13 березня 2025 року
м. Київ
ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Ткача І. В.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 990/225/24 (провадження № 11-287заі24)
Із цією постановою не погоджуємося, оскільки вважаємо, що за встановлених у справі обставин наявні достатні підстави для задоволення позову, яким Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції не надала належного значення крізь призму принципу верховенства права та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
1. ФАБУЛА СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просила визнати протиправним, скасувати прийняте на засіданні колегії ВККС рішення Комісії від 04 квітня 2024 № 412/дс-24, яким кандидатці ОСОБА_1 відмовлено в наданні рекомендації про призначення на посаду судді Варвинського районного суду Чернігівської області (далі - спірне рішення), та зобов`язати ВККС повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 .
1.2. Позивачка стверджувала про необґрунтованість спірного рішення, у якому ВККС виснувала про її невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності через недекларування права власності на автомобіль марки Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ), придбаний за кордоном, яким вона ніколи не володіла і не користувалася, а тому й не повинна була відображати в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік.
1.3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 30 жовтня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив з огляду на таке:
- визнав непереконливими твердження позивачки про те, що право власності на автомобіль марки Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ) (далі також - автомобіль) до неї не переходило, оскільки він придбавався для іншої особи ( ОСОБА_2 ) і оплату за цей автомобіль позивачка не здійснювала;
- виснував, що викладені у спірному рішенні висновки Комісії про наявність сумніву у відповідності кандидатки ОСОБА_1 на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики є обґрунтованими;
- визнав нерелевантними до обставин цієї справи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 911/1278/20 та 800/433/17, на які посилалася позивачка, через неподібність правовідносин у справах;
- підсумував, що ВККС ухвалила спірне рішення стосовно позивачки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, під час ухвалення цих рішень Комісія не відхилилася від вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
1.4. Це рішення ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИСНОВКІВ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
2.1. 13 березня 2025 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року - без змін.
2.2. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, Велика Палата Верховного Суду послалася на правильність оцінки судом першої інстанції документів щодо придбання автомобіля марки Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ), зокрема Forward export agreement (форвардної експортної угоди, форвардного контракту) від 03 січня 2022 року, в якому міститься посилання на invoice (інвойс, рахунок-фактуру) від 03 січня 2022 року № 84184, де покупцем (Buyer) цього автомобіля зазначено ОСОБА_1, довіреностей від 24 липня та 15 вересня 2022 року, а також митної декларації UA209180/2022/052214, в якій декларантом автомобіля марки Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1, зазначено ОСОБА_3, тоді як особою, відповідальною за фінансове врегулювання - ОСОБА_1, від імені якої і було здійснено оплату згідно з нарахованими платежами: мито (121), акцизний збір на транспортні засоби (185), податок на додану вартість (128).
2.3. Урахувала, що висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики Комісія дійшла, враховуючи те, що кандидатка не зазначила у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2022 рік інформацію про транспортний засіб (Porsche Cayenne номер кузова НОМЕР_1 ), що придбавався для неї за кордоном, хоча була зобов`язана його задекларувати.
2.4. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зазначені у спірному рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Досліджуючи ці обставини у сукупності, Комісія вважала, що наявний обґрунтований сумнів у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики.
2.5. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів. Позивачка під час розгляду справи в суді такий висновок не вважала за необхідне спростувати, вважаючи що діяла правомірно.
2.6. Відтак Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що викладені у спірному рішенні висновки про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 як кандидатки на посаду судді критерію доброчесності не виходили за межі цього поняття з урахуванням тих його змістових елементів, які визначені нормами національного законодавства та практикою, міжнародними актами, які застосовуються адміністративним судом як джерела права під час розгляду адміністративної справи відповідно до статті 7 КАС України.
3. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
3.1. З висновками більшості суддів Великої Палати Верховного Суду про правомірність спірного рішення не погоджуємося, вважаємо їх помилковими тому відповідно до частини третьої статті 34 КАС України висловлюємо окрему думку з таких підстав.
Щодо меж дискреції ВККС під час прийняття спірного рішення та судового контролю за реалізацією Комісією її дискреційних повноважень при вирішенні питання надання рекомендації про призначення на посаду судді
3.2. Відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин - проведення співбесіди та ухвалення спірного рішення, Закон № 1402-VIII) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
3.3. Проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту покладено на ВККС (пункт 2 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).
3.4. За змістом частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір на посаду судді місцевого суду (далі - добір на посаду судді) здійснюється в порядку, визначеному цим Законом поетапно - починається з оголошення добору на посаду судді та завершується зарахуванням кандидатів на посаду судді до резерву на зайняття вакантних посад суддів.
3.5. Конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (частина перша статті 79 Закону № 1402-VIII).
