П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2019 року
м. Київ
Справа №439/397/17
Провадження №13-66кс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_17 ,
прокурора ОСОБА_18 ,
розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером12016140160000242, щодо ОСОБА_19 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смтГримайлів Гусятинського району Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 Кримінального кодексу України (далі КК України), у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 13квітня2017року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10жовтня2017року у справі №439/397/17, і
В С Т А Н О В И Л А:
Обставини, встановлені рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст оскаржених судових рішень
1. Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 13квітня2017року ОСОБА_19 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження закрито.
2. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_19 , обіймаючи посаду лікаря - анестезіолога, 10квітня2016 року перебуваючи на чергуванні як лікар - анестезіолог анестезіолого - реанімаційного відділення Бродівської центральної районної лікарні, що знаходиться за адресою: м.Броди, вул.Юридика,22, надавав спеціалізовану медичну допомогу малолітньому ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У результаті неналежного виконання ним своїх професійних обов`язків та внаслідок недбалого до них ставлення, володіючи при цьому достатнім кваліфікаційним рівнем, він не використав ці знання та навички під час надання адекватної медичної допомоги, всупереч загальноприйнятій техніці катетеризації підключичних судин недбало провів медичну маніпуляцію пункцію лівої підключичної вени ін`єкційною голкою для встановлення катетера, що спричинило тяжкі наслідки для ОСОБА_20 , а саме його смерть, яку констатовано 10квітня2016року о 08год.50 хв. у відділенні анестезіології реанімації Бродівської ЦРЛ.
3. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10жовтня2017року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи
4. У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування цих судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
5. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ототожнив примирення та відшкодування шкоди, що не відповідає положенням ст.46 КК України. Судами при звільненні ОСОБА_19 від кримінальної відповідальності не встановлено та не наведено достатніх доводів, які б давали підстави для висновку про можливість такого звільнення. Вказується також на те, що ухвала апеляційного суду прийнята з істотним порушенням вимог частини1 статті412 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), не відповідає положенням частини1 статті370, статті419 КПК України, є невмотивованою та необґрунтованою.
6. У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_19 вказує на те, що прокурор у своїй касаційній скарзі не зазначив жодного з передбачених статтею412 КПК України істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
7. ОСОБА_19 вважає, що доводи касаційної скарги про те, що звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України є неможливим, враховуючи заподіяну потерпілому шкоду, а саме смерть дитини, є безпідставними та не узгоджуються з матеріалами справи та нормами закону.
Рух справи за касаційною скаргою та підстави для її розгляду Великою Палатою Верховного Суду
8. Ухвалою від 24жовтня2018року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на підставі частини5 статті434-1 КПК України передала кримінальне провадження щодо ОСОБА_19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему.
9. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що аналіз судової практики застосування ст.46 КК України у випадках, коли злочином заподіяно смерть потерпілого, вказує на те, що вона є неоднаковою. Зокрема, із проаналізованих ухвал судів першої інстанції, які набрали законної сили, видно, що в окремих судових рішеннях було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з тих мотивів, що завдана шкода у вигляді смерті є невідворотною, а тому не може бути усунута або відшкодована. В інших випадках такі клопотання судами були задоволені.
10. Суд також звернув увагу на те, що тлумачення словосполучення «відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду» як обов`язкової умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілим відповідно до ст.46 КК України досить тісно пов`язане з тлумаченням самого поняття «потерпілий», яке вживається в цій статті, оскільки кримінально-правове поняття потерпілого більш вузьке, ніж кримінально-процесуальне.
11. Якщо термін «потерпілий» у ст.46 КК України вживається у вузькому кримінально-правовому значенні (як безпосередня жертва злочину), а не як учасник кримінального провадження (учасник кримінального процесу), то, на думку колегії суддів, у разі вчинення злочинів, внаслідок яких настала смерть особи, це виключає можливість як досягнення примирення винного з таким потерпілим, так і відшкодування останньому будь-яких збитків.
12. Колегія суддів також зазначила, що на виключний характер правової проблеми вказує не тільки існування різної судової практики, але й наявність різних позицій науковців щодо цього питання.
13. В ухвалі про передачу суд визначив питання, які становлять виключну правову проблему під час застосування положень ст.46 КК України у випадку вчинення злочинів, які мали наслідком смерть потерпілого, а саме:
1) кого слід розуміти під поняттям «потерпілий», яке вживається у ст.46 КК України, безпосередню жертву злочинного посягання або учасника кримінального провадження (кримінального процесу), у тому числі близьких родичів особи, яка загинула внаслідок злочину;
2) яким чином необхідно тлумачити поняття «відшкодування завданих збитків» та «усунення заподіяної шкоди» у контексті положень ст.46 КК України та чи можливе, з огляду на положення цієї статті, «відшкодування завданих збитків» чи «усунення заподіяної шкоди» у разі вчинення злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілого.
14. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27листопада2018року зазначене кримінальне провадження прийнято до касаційного розгляду у зв`язку з тим, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Позиції учасників судового провадження
15. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_18 підтримав вимоги, заявлені у касаційній скарзі та просив скасувати ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 13квітня2017року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10жовтня2017року у справі №439/397/17 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
16. ОСОБА_19 подав до суду касаційної інстанції письмове клопотання про здійснення касаційного провадження за його відсутності та відсутності його захисників у порядку письмового провадження відповідно до вимог статті435 КПК України (вх.№27168/0/170-18 від 19жовтня2018 року) та письмові заперечення на касаційну скаргу з обґрунтуванням, зазначеним вище.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо поняття «потерпілий», яке вживається у ст.46 КК України
17. Поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі.
18. Поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
19. Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині1 статті55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
20. Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «потерпілий», яке використано у ст.46 КК України, вжито у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному, виходячи з такого.
21. Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з`являється об`єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.
22. Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
23. У частині2 статті55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
24. Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині2 статті55 КПК України.
25. Таким чином, потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з`являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.
26. Кримінальний процесуальний закон (статті55 59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов`язками саме як учасника процесу.
27. Водночас у частині6 статті55 КПК України передбачено так зване правонаступництво у кримінальному провадженні. Згідно з положеннями цієї норми, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положеннячастин першої третьоїцієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням потерпілими може бути визнано кілька осіб.
28. Таким чином, чинний КПК України передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК України закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.
29. Суд враховує положення статті 59 КПК України, відповідно до якого у разі, якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Однак, у кримінальних провадженнях, в яких заподіяно смерть потерпілому, такого учасника провадження, як законний представник, немає.
30. Велика Палата Верховного Суду вважає, що для вирішення цієї справи необхідно також звернутися до телеологічного (цільового) тлумачення, яке передбачає встановлення мети, якою керувався законодавець під час формулювання ст.46 КК України щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим.