ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2019 року
м. Київ
справа № 910/17566/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді здійснюються помічником судді Александренко К.І.,
учасники справи:
позивач - фірма "Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ" (G+H MOMTAGE GmbH),
представник позивача - Оніщенко О.В., адвокат (договір від 30.07.2018 № 170-АО-2/2018, ордер від 14.01.2019 № 754644); Каганець А.В., адвокат (договір від 30.07.2018 № 170-АО-2/2018, ордер від 18.12.2018 № 754632),
відповідач - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",
представник відповідача - Білан О.П., адвокат (довіреність від 27.012.2018 № 434/10, свідоцтво від 08.12.2017 № 6274/10); Слівінський М.О., адвокат (довіреність від 27.012.2018 № 432/10, свідоцтво від 13.01.2011 № 557),
третя особа - державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС",
представника третьої особи - не з'явився,
розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 (головуючий Руденко М.А., судді: Дикунська С.Я. і Пономаренко Є.Ю.)
у справі № 910/17566/17
за позовом фірми "Джі плюс Ейч МОНТАЖ ГмбХ" (G+H MOMTAGE GmbH; далі - Фірма)
до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Компанія),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" (далі - Підприємство),
про стягнення 39 392 033,31 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Фірма звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії "Енергоатом" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Підприємства, про стягнення 39 392 033,31 грн., з яких 3 181 737,81 грн. 3% річних та 36 210 295,50 грн. інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов'язання за період з 26.03.2002 по 09.10.2017.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2018 позовну заяву Фірми про стягнення 39 392 033,31 грн. залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 15.2 Контракту від 07.08.1995 № 07.08.95 спори та розбіжності всякого роду, які виникають у зв'язку з умовами цього контракту, підлягають вирішенню в арбітражному порядку в м. Стокгольм, Швеція; підсудність загальним судом виключається.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2018 скасовано. Матеріали справи № 910/17566/17 направлено до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що Фірма у позовній заяві обґрунтовує свої вимоги невиконанням Компанією зобов'язання щодо сплати 6 818 943,70 грн., яке виникло на підставі рішення Арбітражного суду м. Стокгольм від 17.07.2000 та було визнано на території України ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.11.2001 з видачею виконавчого листа (з урахуванням ухвали Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2002 про зміну способу виконання рішення Арбітражного суду м. Стокгольм від 17.07.2000 з валюти на гривню). Отже, позовні вимоги у даній справі не охоплюються умовами арбітражного застереження, оскільки спір, пов'язаний з порушенням контракту, вже був вирішений на користь Фірми рішенням арбітражного суду від 17.07.2000 і є вичерпаним, а тому виконання такого застереження у даній справі є неможливим.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018, а ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2018 залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив приписи частини третьої статті 22, частин другої та п'ятої статті 236, пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України та не застосував положення статей 4, 37, частини першої статті 104 Цивільного кодексу УРСР, частини п'ятої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Фірма подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.
08.01.2019 від Фірми до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому Фірма посилається на те, що у даній справі наявне питання предметної та суб'єктної юрисдикції, а саме наявність чи відсутність підстав для розгляду даного спору в арбітражному порядку в м. Стокгольм, Швеція.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у клопотанні відсутні посилання на те, що спір у цій справі відноситься до юрисдикції іншого суду (ніж господарський), який належить до системи судоустрою України, тобто наведені Фірмою доводи повинні оцінюватися судом у контексті встановлення обставин дотримання/порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального законодавства щодо розгляду в порядку господарського судочинства спору, стосовно якого в контракті було встановлено арбітражне застереження, не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною шостою статті 302 ГПК України.
Вказана правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/493/16.
Компанією подано клопотання про врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, в якому просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16. Вказане клопотання відхиляється колегією суддів Касаційного господарського суду, оскільки у даній справі та у справі № 906/493/16 обставини є різними.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції встановив, що 07.08.1995 Фірмою (продавець) та Підприємством (покупець) було укладено контракт № 07.08.95 на купівлю та монтаж торгово-технологічного обладнання (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець взяв на себе зобов'язання продати та змонтувати обладнання, описане в додатку № 1 до Контракту.
Пунктом 15.2 Контракту передбачено, що спори та розбіжності всякого роду, які виникають у зв'язку з умовами цього контракту, підлягають вирішенню в арбітражному порядку в м. Стокгольм, Швеція; підсудність загальним судом виключається.
17.07.2000 Арбітражним судом м. Стокгольм (Швеція) ухвалено рішення про стягнення з Компанії на користь Фірми 2 787 971,00 німецьких марок плюс відсотки із вказаної суми за відсотковою ставкою 1% за кожний місяць з 01.01.1996 до дня здійснення платежу. Крім того, згідно з рішенням боржник зобов'язаний відшкодувати стягувачу витрати, пов'язані з арбітражним процесом, у розмірі 16 490,00 німецьких марок, 12 871,00 долар США, 118 500,00 шведських крон, 1 000,00 євро, а також сплатити відсотки з вказаних у пункті (а) сум згідно з обліковою ставкою, встановленою Державним банком Швеції, яка діяла протягом прострочення платежу, які нараховуються з дня прийняття рішення до дня такої сплати. Водночас за вказаним рішенням суду боржник зобов'язаний відшкодувати стягувачу гонорари арбітрів, а також сплатити витрати, вказані у рішенні, а саме 101 200 шведських крон, 120 000 шведських крон і 25 % податку на додану вартість на вказаний гонорар.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.11.2001 частково задоволено клопотання представника Фірми та дозволено виконання рішення Арбітражного суду в м. Стокгольмі від 17.07.2000 на території України. Видано виконавчий лист про стягнення з Компанії на користь Фірми боргу в розмірі 2 787 971,00 німецьких марок та витрати пов'язані з арбітражним процесом 16 490,00 німецьких марок, 12 871,00 долар США, 118 500,00 шведських крон та 1 000,00 євро. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.03.2002 змінено спосіб виконання рішення Арбітражного суду в м. Стокгольмі від 17.07.2000. Видано виконавчий лист про стягнення суми боргу з Компанії на користь Фірми боргу в розмірі 6 818 943, 70 грн.
У жовтні 2017 року Фірма звернулась до суду з позовом до Компанії про стягнення з останньої 39 392 033,31 грн., з яких 3 181 737,81 грн. 3% річних та 36 210 295,50 грн. інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов'язання за період з 26.03.2002 по 09.10.2017, посилаючись на порушенням зобов'язання за рішенням Арбітражного суду м. Стокгольм від 17.07.2000, яке визнано на території України ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.11.2001 з видачею виконавчого листа, і з урахуванням ухвали Апеляційного суду міста Києва від 26.03.2002 про зміну способу виконання рішення Арбітражного суду м. Стокгольм від 17.07.2000 (з валюти на гривню), та на подальше невиконання виданого судом виконавчого листа.