3.6. Отже, слід наголосити, що хоча у процедурах добору на посаду судді та конкурсу на зайняття вакантної посади судді ВККС як уповноважений суб`єкт владних повноважень діє та ухвалює рішення відповідно до визначених Законом № 1402-VIII дискреційних повноважень, проте межі цієї дискреції не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному нагляду, зокрема судовому контролю.
3.7. Згідно з Рекомендацією №R(80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
3.8. Мета дискреції (розсуду) адміністративного органу зводиться до того, що:
по-перше, завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення тих або інших справ, оскільки вони розглядаються в межах конкретних обставин, які можуть бути враховані відповідним суб`єктом;
по-друге, такі повноваження сприяють адміністративній гнучкості, дозволяючи адміністративним органам, які приймають рішення, адаптуватися до мінливих обставин та пріоритетів (за умови дотримання обмежень законності та розумності) та сприяють підвищенню ефективності (раціональності) та оперативності управлінської діяльності;
по-третє, дискреція дозволяє максимально повно врахувати права, свободи та інтереси приватної особи і, особливо, під час їх зважування з публічним інтересом.
3.9. Проте дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
3.10. З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно формулював правові висновки, згідно з якими у таких випадках судовий контроль є обмеженим.
3.11. Зокрема, ЄСПЛ указав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору [рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria) заява № 38780/02, пункти 47-56; у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom) заява № 19178/91, пункт 44].
3.12. Звертаючись до своїх попередніх висновків, Велика Палата Верховного Суду визнавала необхідним здійснювати судовий контроль за реалізацією дискреційних повноважень, але такий контроль є обмеженим. Узагальнено критерії реалізації адміністративним органом дискреції залежно від обставин справи визначаються за допомогою різних питань:
- чи переслідував орган легітимну мету, та чи діяв прозоро і в якомога послідовний спосіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі 9901/378/19);
- чи дотримано процедурні гарантії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 9901/378/19);
- чи належно вмотивоване рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/243/19, від 08 липня 2020 року у справі № 9901/251/19);
- чи не є рішення (висновки) адміністративного органу свавільними (довільними), нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; необ`єктивними або явно несправедливими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 9901/383/19).
3.13. Комітет Міністрів Ради Європи сформулював принципи, які слугують змістовними гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями: дотримується принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою: приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.
3.14. Подібні за своєю суттю принципи щодо дотримання мети повноваження, безсторонності, рівності та недискримінації, пропорційності, розумності строку, обґрунтованості закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
3.15. Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення судом перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
3.16. Практика ЄСПЛ свідчить, що надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання [див. рішення від 02 листопада 2006 року у справі "Волохи проти України", заява № 23543/02, від 02 серпня 1984 року у справі "Мелоун проти Сполученого Королівства" (Malone v. the United Kingdom), заява № 8691/79].
3.17. Як верховенство права за статтею 8 Конституції України слід розуміти механізм забезпечення контролю за використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.
3.18. Згідно з висновком Конституційного Суду України цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016).
3.19. Принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними [див. Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018 (4892/17)].
3.20. Очевидно, що у процесі прийняття рішення на підставі дискреції, мають бути враховані також і фактичні обставини, які супроводжують цей процес. У разі якщо відповідний орган користується своїм дискреційним повноваженням, він не повинен допускати помилок при констатації юридичних фактів. Помилки в оцінці фактичних обставин, неправильні розрахунки, проведені ним, все це може викликати незаконність (протиправність) прийнятого на підставі дискреції рішення. Подібні наслідки викликають також і випадки, коли під час прийняття акта на підставі дискреції адміністративний орган допускає очевидні прорахунки в оцінках. Очевидна та своєчасно не виправлена помилка уповноваженого адміністративного органу щодо фактичних обставин при прийнятті рішення на підставі дискреції також може свідчити про наявність ознак зловживання владою.
3.21. Зокрема, зловживання дискрецією має місце, коли її здійснення не спрямоване на передбачені законом цілі або коли при її здійсненні належним чином не враховано відповідні властиві їй критичні аспекти. Повноваження завжди надаються адміністративному органу не в його власних інтересах і не в інтересах окремого громадянина, а з метою задоволення публічних інтересів. Якщо суб`єкт застосування дискреції використовує повноваження з іншою метою, ніж досягнення публічного інтересу, то він діє протиправно і його протиправні дії (рішення) можуть бути оскаржені в суді.
3.22. На нашу думку, межі дискреції ВККС у процедурі конкурсу на заняття вакантної посади судді місцевого суду, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, які посіли переможне місце за рейтингом до відповідного суду, не є неосяжними, адже Комісія повинна реалізовувати такі повноваження, керуючись принципом верховенства права та презумпцією відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, а також з послідовним дотриманням вимог щодо вмотивованості свого рішення, необхідності врахування або обґрунтованого спростування Комісією пояснень кандидата на посаду судді.
3.23. Відповідно до частини п`ятої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.
3.24. Умотивованість рішення ВККС про відмову у внесенні рекомендацій до ВРП про призначення кандидата на посаду судді є не лише формальним дотриманням вимог закону, а й принципу правової визначеності у питанні встановлення законності підстав такої відмови.
3.25. Належна мотивація рішення ВККС (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура вирішення цього питання.
3.26. Ураховуючи наведене, вважаємо за необхідне наголосити, що не може бути визнано вмотивованим рішення ВККС про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, у якому поряд з обґрунтуванням сумнівів у його доброчесності Комісія не навела належного аналізу пояснень кандидата та мотивів відхилення / врахування його доводів .
3.27. На наше переконання, таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього ВККС має ретельно дослідити обставини і матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Комісія повинна уникати невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим .
3.28. Отже, визначальним критерієм правомірності рішення ВККС про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді в аспекті його відповідності частині третій статті 795 Закону № 1402-VIII є встановлення Комісією обставин, які стали підставою для відмови в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, та наведення мотивів, з яких ВККС дійшла відповідних висновків і відхилила пояснення кандидата на посаду судді.
3.29. За змістом завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі № 1402-VIII.
3.30. Таким чином, оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості рішення ВККС про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді відповідно до пункту 4 частини третьої статті 88 Закону
№ 1402-VIII не є втручанням у її дискреційні повноваження (див. подібний підхід щодо можливості оскарження рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, застосований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24).
Щодо суті спору та доводів апеляційної скарги
Щодо набуття позивачкою права власності на автомобіль, придбаний за кордоном
3.31. У спірному рішенні, яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні рекомендації про призначення на посаду судді, Комісія свій сумнів у невідповідності кандидатки стандартам доброчесності та професійної етики пов`язала з непереконливістю її твердження про те, що вона володіє виключно автомобілем Mercedes Benz, модель Е250CGI ( НОМЕР_2 ), зазначивши що у Комісії є підстави вважати, що кандидатка володіла у 2022 році також іншим транспортним засобом - Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ), який не задекларувала в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік.
3.32. Комісія виходила з того, що придбання позивачкою транспортного засобу Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ) підтверджується копіями документів: Forward export agreement, invoice № 84184, date of statement 03 січня 2022 року, де покупцем зазначеного автомобіля вказано ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, а також митною декларацією від 27 липня 2022 року, де особою відповідальною за фінансове врегулювання, зазначена ОСОБА_1, яка здійснювала оплату згідно з нарахованим платежем: мито (121), акцизний збір на транспортні засоби (185) та податок на додану вартість (128).
3.33. Також у спірному рішенні Комісія послалася на видані ОСОБА_1 дві довіреності на ім`я третіх осіб щодо представництва інтересів з питань, пов`язаних з перевезенням, ремонтом, державною реєстрацією автомобіля марки Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ).
3.34. Утім суд першої інстанції та Велика Палата Верховного Суду помилково, на нашу думку, залишили поза увагою те, що зі спірного рішення Комісії не вбачається, якому саме критерію професійної етики та якому критерію доброчесності, визначеному в Законі № 1402-VIII, не відповідає ОСОБА_1, як кандидат на посаду судді.
3.35. Суд першої інстанції та Велика Палата Верховного Суду погодилися з висновками Комісії про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидатки на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
3.36. Ми з такими висновками погодитися не можемо, вважаємо їх помилковими з огляду на таке.
3.37. На обґрунтування заявлених у цій справі позовних вимог позивачка стверджувала, що вона у 2022 році не володіла і не користувалася транспортним засобом марки Porsche Cayenne, а тому й не повинна була відображати його в декларації за відповідний період.
3.38. Такі пояснення ОСОБА_1 надала Комісії під час проведення співбесіди в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, проте Комісія при ухваленні спірного рішення протиправно залишила їх поза увагою, отже, не надала мотивованої оцінки наявності / відсутності підстав для відмови в рекомендації щодо призначення кандидата на посаду судді та поясненням позивачки.
