Постанова
Іменем України
14 січня 2019 року
м. Київ
справа № 302/836/17
провадження № 61-38276св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - сектор охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Кондора Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до сектора охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
Позов мотивовано тим, що вона займає 0,5 посади лікаря терапевта терапевтичного відділення Міжгірської районної лікарні та 0,5 посади лікаря-кардіолога поліклінічного відділення Міжгірської районної лікарні.
Позивач зазначає, що відповідно до наказу №71-о від 22 вересня 2017 року завідувача сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації, її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків. Зазначена догана оголошена з підстав смерті хворого ОСОБА_5, який 20 липня 2017 року по направленню сімейного лікаря ОСОБА_6 та завідуючої приймальним відділенням ОСОБА_7 був госпіталізований до Міжгірської районної лікарні. При первинному огляді хворого у терапевтичному відділенні, нею було діагностовано ряд важких захворювань та призначено лікування. Хворий ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у вечірній час, що стало їй відомо 21 липня 2017 року після виробничої наради.
Позивач вважає, що оскаржуваний наказ, у відповідності до вимог статті 138 КЗпП України є незаконним, оскільки трудової дисципліни вона не порушувала, її вина у смерті хворого не доведена. Крім того, відповідачем порушено строки накладення дисциплінарного стягнення, визначені статтею 148 КЗпП України та строки ознайомлення з наказом про накладення такого стягнення, визначені статтею 149 КЗпП України.
Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просила визнати незаконним та скасувати наказ №71-о від 22 вересня 2017 року завідувача сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Цімбота В. І. позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ завідувача сектора охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації № 71-о від 22 вересня 2017 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не доведено у чому саме полягає неналежне виконання позивачем своїх функціональних обов'язків.
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу сектора охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області задоволено. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при притягненні ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності відповідач діяв відповідно до вимог трудового законодавства та обрав належний вид дисциплінарного стягнення для останньої.
ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що дисциплінарне стягнення застосовано з порушенням строків передбачених статтею 148 КЗпП України, оскільки смерть хворого настала ІНФОРМАЦІЯ_1, засідання Клініко-експертної комісії відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто пройшло 42 дні, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача винесено 22 вересня 2017 року; не зазначив у своєму рішенні, які порушення загальнодержавних чи локальних стандартів надання медичної допомоги допустила ОСОБА_4, у зв'язку з чим на останню було накладено адміністративне стягнення; не звернув уваги на те, що відповідач, в порушення статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення не запропонував позивачеві надати письмові пояснення; також суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки протоколу засідання клініко-експертної комісії від 31 серпня 2017 року в якому також не зазначено, порушення яких нормативно-правових актів допустила позивач при лікуванні хворого. Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилось те, що комісією при оцінці діяльності інших лікарів, причетних до лікування хворого, не враховано, що ними на первинному та вторинному етапі не була надана належна допомога хворому. Апеляційним судом не враховано, що ті ліки, які призначила позивач, хворий не отримав, оскільки їх повинні були купити родичі, а родичів не було, хворий здійснити забезпечення свого лікування не мав змоги, та отримував терапію виключно з резервів відділення, тобто позивачем було виконано все можливе на рівні Міжгірської районної лікарні та відповідно до можливостей лікарні.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У вересні 2018 року сектор охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, всі висновки апеляційного суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
До таких висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_4 займає 0,5 посади лікаря терапевта терапевтичного відділення Міжгірської районної лікарні та 0,5 посади лікаря-кардіолога поліклінічного відділення Міжгірської районної лікарні.
На підставі наказу завідувача сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації № 71-о від 22 вересня 2017 року ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.