ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 924/177/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
учасники справи:
позивач - Кам'янець-Подільська центральна районна лікарня,
представник позивача - не з'явився,
відповідач-1 - Кам'янець-Подільська районна рада,
представник відповідача-1 - не з'явився,
відповідач-2 - Фізична особа-підприємець Гурома Ніна Станіславівна,
представник відповідача-2 - не з'явився,
розглянувши касаційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни,
на рішення господарського суду Хмельницької області
від 11.05.2018
у складі судді: Гладюк Ю.В.,
та постанову Рівненського апеляційного господарського суду
від 19.09.2018
у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. (головуючий), Тимошенко О.М., Юрчук М.І.,
у справі за позовом
Кам'янець-Подільської центральної районної лікарні,
до Кам'янець-Подільської районної ради,
Фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни,
про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна від 01.10.2015,
ВСТАНОВИВ:
Кам'янець-Подільська центральна районна лікарня звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Кам'янець-Подільської районної ради та Фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 01.10.2015, укладеного між ними щодо оренди приміщення комунальної власності площею 78 кв.м., розміщеного на першому поверсі п'ятиповерхового будинку головного корпусу Кам'янець-Подільської центральної районної лікарні.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.05.2018, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 924/177/17, позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним і припинено на майбутнє договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, спільної власності територіальних громад сіл, селища Кам'янець-Подільського району від 01.10.2015, укладений між Кам'янець-Подільською районною радою та Фізичною особою-підприємцем Гуромою Ніною Станіславівною, предметом якого є оренда приміщення комунальної власності площею 78 кв.м., розміщене на першому поверсі п'ятиповерхового будинку головного корпусу Кам'янець-Подільської центральної районної лікарні.
Приймаючи судові рішення господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваний договір укладений з порушенням господарської компетенції з боку Кам'янець-Подільської районної ради, а також з порушенням вимог ст. ст. 5, 9, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вимог Постанов Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995, № 786 від 04.10.1995 в частині порядку його укладення та визначення вартості об'єкта оренди і орендної плати.
При цьому, суди попередніх інстанцій вказали на те, що питання щодо належності Кам'янець-Подільській центральній лікарні на праві оперативного управління майна (приміщення площею 78 м. кв. на 1-му поверсі п'ятиповерхового будинку головного корпусу Кам'янець-Подільської центральної районної лікарні), було предметом дослідження у справі № 924/872/16, в якій Верховний Суд у постанові від 17.04.2018, переглядаючи рішення в касаційній інстанції та залишаючи без змін рішення місцевого та апеляційного суду, підтвердив факт належності Кам'янець-Подільській центральній районній лікарні спірного приміщення на праві оперативного управління, тим самим відхилив доводи ФОП Гуроми Н.С. щодо неналежності позивачу права на спірне майно.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.05.2018 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 924/177/17, Фізична особа-підприємець Гурома Ніна Станіславівна звернулась з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник посилається на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 4, 75, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/177/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018.
Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2018 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни, датою проведення судового засідання визначено 22.01.2019. Витребувано з господарського суду Хмельницької області та Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 924/177/17. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25.12.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
В судове засідання 22.01.2019 позивач та відповідачі уповноважених представників не направили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників провадження.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.10.2015 між Кам'янець-Подільською районною радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Гуромою Ніною Станіславівною (орендар) укладений типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, спільної власності територіальних громад сіл, селища Кам'янець-Подільського району, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення комунальної власності, площею 78 кв.м. (з метою: під аптеку), розміщене за адресою: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Жовтневе, Матросова, 30, на першому поверсі п'ятиповерхового головного корпусу Кам'янець-Подільської центральної районної лікарні, що перебуває на балансі Кам'янець-Подільської центральної районної лікарні, (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість (актом оцінки на 31.08.2015р.) і становить за незалежно оцінкою/залишковою вартістю 170 235, 00 грн.
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв вищезазначене приміщення (що підтверджується актом прийому-передачі від 01.10.2015).
Судами також достеменно встановлено, що предмет договору оренди належить позивачу на праві оперативного управління (що підтверджується рішенням Кам'янець-Подільської районної ради від 14.12.2006 № 3 "Про стан використання майна районної комунальної власності"). При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 924/872/16, підтвердив факт належності Кам'янець-Подільській центральній районній лікарні вищезазначеного приміщення на праві оперативного управління.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлено статтею 215 ЦК України.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
У зв'язку з наведеним, одним