Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 573/624/17-ц
провадження № 61-34757 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро»,
представник позивача - Тимошенко СергійАнатолійович,
відповідачі: ОСОБА_5, фермерське господарство «Снігірьова Олексія Анатолійовича»,
представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
представник фермерського господарства «Снігірьова Олексія Анатолійовича» - Дереза Микита Едуардович,
третя особа - служба з державної реєстрації прав Білопільської міської ради Сумської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» на рішення апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,
В С Т А Н О В И В :
У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» (далі - ТОВ «Саан-Агро») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_5, фермерського господарства «Снігірьова Олексія Анатолійовича» (далі - ФГ «Снігірьова О. А.», третя особа - служба з державної реєстрації прав Білопільської міської ради Сумської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 січня 2007 року між ТОВ «Саан-Агро» та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, площею 2,73 га (рілля) строком - по січень 2017 року.
Вказаним договором передбачено, що після закінчення строку його дії орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. 02 грудня 2016 року ТОВ «Саан-Агро» направило ОСОБА_5 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, до якого додало проект додаткової угоди.
Наприкінці січня 2017 року ними отримано лист від ОСОБА_5, відповідно до якого останній відмовляється поновити вищевказаний договір оренди земельної ділянки, оскільки бажає самостійно розпоряджатися земельною ділянкою.
01 лютого 2017 року ОСОБА_5 уклав договір емфітевзису з ФГ «Снігірьова О. А.», який 03 березня 2017 року було зареєстровано.
Враховуючи те, що діями відповідача було порушено переважне право на поновлення договору оренди землі, ТОВ «Саан-Агро» просило суд визнати недійсним договір емфітевзису, який укладено 01 лютого 2017 року між ФГ «Снігірьова О. А.» та ОСОБА_5; визнати договір оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року укладеного між ТОВ «Саан-Агро» та ОСОБА_5, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди земельної ділянки; зобов'язати ОСОБА_5 вчинити дії щодо укладення/підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 06 червня 2017 року у складі судді Терещенко О. І. у задоволені позову ТОВ «Саан-Агро» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не скористався своїм переважним правом на укладення договору оренди землі із ОСОБА_5, оскільки відсутні такі складові, як направлення позивачем листа-повідомлення орендодавцю про своє бажання поновити договір оренди та волевиявлення ОСОБА_5 на укладення додаткової угоди. Таким чином, відсутні законні підстави для визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 01 лютого 2017 року між ФГ «Снігірьова О. А.» та ОСОБА_5, який зареєстровано 03 березня 2017 року.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2017 року рішення Білопільського районного суду Сумської області від 06 червня 2017 року скасовано.
У задоволенні позову ТОВ «Саан-Агро» відмовлено з інших правових підстав.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не було порушено місячного строку про направлення пропозиції про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки, передбаченого пунктом 8 договору від 02 січня 2007 року та частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а тому позивач, як орендар земельної ділянки, мав переважне право серед інших на поновлення строку на укладення договору оренди.
Проте, 01 лютого 2017 року між ОСОБА_5 та ФГ «Снігірьова О. А.» укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Таким чином, оскільки між відповідачами було укладено договір емфітевзису, який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, позивач не мав переважного права на укладення договору оренди перед ФГ «Снігірьова О. А.».
У касаційній скарзі ТОВ «Саан-Агро», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що укладення між ОСОБА_5 та ФГ «Снігірьова О. А.» договору емфітевзису порушує переважне право ТОВ «Саан-Агро», як орендаря, на укладення договору оренди земельної ділянки, яке закріплено у статті 33 Закону України «Про оренду землі» та в укладеному договорі оренди землі від 02 січня 2007 року.
Вказує, що апеляційний суд, мотивуючи прийняте ним рішення здійснив аналіз Глави 33 ЦК України та Глави 16-1 ЗК України замість дослідження та наданню оцінки самому договору емфітевзису від 01 лютого 2017 року.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.