ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2025року
м. Київ
справа № 990/185/24
провадження № 11-307заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2024 року (суддя-доповідач Стрелець Т. Г., судді Тацій Л. В., Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Стеценко С. Г.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03 червня 2024 року просив визнати протиправною та скасувати ухвалу члена ВРП Мороза Миколи Володимировича від 30 квітня 2024 року № 995/0/18-24 "Про залишення без розгляду та повернення заяви ОСОБА_1 про порушення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_2. вимог щодо несумісності" (далі - Спірна ухвала № 995/0/18-24).
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 22 квітня 2024 року йому стало відомо, що судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_2 у 2006 році Закарпатською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/513, проте Єдиний реєстр адвокатів України не містив та не містить запису про зупинення цього права у зв`язку з несумісністю адвокатської діяльності з одночасним перебуванням особи на посаді судді.
3. Вважаючи, що ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 6 статті 45 та пункту 3 розділу X "Перехідні положення" Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо несумісності, ОСОБА_1 22 квітня 2024 року звернувся до ВРП із заявою про порушення вимог щодо несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_2, проте Спірною ухвалою № 995/0/18-24 ця заява залишена без розгляду та повернута заявнику.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 грудня 2024 року відмовив у задоволенні позову.
5. Як установив суд першої інстанції, Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII ОСОБА_2 звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
6. Аналіз норм статей 126, 131 Конституції України, статті 114 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі ? Закон
№ 1402-VIII) та статті 41 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) дає підстави вважати, що у разі порушення суддею вимог щодо несумісності він звільняється з посади за рішенням, ухваленим ВРП.
7. Суд зазначив, що хоча за суддею, звільненим у відставку, і зберігається звання судді, він не є суддею у розумінні статті 52 Закону № 1402-VIII, оскільки не займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і не здійснює правосуддя на професійній основі.
8. Пославшись на пункти 12.4 та 12.5 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), суд виснував, що відкриттю підлягають лише справи про порушення вимог щодо несумісності діючими суддями.
9. Також суд зауважив, що порушення вимог щодо несумісності не є підставою для припинення відставки судді в розумінні статті 145 Закону № 1402-VIII.
10. Судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визнала обґрунтованими підстави для постановлення Спірної ухвали № 995/0/18-24 та зазначила, що член ВРП прийняв це рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
11. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права.
12. Зазначає, що суд не звернув увагу на те, що ВРП помилково застосувала пункт 12.5 Регламенту, який суперечить Конституції України і статті 39 Закону № 1798-VIIIу питанні щодо порушення несумісності суддею у відставці. Також суд не врахував, що Конституція України закріплює принцип верховенства права і норми Конституції України є нормами прямої дії, які б мали застосувати ВРП та суд.
13. На думку скаржника, ВРП зобов`язана відкривати провадження щодо несумісності стосовно суддів у відставці, оскільки ні Конституція України, ні закони не містять винятків для таких випадків, а практика Сполучених Штатів Америки щодо розгляду дисциплінарних прав відносно суддів навіть після їх звільнення з посади, включаючи суддів у відставці чи екссуддів, забезпечує можливість застосування до них дисциплінарних санкцій.
14. Твердить, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що Регламент суперечить статтям 8, 19 Конституції України.
15. Звертає увагу, що відповідно до статті 39 Закону № 1798-VIII ВРП має відкривати та розглядати справи про порушення суддями вимог щодо несумісності незалежно від їхнього статусу (суддя на посаді, суддя у відставці чи звільнений суддя). Закон не передбачає винятків для екссуддів, суддів у відставці.
16. Мовить про те, що дії ВРП, засновані на Регламенті, порушують принцип верховенства права, оскільки суперечать Конституції України.
17. Суд та ВРП не взяли до уваги Рішення Конституційного Суду України про обов`язковість застосування Конституції України як акта найвищої юридичної сили.
18. Апелянт також вважає, що дії ВРП, які унеможливили здійснення перевірки дотримання вимог щодо несумісності, впливають на право на справедливий розгляд його заяв в інших судових справах.
19. Ідеться в апеляційній скарзі і про те, що залишення відповідачем без розгляду заяви про порушення ОСОБА_2 вимог щодо несумісності унеможливило встановлення правди щодо порушень цим суддею закону.
20. На думку ОСОБА_1, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2024 року має бути скасовано, а його позов - задоволено.
Позиція відповідача
21. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначає про свою незгоду з доводами апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
22. Посилаючись на вимоги законів № 1402-VIII, № 1798-VIII та пункти 12.4, 12.5 Регламенту, зазначає, що, оскільки ОСОБА_2 був звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду правильно констатувала, що ВРП обґрунтовано залишила без розгляду заяву ОСОБА_1 про порушення цим суддею вимог щодо несумісності.
23. Вважає, що звільнення з посади судді може бути застосоване лише до особи, яка є суддею в розумінні статті 52 Закону № 1402-VIII, а саме займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. До того ж суддя у відставці вже є звільненим, до нього не може бути застосована така відповідальність, як звільнення з посади, у разі визнання порушення ним вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом. Порушення вимог щодо несумісності не є підставою для припинення відставки судді в розумінні статті 145 Закону № 1402-VIII.
24. Мовить про те, що відкриттю підлягають лише справи про порушення вимог щодо несумісності суддями, які відповідають ознакам статті 52 Закону № 1402-VIII, тобто є діючими суддями.
25. Просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух апеляційної скарги
26. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 січня 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 06 березня 2025 року - призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 27 березня 2025 року.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
27. 23 квітня 2024 року до ВРП надійшла заява ОСОБА_1 про порушення вимог щодо несумісності екссуддею (2006-2016 роки) Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_2 у зв`язку з незупиненням з 2012 року дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/513 (2006 рік).
28. Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 23 квітня 2024 року зазначена заява розподілена члену ВРП Морозу М. В. для попередньої перевірки.
29. Під час проведення попередньої перевірки заяви встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII ОСОБА_2 звільнено з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
30. Ухвалою члена ВРП від 30 квітня 2024 року № 995/0/18-24 заяву ОСОБА_1 про порушення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_2. вимог щодо несумісності залишено без розгляду на підставі статті 39 Закону № 1798-VIII та пункту 12.5 Регламенту.
31. На обґрунтування Спірної ухвали № 995/0/18-24 зазначено, що, оскільки ОСОБА_2 звільнений з посади судді, це є підставою для залишення без розгляду заяви про порушення ним вимог щодо несумісності.
32. Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
33. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. У розглядуваній справі оскаржено ухвалу члена ВРП, якою заяву ОСОБА_1 про порушення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_2. вимог щодо несумісності залишено без розгляду та повернуто заявнику через те, що цей суддя у 2016 році звільнений у відставку.
35. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи і дійшла висновку про таке.
36. Стаття 1 Закону № 1402-VIII передбачає, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
37. Стаття 52 Закону № 1402-VIII визначає, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді (частина перша).
38. Згідно із частиною другою цієї статті суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
39. Відповідно до положень статті 126 Конституції України, які кореспондуються з нормами статті 114 Закону № 1402-VIII, суддя звільняється з посади у разі порушення вимог щодо несумісності.
40. За приписами статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності та звільнення судді з посади. Такі повноваження ВРП закріплені і в статті 3 Закону № 1798-VIII.
41. Згідно із частинами першою - четвертою статті 39 Закону № 1798-VIIІ ВРП відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності). Справа щодо несумісності може бути відкрита за заявою будь-якої особи, якій відомі відповідні факти. Заява подається у письмовій формі та повинна містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, адресу його місця проживання (перебування) або місцезнаходження, номери засобів зв`язку; 2) прізвище, ім`я, по батькові та посаду судді (суддів), прокурора (прокурорів), щодо якого (яких) подано заяву; 3) конкретні відомості про порушення вимог щодо несумісності; 4) посилання на фактичні дані (свідчення, пояснення, інші докази), що підтверджують зазначені заявником відомості. Член ВРП залишає без розгляду та повертає заявнику заяву щодо несумісності, якщо вона не відповідає вимогам, встановленим цим Законом, зазначаючи про мотиви такого повернення.
42. Процедурні питання здійснення ВРП повноважень, визначених Конституцією України та законами України, порядок підготовки, розгляду і ухвалення Радою та її органами рішень регулює Регламент.
43. Пунктами 12.4, 12.5 Регламенту передбачено, що перевірка заяви щодо несумісності на відповідність вимогам частини третьої статті 39 Закону № 1798-VIIІ здійснюється членом ВРП, визначеним для розгляду відповідної заяви за результатами автоматизованого розподілу матеріалів між членами Ради, у розумні строки. За результатами перевірки член ВРП постановляє ухвалу про залишення без розгляду та повернення заявнику заяви щодо несумісності, якщо вона не відповідає вимогам Закону № 1798-VIIІ або якщо суддя, стосовно якого надійшла заява, звільнений чи його повноваження припинені, або постановляє ухвалу про відкриття справи щодо несумісності. Копія відповідної ухвали надсилається заявнику.
44. З урахуванням наведеного правового регулювання Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
45. Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що як ВРП, так і суд першої інстанції не врахували вимог статті 8 Конституції України і не застосували цю норму як норму прямої дії.
46. Так, згідно із цією нормою Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
47. Правовідносини у справі, що розглядається, врегульовано чинним законодавством України, яким керувалися як ВРП при вирішенні питання про відкриття справи щодо несумісності, так і суд першої інстанції, розглядаючи справу за позовом ОСОБА_1 . Підстав вважати застосовані при розгляді цієї справи норми законів № 1402-VIII, № 1798-VIII та Регламенту такими, що суперечать Конституції України, немає.
48. Стосовно доводів щодо безумовного обов`язку члена ВРП відкрити справу щодо несумісності на підставі прямої норми Конституції України та Закону № 1798-VIII, незважаючи на те, що ОСОБА_2 є суддею у відставці, слід зазначити таке.
49. Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 116 Закону № 1402-VIII заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
50. Згідно із нормами статті 41 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду справи щодо несумісності ВРП може ухвалити рішення, зокрема: 1) про визнання порушення суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом і звільнення його з посади; 3) про визнання відсутності порушень суддею або прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом.
51. Так, за змістом наведених вище норм статей 126, 131 Конституції України, статті 114 Закону № 1402-VIII та статті 41 Закону № 1798-VIII у разі порушення суддею вимог щодо несумісності він звільняється з посади за рішенням, ухваленим ВРП.
52. Тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, звільнення з посади судді може бути застосовано лише до особи, яка є суддею в розумінні статті 52 Закону № 1402-VIII, а саме займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
53. Крім того, стаття 145 Закону № 1402-VIII не містить такої підстави для припинення відставки судді, як порушення вимог щодо несумісності.
54. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відкриттю підлягають лише справи про порушення вимог щодо несумісності суддями, які відповідають вимогам статті 52 Закону 1402-VIII, тобто є діючими суддями.
55. Аргументи ОСОБА_1 про те, що Україна має враховувати американський досвід, який показує, що дисциплінарна відповідальність суддів має застосовуватися навіть після їх звільнення з посади, враховуючи вимоги статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не ґрунтуються на нормах закону.
56. Інші твердження і міркування, які містить апеляційна скарга, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
57. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Спірна ухвала № 995/0/18-24 постановлена членом ВРП на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та відповідає вимогам, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України.