Постанова
Іменем України
22 січня 2019 року
м. Київ
справа № 326/597/16-к
провадження № 51-7658 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Приморського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080340000548, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Приморського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 14 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_8 14616 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 14616 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 3435 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 165384 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 7000 грн. витрат на правову допомогу. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 6427 грн., пов`язані із залученням експертів. Прийняте рішення щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 02 серпня 2014 року приблизно о 02 годині, керуючи у стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем «Кіа Cerato», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині вул. Курортної у м. Приморську Запорізької області з боку вул. Морської в напрямку с. Подспор`є Приморського району Запорізької області, в порушення п. п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не передбачив можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни в районі ОК «Мотор», при виявлені небезпеки для руху у вигляді пішоходів на проїжджій частині негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, натомість, продовжуючи рух, скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , які в порушення вимог п. п. 4.4, 4.14 г) Правил дорожнього руху знаходились на смузі руху автомобіля в положенні лежачи. У результаті дорожньо-транспорної пригоди потерпілий ОСОБА_10 помер, а потерпілий ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 квітня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що вирок грунтується на припущеннях, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Стверджує, що за даних конкретних умов руху ОСОБА_7 об`єктивно не спроможний був виявити пішоходів, які лежали на проїжджій частині, та не міг уникнути наїзду на них. За наявності істотних суперечностей у доказах їх не було усунуто судом у вироку. Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення слідчого експерименту та призначення комплексної судової експертизи, а також визнав частину доказів сторони захисту недопустимими. Також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону вважає проведення судом підготовчого судового засідання за участю ОСОБА_7 у режимі відеоконференції та за відсутності при цьому вільно обраного ним захисника. На думку захисника ОСОБА_6 , головуючий суддя під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції був упередженим, а тому підлягав відводу. Вказані обставини залишились без уваги суду апеляційної інстанції, який доводів апеляційної скарги сторони захисту належним чином не перевірив та безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни, чим порушив вимоги ст. 419 КПК. Крім того, у доповненнях до касаційної скарги захисник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень ч. 5 ст. 72 КК при зарахуванні засудженому строку попереднього ув`язнення у строк покарання.
Позиції учасників судового провадження
У письмовому запереченні на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_8 вказала на законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_7 та просила залишити їх без зміни.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
За змістом статтей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
За встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК кваліфіковано правильно.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку суд правильно поклав показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, а також дані протоколів слідчих дій та висновки судових експертиз. Зокрема, на підставі показань свідків та даних, отриманих у результаті проведення огляду місця події від 02 серпня 2014 року й слідчого експерименту від 09 липня 2015 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулася без застосування водієм ОСОБА_7 гальмування, видимість руху проїзної частини дороги в темний час доби у напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 становила 65 м, а конкретна видимість пішоходів на проїзній частині 50 м. При цьому згідно висновку експерта від 16 липня 2015 року у даній дорожній обстановці дії ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. При заданих вихідних даних ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду, проте цього не зробив. Відповідні висновки експерт ОСОБА_14 також підтвердив під час його допиту в судовому засіданні.