ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
29 січня 2019 року
справа №826/24017/15
адміністративне провадження №К/9901/27463/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Оледера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року у складі судді Келеберди В.І.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у складі колегії суддів Губської Л.В., Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.
у справі № 826/24017/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан України»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан України» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням змін, просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 № 61826552204 в частині нарахування пені у розмірі 88 562 грн 33 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.
20 листопада 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 61826552204 в частині нарахування пені у розмірі 88 562 грн 33 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з часткової протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок того, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.
19 лютого 2016 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) та пункту 2.3 розділу 2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 136, доводить, що зняття експортної операції резидента з контролю можливе тільки після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.
У зв'язку із наведеним податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
26 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження після усунення податковим органом недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/24017/15.
15 грудня 2015 року справа № 826/24017/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
22 лютого 2018 року справа № 826/24017/15 надійшла до Верховного Суду.
Відзив або заперечення на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у вересні 2015 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними експортним контрактом від 10 березня 2015 року № 1003 з нерезидентом «Tolexis Enterprises AG» (Швейцарія) та імпортним контрактом від 02 березня 2015 року № ТС 505 з ООО «ТК «Сибпроект», за результатом якої складено акт від 30 вересня 2015 року № 404/26-55-22-06/32611323 (далі - акт перевірки).