ПОСТАНОВА
Іменем України
15 січня 2019 року
Київ
справа №818/137/17
касаційне провадження №К/9901/35707/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛА ІНТЕРНЕШНЛ» (далі - Товариство) до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У січні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 №00001101202; визнати протиправним та скасувати акт перевірки №4568/20-30-12-02-10/40316603; скасувати нарахування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 08.12.2016 №00001101202.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що під час перевірки Інспекцією були проігноровані положення підпункту 206.7.2 пункту 206.7 статті 206 Податкового кодексу України, митні декларації та аркуші коригування, що підтверджують сплату суми митних платежів, були надані до перевірки, проте не враховані перевіряючими.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 04.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 №00001101202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 62315,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 15578,75 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що оформлений належним чином аркуш коригування є невід'ємною частиною митної декларації, з урахуванням того, що оформлення аркушу коригування до декларації, внесення відомостей до баз даних та передача до відповідних органів податкової служби є обов'язком митного органу, а не платника. Також, суди виходили з того, що податковий орган неправомірно не прийняв до уваги частину митних декларацій. Оформлених у вигляді аркушів коригування, тоді як Товариство правомірно включило суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у тих періодах, у яких така сплата була здійснена.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою у даній справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту з податку на додану вартість здійснюється лише за умови наявності належним чином оформленої митної декларації.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 10.12.2018 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 11.12.2018.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариством здійснювалось тимчасове ввезення на митну територію України обладнання, що використовувалось ним у виробничій діяльності, в режимі часткового звільнення від оподаткування згідно вантажних митних декларацій №807110000/2016/006637, №807110000/2016/008948, №807110000/2016/005014 та №807110000/2016/012509. 28.07.2016 Товариство подало аркуш коригування до декларації №807110000/2016/006637 та додатково нарахувало до сплати 3027,42 грн. 29.09.2016 Товариство подало аркуш коригування до декларації №807110000/2016/008948 та додатково нарахувало до сплати 993,8 грн., а також аркуш коригування до декларації № 807110000/2016/005014 та додатково нарахувало до сплати 29145,92 грн. 30.06.2016 Товариство подало аркуш коригування до декларації № 807110000/2016/005014 та додатково нарахувало до сплати 29146,92 грн. Аркуші коригування були прийняті митним органом в установленому законом порядку, що підтверджується відбитком особистої номерної печатки. Згідно довідки Харківської митниці ДФС вказані у аркушах коригування до вантажних митних декларацій суми були доплачені Товариством після закінчення митного оформлення обладнання за рахунок коштів переплати.
Інспекція провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, щодо суми бюджетного відшкодування за вересень 2016 року, результати якої оформлені актом № 4568/20-30-12-02-10/40316603 від 18.11.2016, за висновками якої Товариством були порушені вимоги пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 62315,00 грн., у тому числі: за вересень 2016 року - 30140,70 грн., за серпень 2016 року - 29147,00 грн., за липень 2016 року - 3027,70 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано про невідповідність заявлених Товариством до відшкодування сум податку на додану вартість відомостям вантажних митних декларацій, оскільки за липень 2016 року імпортні операції Товариства складали 73789,31 грн., за серпень 2016 - 0,00 грн., за вересень - 1043,3 грн., що є меншим від заявленого в деклараціях з податку на додану вартість, тобто до податкового кредиту та до бюджетного відшкодування Товариством заявлені суми, які не підтверджуються належним чином оформленими вантажними митними деклараціями.
У зв'язку з цим, 08.12.2016 Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення №00001101202, яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2016 року на 62315,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 15578,75 грн.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Положеннями пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.