ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2025 року
м. Київ
справа № 638/12759/23
провадження № 51-4670км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023220000001007за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зелений Гай Васильківського району Дніпропетровської області та мешканця АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 369 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_5 за обставин детально викладених у вироку, 29 серпня 2023 року близько 17:40 у кабінеті № 5 приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2, розташованого у військовому містечку № НОМЕР_1 в АДРЕСА_1, надав службовій особі - начальнику групи запобігання і профілактики кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 20 000 грн, які поклав на його робочий стіл, для того щоб останній не повідомляв державні органи про незаконне транспортування ним дизельного палива, а також, щоб той посприяв йому в безперешкодному проїзді автомобілем "FORDTRANSIT", в якому знаходились два полімерних єврокуби із дизельним паливом об`ємом по 1000 л кожний, через військовий блокпост у напрямку Дніпропетровської області.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі захисник просить змінити оскаржувані судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити ОСОБА_5 більш м`яке покарання, не пов`язане з обмеженням або позбавленням волі.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не врахували незначну соціальну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, відмінну докримінальну та посткримінальну поведінку засудженого, міцність його соціальних зв`язків та активну громадянську позицію, що свідчить про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Вважає неправильним та помилковим посилання суду першої інстанції у вироку на судимість ОСОБА_5, оскільки останній є особою, яка не має судимості.
Вказує, що цей суд у своєму рішенні не обґрунтував свій висновок про необхідність призначення засудженому найбільш суворого виду покарання, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК.
Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій вийшли за межі висунутого обвинувачення, вказавши у судових рішеннях про належність транспортованого дизельного палива Збройним Силам України, незаконність його вибуття з володіння держави та причетність до цього ОСОБА_5 .
На думку захисника, суд першої інстанції не міг призначити засудженому більш суворе покарання, ніж те про яке просив прокурор у судовому засіданні, а саме - штраф у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Просить Верховний Суд узяти до уваги волонтерську діяльність ОСОБА_5, що він є інвалідом третьої групи, а також наявність на його утриманні малолітнього сина.
З огляду на ці обставини захисник вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурор ОСОБА_9, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просить залишити цю скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу.
Прокурор просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі з доповненнями, дійшла висновку про таке.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації ним дій засудженого в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до закладених у норми кримінального закону принципів покарання, призначене особі за вчинений злочин покарання має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено згідно з вимогами цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним і достатнім для її виправлення й попередження вчинення нових злочинів.
За правилами ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Згідно з положеннями ст. 65 КК суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені у ній положення зобов`язують суд при призначенні покарання враховувати не лише ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.
Тому при обранні виду та розміру покарання, яке належить призначити засудженому, суд, дотримуючись вимог закону, діє за своїм внутрішнім переконанням і не пов`язаний з думкою учасників, у тому числі прокурора та сторони захисту, крім випадків передбачених ч. 5 ст. 65 КК.
З урахуванням цього безпідставними є посилання захисника в скарзі про вихід судом за межі обвинувачення висунутого засудженому та порушення ним засад диспозитивності, яке, на думку захисника, полягало в тому, що суд першої інстанцій не міг призначити засудженому більш суворого покарання ніж те, про яке просив прокурор у судовому засіданні.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За вчинене кримінальне правопорушення закон передбачає кілька альтернативних видів покарань у виді: штрафу в розмірі від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції узяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до нетяжких та особу засудженого, який неофіційно працює на СТО, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності і в силу ст. 89 КК вважається таким, що не має судимості, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має неповнолітню дитину, інвалідність третьої групи і характеризується позитивно. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття засудженого у вчиненому та не встановив обставин, які його обтяжують.
При цьому суд також зазначив про моральність поведінки ОСОБА_5, який знаючи що дизельне пальне, яке він перевозив, надається державою для потреб ЗСУ без будь-яких застережень забрав його на власні потреби. Тобто, використовуючи умови воєнного стану вчинив дії для вирішення власних потреб. Крім того останній не займається волонтерським рухом і лише повідомив суд про те, що при ремонті автомобілів військовослужбовців бере меншу оплату за послуги.
