Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 484/747/17
провадження № 61-44149св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 09 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Первомайську Миколаївської області помер його батько - ОСОБА_6. Після смерті батька відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1. За законом спадкодавцями першої черги є він та його брат - ОСОБА_5
З листопада 2011 року він проживав разом із батьком у квартирі АДРЕСА_1 та здійснював догляд за ним, хоча і був зареєстрований за іншою адресою.
Після смерті батька, із заявою про прийняття спадщино до нотаріуса він не звертався, оскільки вважав, що спадкове майно він набуде у власність на підставі спадкового договору, укладеного між ним і батьком 06 травня 2011 року. Однак, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 червня 2014 року цей спадковий договір було визнано недійсним.
На підставі вказаного, він пропустив установлений законом строк для прийняття спадщини, однак на час відкриття спадщини проживав разом зі спадкоємцем.
Вказував, що документів, які підтверджуються його проживання з батьком він не має, ОСОБА_4 просив суд встановити факт його проживання зі спадкодавцем ОСОБА_6 з 28 листопада 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини і визнати за ним право власності на вищезазначену квартиру.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2017 року позовну вимогу ОСОБА_4 про визнавання права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом за заявою позивача залишено без розгляду.
Рішенням Первомайського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 дійсно доглядав за своїм батьком, піклувався про нього, допомагав йому по господарству. Однак, ці обставини не свідчать про те, що позивач на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкоємцем, а лише вказують, що він виконував свій обов'язок щодо надання допомоги своїм непрацездатним батькам. Крім того, факт постійного проживання особи може бути встановлений лише на підставі документів, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, які позивачем у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України надані не були.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 09 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Первомайського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_6 з 28 листопада 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_1.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Встановлення такого факту йому необхідно для вирішення спадкових прав.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду є необґрунтованою, оскільки позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, щодо його проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини. Так, позивач дійсно відвідував батька, привозив йому продукти, однак ніколи постійно не проживав з ним. Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував показання свідків, зокрема, дільничного лікаря, яка вказала, що батько з 2011 року, після смерті матері, проживав один.
У листопаді 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.