3.39. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх слів ОСОБА_1 надала Комісії нотаріально оформлену заяву ОСОБА_4 від 20 лютого 2024 року, в якій зазначено, що останній підшукав автомобіль марки Porsche Cayenne для іншої особи - ОСОБА_2, який і оплатив його вартість за результатами аукціону, але після повномасштабного вторгнення вирішив продати цей автомобіль. Надалі ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 придбати зазначений автомобіль на умовах, що ОСОБА_4 буде займатися всіма питаннями, пов`язаними з його транспортуванням на територію України, та подальшим його ремонтом за власний рахунок. При цьому вони з позивачкою дійшли згоди, що після ремонту зазначеного автомобіля ОСОБА_1 зможе його придбати, якщо її влаштує вартість цього транспортного засобу. Після досягнення цих домовленостей та доставки автомобіля до порту Литви компанією, яка займалась придбанням та транспортуванням автомобіля, були оформлені документи на ОСОБА_1 для подальшого транспортування на територію України. Також у цій заяві ОСОБА_4 зазначив, що не зміг відремонтувати автомобіль в обумовлений термін, тому ОСОБА_1 відмовилася від його придбання.
3.40. Згідно з копієюForward export agreement (форвардна експортна угода, форвардний контракт) від 03 січня 2022 року, в якому наявне посилання на invoice (інвойс, рахунок-фактура) № 84184 від 03 січня 2022 року, ціна продажу автомобіля марки Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ) становила 9 153,00 дол. США, які належало сплатити Copart, Inc. Buyer Wire Account на рахунок № НОМЕР_3 у Wells Fargo Bank.
3.41. Ця угода не підписана ОСОБА_1 та не містить будь-яких інших даних про акцепт угоди позивачкою чи її уповноваженим представником, хоча покупцем (Buyer) автомобіля марки Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ) дійсно зазначено ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
3.42. Вважаємо, що однією з ключових обставин для оцінки судом підставності висновку Комісії про обов`язок ОСОБА_1 відобразити цей автомобіль у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік є те, що кошти за цей автомобіль на вказаний рахунок були сплачені не нею, а іншою особою - ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 8W-060122/094-38 від 06 січня 2022 року про переказ (сплату) коштів в іноземній валюті у розмірі 9 153,00 дол. США за автомобіль марки Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ) на рахунок, вказаний у Forward export agreement від 03 січня 2022 року.
3.43. Тому суд першої інстанції та Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи апеляційний перегляд справи, мали обов`язково надати мотивовану оцінку тим обставинам, що ОСОБА_1 заперечує і що не підтверджуються жодним належним доказом у справі правовідносини між нею та ОСОБА_2 - особою, що сплатила гроші за автомобіль марки Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ) під час купівлі його з аукціону у США.
3.44. Відсутні відповідні документи і на час ухвалення спірного рішення Комісією.
3.45. У своїх поясненнях Комісії, позові та апеляційній скарзі ОСОБА_1 послідовно стверджувала, що не купувала автомобіль марки Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ), а також не займалася питаннями, пов`язаними з митним оформленням транспортного засобу на території України та оформленням будь-яких документів, в тому числі договору купівлі-продажу.
3.46. У митній декларації UA209180/2022/052214, на яку посилалась Комісія у спірному рішенні, декларантом автомобіля марки Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ) зазначено ОСОБА_3, тоді як особою, відповідальною за фінансове врегулювання, вказано ОСОБА_1 .
3.47. Проте вважаємо, що в контексті заперечень позивачки Комісія помилково проігнорувала те, що за змістом митної декларації вона була оформлена без участі ОСОБА_1 і докази того, що кандидатка уповноважувала ОСОБА_3 на вчинення таких дій від її імені, в матеріалах справи відсутні.
3.48. До того ж за наявними у Комісії на час прийняття спірного рішення даними (лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18 жовтня 2023 року) на день митного оформлення зазначеного автомобіля (27 липня 2022 року) ОСОБА_1 виїхала з території України.
3.49. Посилаючись на видані позивачкою довіреності, суд першої інстанції та Велика Палата Верховного Суду помилково залишили поза увагою те, що строк дії довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петуніною Ю. О. 15 вересня 2022 року за реєстровим номером 814, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 на представництво її інтересів з усіх без винятку питань, пов`язаних з державною реєстрацією зазначеного автомобіля, сплинув 15 березня 2023 року та вона вочевидь не була реалізована сторонами.
3.50. Автомобіль марки Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1, не був зареєстрований за ОСОБА_1 у 2022 році або пізніше, що було також відомо Комісії, а також підтверджується довідкою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в місті Києві від 14 серпня 2024 року
№ 31/26-1234аз.
3.51. За таких обставин вважаємо, що суд першої інстанції у цій справі мав констатувати, що висновок у спірному рішенні про те, що ОСОБА_1 володіла у 2022 році транспортним засобом марки Porsche Cayenne (номер кузова НОМЕР_1 ), був зроблений Комісією всупереч наявним у її розпорядженні доказам того, що кандидатка не здійснювала оплати за цей транспортний засіб та його митного оформлення, а також за відсутності документального підтвердження сплати кандидаткою відповідних митних платежів, володіння чи користування автомобілем .