ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 187/291/17
провадження № 51-274км17
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду ускладі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні за касаційними скаргами прокурора та засудженого ОСОБА_9 на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року кримінальне провадження щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смтПетриківка Царичанського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 Кримінального кодексу України (далі КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від17липня 2017 року ОСОБА_9 було засуджено за ст. 128 КК допокарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 вказаного Кодексу ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання звипробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік іпокладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст.76КК.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 : на користь ОСОБА_10 урахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 34421 грн та500000 грн відповідно; на користь держави 5344,20 грн судового збору.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів укримінальному провадженні.
Судом ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження за обставин, викладених у вироку.
Як установив суд, 15 січня 2017 року о 13:05 у лісопосадці неподалік с.Гречане під час полювання ОСОБА_9 ніс розчохлену мисливську рушницю в зібраному вигляді й у спорядженому стані і, діючи з необережності, не поставив зброю назапобіжник. При цьому він грубо порушив вимоги пунктів 3.53.10 Положення «Про правила проведення полювань, поводження із зброєю та порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин», згідно з якими: при заряджанні і розряджанні зброї її ствол повинен бути направлений вгору абов землю; під час долання перешкод зброю потрібно розрядити; полювання проводиться лише в умовах повної видимості; забороняється стріляти на шум, шарудіння, по невиразно видимій цілі; рушницю з внутрішніми курками заборонено тримати з відкритим запобіжником; стрільбу мисливець має вести зособливою обережністю, попередньо переконавшись утому, що в напрямку пострілу немає людей чи домашніх тварин. Усупереч цим приписам ОСОБА_9 , помітивши під час руху невиразно видиму ціль, сприйнявши її за тварину, вистрілив ізрушниці та влучив у ОСОБА_10 , чим заподіяв останньому тяжких тілесних ушкоджень увигляді: вогнепального проникаючого поранення голови, вогнепальних поранень шиї та правого плечового суглобу.
Апеляційний суд ухвалою від 21 вересня 2017року залишив без змін вирок місцевого суду. На підставі п. «е» ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016року № 1810-VIII «Про амністію у 2016 році» цей суд звільнив ОСОБА_9 від відбування призначеного йому за вироком покарання.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), змінити постановлені щодо нього вирок та ухвалу вчастинах, які стосуються цивільного позову та судового збору. На думку скаржника, оспорювані рішення в цих частинах не відповідають ст. 370 вказаного Кодексу, адже висновки судів про доведеність заявлених потерпілим позовних вимог не підтверджено належними доказами, які також невідображено у вироку. Як зазначає засуджений, суди нижчих інстанцій залишили поза увагою те, що злочин було вчинено з необережності, він ( ОСОБА_9 ) добровільно частково відшкодував завдані збитки, єпенсіонером, перебуває ускрутному матеріальному становищі, а ОСОБА_10 молодий за віком, після оформлення інвалідності 2-їгрупи не втратив працездатності та не позбавлений можливості здійснювати професійну діяльність (юриста, економіста). Тому засуджений просить зменшити розмір сум, які підлягають стягненню на користь потерпілого у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Крім того, ОСОБА_9 зазначає, щомісцевий суд неправомірно всупереч приписам ст. 374 КПК, пунктам 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI«Про судовий збір» (далі Закон №3674-VI) стягнув із нього на користь держави такий збір, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою допущені порушення та не усунув їх.
У касаційній скарзі прокурор просить на аналогічних процесуальних підставах змінити вирок та ухвалу, виключити з них рішення про стягнення з ОСОБА_9 на користь держави судового збору. Сторона обвинувачення, наголошуючи на порушенні місцевим та апеляційним судами завдань кримінального провадження, засади законності та Закону №3674-VI, стверджує про неправомірність стягнення із засудженого вказаного збору. На думку прокурора, судові рішення в цій частині не відповідають вимогам ст. 370 КПК.
Захисник ОСОБА_11 надіслала до Верховного Суду заяву, в якій міститься прохання про здійснення касаційного розгляду без її участі.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою Суду
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Суду від 13 листопада 2018року кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 було передано нарозгляд об`єднаної палати цього Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Суду від8лютого, 22травня та 10 липня 2018 року (справи № 182/2766/16-к, 364/1311/16-к, 713/1275/16-к відповідно).
Так, колегія суддів Першої судової палати Суду у своїх рішеннях від22травнята 10липня 2018 року дійшла висновку, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору звільняються позивачі усправах про відшкодування збитків, завданих унаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У постанові від 8 лютого 2018 року колегія суддів Другої судової палати Суду визнала правомірним стягнення із засудженого судового збору на користь держави. Мотивуючи позицію, Суд зазначив, що ст. 1 Закону №3674-VI передбачено включення судового збору до складу судових витрат, питання про їх розмір та порядок розподілу КПК не врегульовано, а тому до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (даліЦПК). Суд констатував, що за змістом ч. 3 ст. 88 ЦПК (у редакції Закону України від 18 березня 2004 року №1618-ІV (далі Закон №1618-ІV) в разі, якщо потерпілого, який подає позов, звільнено від сплати судового збору, то такий збір має бути стягнуто з обвинуваченого в дохід держави.
З наведеним висновком колегія суддів Другої судової палати Суду непогодилася, навівши в ухвалі від 13 листопада 2018 року відповідні мотиви. Згідно з позицією Суду стягнення із засудженого судового збору на користь держави суперечить вимогам кримінального процесуального закону, а тому вцій частині оскаржені вирок та ухвалу щодо ОСОБА_9 необхідно скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене та нормативне розуміння положень ст. 434-2 КПК об`єднана палата здійснює розгляд цього кримінального провадження запроцедурою, визначеною законом.
Позиції учасників судового провадження
Прокурори не підтримали касаційні вимоги сторони обвинувачення, вважали оспорювані судові рішення законними, а доводи, наведені у поданих скаргах, необґрунтованими.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, об`єднана палата дійшла висновку, що подані скарги підлягають задоволенню частково на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, правильність юридичної оцінки діяння за ст. 128 КК та застосування дозасудженого Закону України «Про амністію у 2016 році» у касаційних скаргах незаперечуються. Тому згідно зі ст.433КПК у зазначеній частині оспорювані судові рішення в касаційному порядку не перевіряються.
У силу приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим єрішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви тапідстави його ухвалення.
За змістом ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов укримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли узв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.