ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/187/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.
за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,
учасники справи:
позивач - Гостомельська селищна рада Київської області
представник позивача - Афоніна В.В., довіреність № 03-02/01 від 02.01.2019,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гломаст"
представники відповідача - не з'явилися,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. ОСОБА_6,
2. ОСОБА_7,
3. ОСОБА_8,
4. ОСОБА_9,
5. ОСОБА_10,
6. ОСОБА_11,
7. ОСОБА_12,
8. ОСОБА_13,
9. ОСОБА_14
представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Гломаст"
на рішення Господарського суду Київської області
від 04.06.2018
у складі колегії суддів: Христенко О.О.
та на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 03.09.2018
у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г. - головуючий, Кропивної Л.В., Калатай Н.Ф.
у справі за позовом
Гостомельської селищної ради Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гломаст"
про зобов'язання передати майно
ВСТАНОВИВ:
Гостомельська селищна рада Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гломаст" (далі - ТОВ "Гломаст") про зобов'язання передати до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель гуртожиток разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей гуртожиток.
Позовні вимоги обґрунтовані нормами Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", за якими гуртожитки підлягають передачі у власність територіальних громад.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 (суддя - Христенко О.О.) позовні вимоги Гостомельської селищної ради Київської області до ТОВ "Гломаст" задоволено повністю. Зобов'язано ТОВ "Гломаст" передати до комунальної власності територіальної громади селища Гостомель, в особі Гостомельської селищної ради, по акту приймання-передачі, гуртожиток разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що обслуговують цей об'єкт. Стягнуто з ТОВ "Гломаст" на користь Гостомельської селищної ради 1762,00 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі №911/187/18 (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., суддя - Кропивна Л.В., Калатай Н.Ф.) апеляційну скаргу ТОВ "Гломаст" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі №911/187/18 - без змін.
При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що норми Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" є імперативними, тому відповідач набув обов'язку щодо передачі в комунальну власність спірного гуртожитку, і відсутність затвердженої Гостомельською селищною радою місцевої програми передачі гуртожитків, не є підставою для не передання відповідачем спірного гуртожитку у комунальну власність.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі № 911/187/18, відповідач ТОВ "Гломаст" звернулося з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Гостомельської селищної ради.
При цьому, скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 3, 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому, вказує на те, що позивачем обрано, а самим судом застосовано, спосіб захисту права, не передбачений законом.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/187/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Катеринчук Л.Й. від 22.11.2018 клопотання ТОВ "Гломаст" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ТОВ "Гломаст" строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі № 911/187/18 Господарського суду Київської області за касаційною скаргою ТОВ "Гломаст" на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "Гломаст" відбудеться 22.01.2019. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25.12.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
В судове засідання 22.01.2018 з'явився уповноважений представник позивача Гостомельської селищної ради Київської області Афоніна В.В., яка надала пояснення у справі.
Інші учасники справи уповноважених представників не направили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ч. 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
Згідно з положеннями ст. 1-1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
2) гуртожитки, включені до статутних капіталів, - гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 01.12.1991) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом;
7) житловий комплекс гуртожитку - гуртожиток як цілісний об'єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди, необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців).
У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів:
1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад;
2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом;
3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону;
4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;
5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.
Ч. 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" встановлено, що гуртожитки (як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів:
1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;
2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;
3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради