Постанова
Іменем України
09 січня 2019 року
м. Київ
справа № 234/19311/17
провадження № 61-43668св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Крата В. І., КурилоВ.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Обласний центр медико-соціальної експертизи,
третя особа - Мирноградське міське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 травня 2018 року у складі судді Нейло І. М. та постанову апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Жданової В. С., Папоян В. В., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - ОЦ МСЕК), третя особа - Мирноградське міське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про скасування акту огляду та зобов'язання вчинити певні дії.
Вимоги обґрунтовував тим, що13 травня 1980 року під час виконання професійних обов'язків на шахті імені Стаханова у місті Димитров Донецької області з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого були травмовані голова та плече.
У 1983 році висновком Лікарсько-трудової експертної комісії (далі - ЛТЕК) він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи (трудове каліцтво).
12 травня 1985 року при черговому огляді ЛТЕК міста Димитров Донецької області не визнала його особою з інвалідністю (трудове каліцтво).
Йому стало відомо про те, що при визначенні ступеню інвалідності 12 травня 1985 року ЛТЕК повинна була застосовувати Інструкцію щодо визначення груп інвалідності, затверджену наказом МОЗ України від 01 серпня 1956 року та ВЦРПС від 02 серпня 1956 року.
З листа Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації від 12 жовтня 2017 року він дізнався, що під час визначення йому групи інвалідності 12 травня 1985 року ЛТЕК керувалась Інструкцією Міністерства фінансів СРСР від 18 травня 1960 року № 153 «О порядке врачебного освидетельствования страхователей».
Вважаючи такі дії ЛТЕК неправомірними, 06 листопада 2017 року він звернувся до відповідача з вимогою про встановлення йому втрати працездатності з 12 травня 1985 року та визнання його особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково, у задоволенні якої йому було відмовлено.
Ураховуючи наведене, просив скасувати акт огляду ЛТЕК від 12 травня 1985 року № 678, зобов'язати відповідача провести повторний огляд щодо встановлення йому втрати професійної працездатності станом на 01 лютого 1985 року та визнати його особою з інвалідністю з 01 лютого 1985 року безстроково.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Суди зробили висновок про те, що позивач не довів, що під час огляду 12 травня 1985 року та наданні висновку № 678 дії членів ЛТЕК, які полягали в застосуванні Інструкції Міністерства фінансів СРСР від 18 травня 1960 року № 153, були неправомірними і саме вони призвели до неправильного висновку щодо визначення розміру відсотків втрати працездатності та невизнання його особою з інвалідністю.
До суду касаційної інстанції від ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, в якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Зазначає, що суди не в повному обсязі з'ясували всі обставини справи, зокрема, належним чином не дослідили його медичну справу та наявні в ній документи.
Оскільки ЛТЕК у 1985 році неправомірно застосувала нормативно-правовий акт, який не підлягав застосуванню, він був позбавлений статусу особи з інвалідністю, що є порушенням його прав і законних інтересів.
Суди на вказане уваги не звернули, внаслідок чого зробили необґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Від ОЦ МСЕК надійшов відзив, у якому його представник, вважаючи оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 03 травня 1980 року під час виконання трудових обов'язків із ОСОБА_3 стався нещасний випадок у шахті імені А. Г. Стаханова в місті Димитров Донецької області, внаслідок чого він отримав травму голови та плеча.
18 січня 1983 року позивач уперше був оглянутий у ЛТЕК 18 січня 1983 року та йому встановлено 50 % втрати працездатності.
12 травня 1985 року при черговому огляді ЛТЕК відсоток втрати працездатності визначений 40 %, інвалідність не встановлена.
ОСОБА_3 із результатами огляду ЛТЕК 12 травня 1985 року був ознайомлений, з таким висновком погодився та не оскаржував його.
Вважаючи дії ЛТЕК неправомірними щодо застосування під час його огляду Інструкції Міністерства фінансів СРСР від 18 травня 1960 року № 153 «О порядке врачебного освидетельствования страхователей» замість Інструкції щодо визначення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 01 серпня 1956 року та ВЦРПС від 02 серпня 1956 року, він подав до суду даний позов.
Відмовляючи у задоволенні позову суди зробили висновок про те, що позивач не довів належними і допустимими доказами тих обставин, що при огляді у ЛТЕК 12 травня 1985 року та наданні висновку № 678 дії членів комісії були неправомірними і це призвело до неправильного висновку щодо визначення розміру відсотків втрати працездатності та невизнання його особою з інвалідністю.
Колегія суддів не погоджується із висновками судів з таких підстав.