Також суд вказав, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке є злочином у сфері службової діяльності та під час дії режиму воєнного стану в Україні, що наразі є суспільно резонансним злочином та антисоціальним вчинком і посягає на відносини, що склалися у суспільстві і становлять небезпеку суспільству.
Ураховуючи ці обставини місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, з чим погодився і апеляційний суд при перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника.
Однак, мотивуючи своє рішення про необхідність призначення останньому покарання у виді реального позбавлення волі суд першої інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення, оскільки ОСОБА_5 не інкримінувалося заволодіння дизельним пальним, яке він перевозив, у незаконний спосіб і суд такого, як убачається зі змісту вироку, не встановив.
Крім того, суд безпідставно вказав у вироку про те, що засуджений раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, так як відповідно до положень статей 89, 90, 91 КК усі попередні судимості останнього зняті та погашені.
Також не можна погодитись і з обґрунтуванням суду у вироку про необхідність призначення ОСОБА_5 реального покарання у виді позбавлення волі з огляду на те, що вчинене ним кримінальне правопорушення є злочином у сфері службової діяльності, під час дії режиму воєнного стану в Україні та посягає на суспільні відносини, а відтак становлять небезпеку для суспільства.
Саме через те, що вказане діяння становить суспільну небезпеку воно і віднесено законом до числа тих, за яке передбачено кримінальну відповідальність.
Будь-яких особливостей призначення покарання за вказаний злочин, якщо його було вчинено в умовах воєнного стану, кримінальний закон не передбачає.
З урахуванням встановлених судом обставин, які підлягають вирішенню при призначенні покарання за правилами ст. 65 КК є незрозумілим, чому при наявності кількох альтернативних видів покарань, які передбачені кримінальним законом за вчинений злочин, за умов погашеної судимості, позитивної характеристики, визнання вини та щирого каяття у вчиненому, а також відсутності обставин, які обтяжують покарання, місцевий суд дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого за умов призначення йому більш м`якого покарання з числа передбачених та необхідність визначення найбільш суворого з них у виді позбавлення волі.
Висновок суду щодо цього у вироку є не обґрунтованим і не переконливим.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони захисту, в якій вона зазначала про невмотивованість цього судового рішення в частині вирішення питання про призначення покарання засудженому, стверджувала про його явну несправедливість і суворість та просила змінити вирок у цій частині і призначити ОСОБА_5 покарання не пов`язане з обмеженням або позбавленням волі, суд апеляційної інстанції належним чином цих доводів не проаналізував і не перевірив, та залишаючи цю скаргу без задоволення, а вирок без змін фактично продублював у своєму рішенні ті самі мотиви, які були наведені в рішенні місцевого суду.
Зважаючи на викладене оскаржувані судові рішення не можна визнати такими, що ухвалені з додержанням вимог статей 370, 374 та 419 КПК.
З урахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу засудженого, повного визнання ним вини і щирого каяття у вчиненому, та відсутності у справі обставин, які обтяжують покарання, призначення судом ОСОБА_5 найбільш суворого виду покарання за вчинене ним діяння у виді позбавлення волі на строк два роки є явно суворим та несправедливим.
Таким чином, колегія суддів констатує наявність у справі порушень, передбачених ст. 414 КПК, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого є підставою для зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
Вирішуючи питання по суті касаційної скарги захисника Суд, з урахуванням тяжкості злочину скоєного ОСОБА_5, даних про його особу, наявності обставини, що пом`якшує покарання та відсутності обставин, які його обтяжують, вважає необхідним задовольнити скаргу, змінити оскаржувані судові рішення та пом`якшити засудженому призначене покарання до покарання у виді штрафу.
Саме таке покарання, на переконання колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і відповідатиме вимогам статей 50 та 65 КК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд