ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 904/4608/21 (904/7059/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
представники учасників справи:
ТОВ "Українська металургійна компанія" -Янів Х. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" (вх. № 8550/2024)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2024
у складі колегії суддів: Мороза В. Ф. - головуючого, Іванова О. Г., Чередко А. Є.
у справі № 904/4608/21 (904/7059/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (Hanseatik Transport LLС)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Компанія Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомет Трейд (Geomet Trade LLC)
про визнання фраудаторних правочинів недійсними
в межах справи №904/4608/21
про визнання банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна",
ВСТАНОВИВ:
У межах справи про банкрутство кредитор звернувся з позовом про визнання недійсним договорів поруки, за якими боржник за наявності невиконаних зобов`язань, зокрема, перед цим кредитором поручився за сплату боргу іншої юридичної особи
Обставини справи
1. 20.05.2021 Господарський суд Дніпропетровської області відкрив провадження у справі № 904/4608/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Заубер Холдінгс Україна" (далі - ТОВ "Заубер Холдінгс Україна", боржник).
2. У межах цієї справи про банкрутство суд визнав кредиторами боржника:
- Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро"), яке замінено на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" (далі - ТОВ "Українська металургійна компанія") з грошовими вимогами у розмірі 4 540,00 грн (1 черга), 432 560 856,53 грн (4 черга), 661,03 грн (6 черга), 1,00 грн окремо внесені вимоги, забезпечені заставою;
- Компанія Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомет Трейд" (Geomet Trade LLC, Грузія) (далі - Компанія "Геомет Трейд") з грошовими вимогами у розмірі 4 540,00 грн судового збору (1 черга), 196 840 145,42 грн основного боргу (4 черга) та 26 425 115,29 грн - 10% річних (4 черга).
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод"; Товариство з обмеженою відповідальністю "ДенДі-ЛОГІСТИК"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра"; Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод"; Головне управління ДПС у Дніпропетровській області; Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс".
3. Грошові вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро", правонаступником якого є ТОВ "Українська металургійна компанія", ґрунтувалися на невиконаних зобов`язаннях боржника за кредитним договором.
4. Так, 30.06.2010 АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" (позичальник) уклали договір, за умовами якого банк надав позичальнику поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 59 800 752 грн та 4 679 752 доларів США зі строком повернення кредиту не пізніше 10.03.2011.
5. Надалі строк повернення кредиту неодноразово був пролонгований.
6. Зокрема, згідно з договором від 15.12.2016 № 151216 про зміну кредитного договору № 300610-КЛВ від 30.06.2010 строк повернення кредиту встановлений до 31.05.2017.
7. 15.05.2017 позичальник звернувся до банку із листом, в якому просив банк про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором на один рік у зв`язку із фінансовими труднощами.
8. Згідно з договором від 27.07.2017 № 270717 про зміну кредитного договору № 300610-КЛВ від 30.06.2010 строк повернення кредиту встановлений не пізніше 30.05.2018. У пункті 2 цього договору сторони дійшли згоди, що відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України цей договір набуває чинності з 31.05.2017.
9. Згодом банк та позичальник знову змінювали кінцевий строк повернення кредиту. Так, 27.12.2018 сторони узгодили строк повернення кредиту до 31.10.2019, однак заборгованість за кредитним договором погашена не була.
Щодо зобов`язань боржника за договорами поруки
10. 22.04.2013 Hanseatic Transport LLC (покупець) і ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" (постачальник) уклали договір поставки № 03-04/13.
11. Листом від 29.04.2013 № 334 та доданими документами ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" підтвердило зарахування грошових коштів від Hanseatic Transport LLC за договором поставки № 03-04/13 від 22.04.2013.
12. Згідно з додатковою угодою від 29.04.2013 до договору поставки № 03-04/13 від 22.04.2013 сторони домовилися, що у разі порушення постачальником термінів поставки, зазначених в цьому договорі та/або в додатках до нього покупець має право вимагати повернути передоплату, вироблену за товар за цим договором, а постачальник зобов`язується повернути покупцю грошові кошти сплачені останнім за товар протягом терміну зазначеного у відповідній вимозі покупця.
13. Листом від 05.07.2017 № 671 ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" гарантувало повернення передоплати по договору поставки №03-04/13 від 22.04.2013 у разі не поставки продукції.
14. 08.02.2017 між ТОВ "Хансеатік Транспорт" як первісним кредитором та ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" як новим кредитором підписаний договір відступлення права вимоги № ТС0217-08, відповідно до умов якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору своє право вимоги до боржника - ЗАТ "Азербайджанські Залізничні Дороги" за договором фінансового лізингу пасажирських вагонів № НЮ-1447 від 30.12.2011 в частині сплати боржником грошових коштів в сумі 6 235 466,00 доларів США, а новий кредитор набув право вимоги первісного кредитора та зобов`язаний був сплатити первісному кредитору грошові кошти в сумі переданого права вимоги.
15. Однак, отримавши право вимоги, ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" не розрахувалося з ТОВ "Хансеатік Транспорт" за відступлене право вимоги у сумі 6 235 466,00 доларів США.
16. Разом з тим, ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" звернулося до ТОВ "Хансеатік Транспорт" (лист від 20.04.2017 за № 493) з проханням узгодити та прийняти поруку від ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" за зобов`язаннями, які випливають з договору поставки №03-04/13 від 22.04.2013 та з договору відступлення права вимоги № ТС0217-08 від 08.02.2017.
17. 08.06.2017 між ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" (відповідач-1) та ТОВ "Хансеатік Транспорт" укладені два договори поруки № ТС0217-05/П та № 03-04/13/П.
18. За цими договорами ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" поручилося за виконання зобов`язань ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" перед ТОВ "Хансеатік Транспорт".
19. Грошові зобов`язання ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" перед ТОВ "Хансеатік Транспорт" виникли на підставі договору поставки № 03-04/13 від 22.04.2013 та договору відступлення права вимоги № ТС0217-08 від 08.02.2017 (право вимоги до ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" по договору фінансового лізингу пасажирських вагонів №НЮ-1447 від 30.12.2011 в частини сплати ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" грошових коштів в сумі 6 235 466,00 доларів США).
20. 09.01.2020 ТОВ "Хансеатік Транспорт" відступило права вимоги, які випливали з договору поставки №03-04/13 від 22.04.2013 та відступлення права вимоги № ТС0217-08 від 08.02.2017 (право вимоги до ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" по договору фінансового лізингу пасажирських вагонів № НЮ-1447 від 30.12.2011 в частині сплати ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" грошових коштів в сумі 6 235 466,00 доларів США) Компанії "Геомед Трейд", про що сторонами було укладено контракт цесії №03/2020.
21. 22.11.2019 ТОВ "Хансеатік Транспорт" виставило поручителю вимогу на оплату 6 235 466 доларів США.
22. ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" гарантувало сплату боргу, однак не виконало цієї вимоги.
Короткий зміст позовних вимог за заперечень
23. 04.08.2021 АТ "Банк Кредит Дніпро" (замінено на правонаступника - ТОВ "Українська металургійна компанія") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило визнати недійсними договори поруки від 08.06.2017 № ТС0217-05/П та № 03-04/13/П укладені між ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" (відповідач-1) та ТОВ "Хансеатік Транспорт" (відповідач-2).
24. Позивач зазначив, що оспорювані договори укладені є фраудаторними, оскільки на момент укладання оспорюваних правочинів відповідач-1 мав невиконані зобов`язання за кредитним договором перед АТ "Кредит Дніпро" у сумі 71 834 585,52 грн та 1 746 882,08 доларів США, та не мав реальної можливості виконати свої кредитні зобов`язання, проте взяв на себе грошові зобов`язання поручителя перед ТОВ "Хансеатік Транспорт" за ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" на значну суму без перспектив одержання будь-якого прибутку або комерційної вигоди, що надалі призвело до штучного створення кредиторських вимог та збільшило заборгованість відповідача-1 перед кредиторами у справі про банкрутство.
25. Також позивач наполягав на тому, що ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" та ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" є пов`язаними компаніями одного власника - ОСОБА_1 . Цей факт, на думку позивача, вказує на створення кредиторських вимог з метою отримання впливу на рух справи про банкрутство ТОВ "Заубер Холдінгс Україна".
26. ТОВ "Хансеатік Транспорт" заперечувало проти позову. Відповідач-2 зазначав, що оспорювані договори поруки були укладені більше ніж за два роки до настання строку повернення кредиту, у період, коли у ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" не існувало жодних невиконаних зобов`язань перед АТ "Банк Кредит Дніпро", а тому відповідач-1 на час укладання оспорюваних правочинів діяв добросовісно, законно, без зловживання своїми правами та без жодного наміру завдати шкоди іншим особам.
27. Також ТОВ "Хансеатік Транспорт" вказувало, що позивачем було надано два кредити ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" у 2013 році, а поручителем за позичальника перед банком виступав ТОВ "Заубер Холдінгс Україна". Надалі банк скористався своїм правом та звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до останнього за кредитними зобов`язаннями у справі № 904/4608/21. Зазначене, на думку ТОВ "Хансеатік Транспорт", вказує на саме на звичайні ділові стосунки учасників господарських правовідносин, а не на недобросовісність відповідачів.
28. Крім того, ТОВ "Хансеатік Транспорт" вказувало на відсутність доказів порушення оспорюваними правочинами цивільних прав та інтересів позивача. Так, у разі, якщо договори поруки будуть визнані недійсними правове становище позивача залишатиметься таким, яким воно було і до визнання правочинів недійсними. Позивач буде знаходитись у тій же черзі з тими ж вимогами. Майна у боржника як не було, так і досі не знайдено, розрахунків за грошовими вимогами - не проводилось. Жодний кредитор не отримував коштів в погашення свого боргу. Крім того, позивачу належить найбільша кількість голосів у комітеті кредиторів, його вимоги становлять більше 400 млн грн.
29. Компанія "Геомед Трейд" заперечувала проти позову. Звертала увагу суду на неможливість застосування до спірних правовідносин правових механізмів, визначених у статті 42 КУзПБ з огляду на темпоральні межі дії закону.
30. З огляду на тривалий строк який минув з часу укладання оспорюваних правочинів до відкриття справи про визнання банкрутом ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" третя особа заперечувала можливість існування умислу учасників правочину направлену на створення штучної заборгованості під час майбутньої процедури банкрутства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
31. 05.12.2023 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі № 904/4608/21 (904/7059/21) про задоволення позову.
32. Суд першої інстанції встановив, що на час укладання оспорюваних договорів поруки від 08.06.2017 строк виконання зобов`язань перед банком за кредитним договором вже настав, оскільки у відповідності до договору №151216 від 15.12.2016 про зміну кредитного договору строк повернення кредиту було встановлено сторонами не пізніше 31.05.2017. Наступна ж угода про зміну кредитного договору була підписана сторонами лише 27.07.2017. Хоча сторони й узгодили, що договір про зміну кредитного договору набуває чинності з 31.05.2017, проте оспорювані правочини було вчинено у проміжок часу коли кредитний договір сторонами ще не було подовжено.
33. Суд зазначив, що відповідач-1 під час укладання оспорюваних правочинів усвідомлював про наявність заборгованості перед банком, мав фінансові труднощі та не мав можливості виконати кредитні зобов`язання у встановлений строк, просив надати додатковий час для погашення боргу та гарантував щомісячну оплату відсотків за користування кредитом. Але при цьому взяв на себе додаткові зобов`язання перед ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" на значну суму.
34. Також суд вказав, що банк погодився на подовження терміну виконання кредитних зобов`язань, розраховуючи на добросовісну та розумну поведінку боржника. Боржник, в свою чергу, так і не виконав свої грошові зобов`язання, а навпаки, усвідомлюючи фінансові ризики, взяв на себе додаткові грошові зобов`язання перед іншою особою без відповідних майнових дій з боку нового кредитора. В результаті укладання оспорюваних договорів поруки новий кредитор, який не мав прямих майнових зобов`язань із відповідачем-1, надалі отримав права кредитора до боржника та можливість одержати кошти від продажу майна банкрута.
35. Тож за наведених обставин, за висновком суду першої інстанції боржник, уклавши оспорювані договори, на порушення приписів статей 3, 13 ЦК України діяв недобросовісно та нерозумно.
36. Суд не вбачав підстав для застосування позовної давності до позовних вимог, оскільки виходив з того, що АТ "Банк Кредит Дніпро" змогло довідатися про існування договорів поруки лише з моменту набуття статусу учасника у справі про банкрутство ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" - 01.07.2021.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
37. 03.10.2024 постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 у справі № 904/4608/21 (904/7059/21) скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.
38. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки виснував, що дійсною метою укладання оспорюваних правочинів була не фінансова вигода ТОВ "Заубер Холдінгс Україна", а тривалі ділові стосунки та бізнес інтереси сторін. Обставини безоплатності оспорюваних договорів поруки від 08.06.2017, або наявність пов`язаних осіб, на які посилався позивач у своєму позові, не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава недійсності наведених правочинів.
39. Крім того, станом на 08.06.2017 у відповідча-1 не було простроченої заборгованості за кредитним договором, оскільки на цей час розповсюджувалась дія договору № 270717 від 27.07.2017 про зміну кредитного договору, якою встановлено строк повернення кредиту - не пізніше 30.05.2018.
40. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що лист боржника 15.05.2017, адресований банку, лише засвідчив намір боржника узгодити продовження строку повернення кредиту та не є належним доказом неплатоспроможності боржника у той період, як і не підтверджує фраудаторність оспорюваних правочинів.
41. Як зазначив суд апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів здебільшого ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються належними та достатніми доказами, які б беззаперечно (або ж з більшою вірогідністю) вказували б на відсутність в діях обох відповідачів під час укладення оспорюваних правочинів ознак добросовісності та розумності, та що укладення таких угод здійснювалося з метою створення штучної кредиторської заборгованості боржника та заради зменшення конкурсної маси, залишивши поза увагою те, що договори поруки були укладені за 4 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" та у період коли у останнього не існувало прострочених зобов`язань перед банком.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
42. У касаційній скарзі ТОВ "Українська металургійна компанія" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 у справі № 904/4608/21 (904/7059/21).
43. Касаційна скарга подана з підстав, визначених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.
44. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував:
- статті 510, 631 ЦК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12;
- статтю 74 ГПК України без урахування правових позиції Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17;
- пункт 6 статті 3, частину третю статті 13, статті 203, 215, 234 ЦК України без урахування правових позицій Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 та правових позицій, наведених у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 06.10.2022 у справі № 902/1023/19 (902/163/22), від 27.03.2024 у cправі № 918/463/22(918/599/23), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.11.2022 у справі № 44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22), від 02.03.2023 року у cправі № 910/15232/20 (910/18130/21), від 23.03.2023 у cправі № 910/15232/20 (910/18169/21), від 18.05.2023 у справі № 908/3468/13, від 04.10.2023 у cправі № 910/15232/20 (910/18162/21), від 25.10.2023 у cправі № 910/20146/20 (910/9531/22), від 06.07.2023 у справі № 908/626/22(908/1840/22-908/1841/22-908/1843/22-908/1844/22), від 25.05.2023 у справі № 910/14918/20 (910/17697/21).
45. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність заборгованості перед банком на дату надання боржником поруки та про відсутність у діях останнього ознак недобросовісності.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
46. ТОВ "Хансеатік Транспорт" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначає про правомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, оскільки вони були укладені більше ніж за два роки до настання строку повернення кредиту та ці правочини укладені за чотири роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а позивачем не доведено існування на момент їх вчинення обставин неплатоспроможності боржника та не надано доказів, які б свідчили про укладення оспорюваних договорів поруки з метою створення штучної кредиторської заборгованості у справі про банкрутство ТОВ "Заубер Холдінгс Україна".
