстрованих на ім'я КП:
- Реконструкція частини приміщення № 163 під житлову квартиру АДРЕСА_1» від 02 серпня 2013 року № КВ082132140327;
- Реконструкція частини приміщення № 165 під житлову квартиру АДРЕСА_2» від 14 березня 2014 року № КВ083140730417;
- Реконструкція частини приміщення № 166 під житлову квартиру АДРЕСА_3» від 14 березня 2014 року № КВ083140730422.
2) зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві скасувати декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованих на ім'я КП:
- Реконструкція частини приміщення № 163 під житлову квартиру АДРЕСА_1» від 24 жовтня 2013 року № КВ142139970538;
- Реконструкція частини приміщення № 165 під житлову квартиру АДРЕСА_2» від 25 квітня 2014 року № КВ143141150252;
- Реконструкція частини приміщення № 166 під житлову квартиру під житлову квартиру АДРЕСА_3» від 25 квітня 2014 року № КВ143141150247.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 06 квітня 2015 року замінив вибулого відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві на його правонаступника ДАБІ та залучив до участі у вирішені справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, КП.
У судовому засіданні 03 червня 2015 року залучено до участі у вирішенні справи як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовив.
Суди встановили, що з листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві від 02 жовтня 2014 року № 7/26-83/0210/05 позивачу стало відомо про реєстрацію за зверненням КП оскаржуваних декларацій про початок будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації.
Позивач, вважаючи декларації прийнятими всупереч вимогам чинного законодавства, з огляду на те, що КП не є та не може бути власником приміщень, щодо яких зареєстровано оскаржувані декларації, оскільки він є власником вказаних приміщень, просив їх визнати такими, що підлягають скасуванню.
Крім того, суди встановили, що актом приймальної комісії від 17 березня 1994 року № 3 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, будинку, споруди, зареєстрованого Управлінням держархідбудконтролю прийнято в експлуатацію житловий будинок МЖК «Жовтневий» на АДРЕСА_1.
Замовником вказаного будівництва є фірма «Спіка» - правонаступником якої є ЗАТ (позивач).
Це будівництво здійснено на земельній ділянці на АДРЕСА_1, що виділена (надана) рішенням від 28 грудня 1988 року № 1257.
Отже, ЗАТ є замовником будівництва.
Суди зауважили, що, справді, позивач не надав жодного правовстановлюючого документу, що підтверджує зареєстроване за ним право власності на приміщення, щодо яких здійснено реєстрацію оскаржуваних декларацій.
ЗАТ не надало доказів, які б підтверджували перебування на балансі житлового будинку в АДРЕСА_1
Досліджуючи докази у справі суди дійшли висновку, що акт приймальної комісії від 17 березня 1994 року № 3 не є по своїй суті документом, що підтверджує право власності позивача, а визначає останнього лише як замовника будівництва.
Крім того, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 28 квітня 2014 року по справі № 910/24147/13 права власності на приміщення № 163 площею 90,5 кв.м, № 162 площею 76,0 кв.м, № 167 площею 65,7 кв.м, які знаходяться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, у позивача немає.
У контексті встановлених обставин у справі суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову
ЗАТ не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції і звернулося із касаційною скаргою про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Вважає, що суди не дослідили повно, всебічно та об'єктивно докази у справі і хибно оцінили фактичні обставини справи.
Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
За частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини третьої статті 19 КАС, у чинній на сьогоднішній день редакції, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій під час розгляду спору виходили з того, що цей спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення ЗАТ до суду з позовом у цій справі) к