47. Компанія "Геомед Трейд" також заперечувала проти задоволення касаційної скарги. Зазначала, що позивач не навів жодних доказів, які б підтверджували б, що на час укладення оспорюваних договорів поруки боржник не міг виконувати власні фінансові зобов`язання і нове зобов`язання було ним набуто всупереч власним фінансовим можливостям та інтересам. Тому вважає, що боржник на час укладання оспорюваних договорів діяв добросовісно, законно та при цьому без жодного наміру завдати шкоди, а також не зловживаючи правами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
48. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
49. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним в межах справи про банкрутство договорів поруки, за якими боржник поручився за сплату боргу іншої особи.
50. Суд першої інстанції встановив, що оспорювані правочини були укладені у період настання строку виконання зобов`язань у значному розмірі перед банком. Ці зобов`язання боржник так і не виконав, а навпаки, усвідомлюючи фінансові ризики, взяв на себе додаткові грошові зобов`язання перед іншою особою без відповідних майнових дій з боку нового кредитора.
51. З такими висновками не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, на момент укладення оспорюваних правочинів у боржника не було простроченої заборгованості за кредитним договором, а дійсною метою укладання оспорюваних правочинів були тривалі ділові стосунки та бізнес інтереси сторін.
52. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність заборгованості перед банком на дату надання боржником поруки та про відсутність у діях останнього ознак недобросовісності.
53. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.
54. Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
55. Отже, закон передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а положення, закріплені у спеціальній нормі (частині третій статті 215 ЦК України), що стосується недійсності правочину, передбачають можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.
56. У постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
57. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
58. Такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, постановах Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 910/14918/20 (910/17697/21) та багатьох інших.
59. У цій справі позов про визнання недійсним договору подала особа, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа - кредитор, в якого наявний інтерес у справі про банкрутство задоволення за рахунок ліквідаційної маси грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (див. постанову Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 910/14918/20 (910/17697/21).
60. Тож ТОВ "Українська металургійна компанія" (правонаступник банку у спірних правовідносинах) як кредитор боржника наділене правом оспорювати договори поруки боржника, оскільки заявлення грошових вимог на підставі оспорюваних у цій справі правочинів і визнання їх має наслідком збільшення розміру кредиторських вимог до боржника та, відповідно, впливає на їх пропорційний розподіл. У такому випадку частка кожного кредитора у ліквідаційній масі зменшиться, тобто, збільшення кредиторської заборгованості прямо впливає на права інших кредиторів (оскільки зменшує їх частку у ліквідаційній масі).
61. У правовідносинах банкрутства такий інститут врегульовано спеціальними нормами статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до 21.10.2019), статті 42 КУзПБ (від 21.10.2019).
62. Водночас не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
63. Позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
64. Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
65. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
66. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
67. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
68. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
69. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
70. Також слід звернути увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 про те, що боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
71. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 06.10.2022 у справі № 902/1023/19 (902/163/22) та інших, на які посилається скаржник, зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 6 статті 3, частини третьої статті 13, статей 203, 215 ЦК України).
72. Водночас категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.
73. Поняття поруки закріплено у статті 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
74. Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
75. За змістом частини другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
76. У постанові від 27.03.2024 у cправі № 918/463/22(918/599/23) Верховний Суд зазначив, що боржник, який вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності (зокрема дії з укладення договору застави, поруки за яким набуває додаткових зобов`язань) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
77. Вступаючи у договірні відносини щодо поруки по боргах третіх осіб, сторони такого договору поруки, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри сторін цього правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності.
78. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили такі обставини (хронологічно):
- у 2010 році АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" (позичальник) уклали договір, за умовами якого банк надав позичальнику поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 59 800 752 грн та 4 679 752 доларів США зі строком повернення кредиту не пізніше 10.03.2011;
- надалі строк повернення кредитних коштів за взаємною згодою сторін кредитного договору неодноразово продовжувався. Так, згідно з договором від 15.12.2016 строк повернення кредиту встановлений до 31.05.2017;
- 15.05.2017 боржник звернувся до банку із листом, в якому вказав про наявні у нього фінансові труднощі та просив про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором на один рік;
- 08.06.2017 ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" та ТОВ "Хансеатік Транспорт" уклали два договори поруки, за якими ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" поручилося за виконання грошових зобов`язань ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" перед ТОВ "Хансеатік Транспорт", строк виконання яких на момент надання поруки настав;
- 27.07.2017 банк та ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" підписали угоду, якою пролонгували строк повернення кредитних коштів, однак ці зобов`язання перед банком боржник так і не виконав.
79. За таких фактичних обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" уклало оспорювані договори у період, коли у нього існували невиконані зобов`язання перед банком.
80. Хоча у договорі від 27.07.2017 № 270717, яким продовжено строк повернення кредиту, банк та боржник узгодили, що цей договір набуває чинності з 31.05.2017, проте саме на момент надання поруки ця угода ще не була укладена.
81. Отже, як свідчать встановлені судами обставини справи, боржник за наявності фінансових труднощів (як зазначено самим боржником у листі до банку), уклав договір поруки для забезпечення виконання фактично простроченого зобов`язання, що не відповідає меті здійснення підприємницької діяльності. При цьому боржник не тільки не отримав прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набув зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу, а тому такий правочин не може відповідати критерію розумності.
82. Вступаючи у договірні відносини щодо поруки по боргах третіх осіб, сторони такого договору поруки, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри сторін цього правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності.
83. З наведеного, суд першої інстанції правильно виснував, що укладаючи у червні 2017 року договори поруки, боржник узяв на себе зобов`язання для забезпечення виконання вже простроченої заборгованості, що за наявності значної кредитної заборгованості перед позивачем, не можна розцінювати як варіант добросовісної поведінки боржника та економічно обґрунтований вчинок.
84. За встановлених обставин, аргументи відповідачів, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, про тривалі ділові стосунки та бізнес інтерес сторін жодним чином не спростовує того факту, що боржник за наявності невиконаних кредитних зобов`язань взяв на себе додатковий фінансовий тягар без будь-якої економічної вигоди. Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що боржник, уклавши оспорювані договори, на порушення приписів статей 3, 13 ЦК України діяв недобросовісно та нерозумно стосовно позивача.
85. Водночас протилежні висновки суду апеляційної інстанції спростовуються встановленими у цій справі фактичними обставинами.
86. Звідси, суд першої інстанції обґрунтовано виснував про порушення оспорюваними правочинами прав позивача.
87. У суді першої інстанції відповідач-1 заявив про застосування позовної давності, зазначивши, що позивач звернувся з позовом про визнання недійсними договорів поруки від 08.06.2017 лише у серпні 2021 року.
88. У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу).
89. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
90. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
91. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
92. За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
93. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зроблено висновок про те, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
94. При цьому, у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду зауважено, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.
95. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки позивач учасником оспорюваних правочинів не був, а довідатися про існування договорів поруки, укладених 08.06.2017, він не міг до моменту визнання його кредиторських вимог судом у справі № 904/4608/21.
96. Зі свого боку, відповідачі не довели, що інформацію про порушення відповідного права позивач об`єктивно міг отримати раніше.
97. Отже, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правильних висновків про наявність підстав для задоволення позову.
98. Зазначене свідчить про часткову обґрунтованість доводів скаржника згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
99. При цьому доводи скаржника про неправильне застосування статті 234 ЦК України, яка визначає ознаки фіктивного правочину, є необґрунтованими з огляду на відсутність встановлених у цій справі обставин, які б свідчили про фіктивність оспорюваних правочинів. Однак зазначене не спростовує правильних висновків суду першої інстанції щодо їх фраудаторності.
100. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування правових підходів, сформульованих судом касаційної інстанції, що є підставою для її скасування та залишення в силі рішення місцевого господарського суду в цій частині.
101. Верховний Суд відхиляє доводи, наведені у відзивах відповідачів на касаційну скаргу, з огляду на викладене у цій постанові.