ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 389/525/19
провадження № 51-2451км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 липня 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у кримінальному провадженні № 12018120160002097 за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вербівка Шаргородського району Вінницької області та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
За вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 липня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 27 469, 29 грн у рахунок завданої матеріальної та 500 000 грн у рахунок завданої моральної шкоди.
Вирішено питання про долю речових доказів і стягнення процесуальних витрат.
Місцевий суд установив, що 14 листопада 2018 року приблизно о 21:00 ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на території домоволодіння на АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із дружиною ОСОБА_10, штовхаючи у спину завів її до приміщення сараю, де з метою умисного вбивства з особливою жорстокістю, подолавши опір останньої облив їй голову, тулуб, верхні та нижні кінцівки бензином і підпалив.
Унаслідок підпалу ОСОБА_11 отримала опіки тіла 2, 3 і 4 ступенів з подальшим розвитком опікового шоку, від яких померла в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2.
При перегляді вироку Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 08 лютого 2024 року залишив це рішення без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження через недоведеність вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 .
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дали належної оцінки доводам сторони захисту щодо недопустимості протоколу допиту потерпілої ОСОБА_12, як доказу в справі, оскільки такий допит був проведений до внесення відомостей в ЄРДР, та через відсутність оригіналу відеозапису допиту і похідних від нього доказів.
Вказує на недопустимість протоколу огляду місця події від 15 листопада 2018 року через залучення до його проведення як понятих близьких родичів потерпілої.
Звертає увагу на те, що зібраними у справі доказами не доведено перебування засудженого в стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину.
Стверджує, що сторона обвинувачення не надала суду всі зібрані під час досудового розслідування докази, зокрема протокол допиту ОСОБА_5 від 15 листопада 2018 року та інші, які його виправдовують.
Вважає, що викладені в оскаржуваних рішеннях висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а зібрані у справі докази не доводять вину засудженого у вчиненні злочину.
Тому, на думку захисника, вказані вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали вимоги касаційної скарги.
Потерпіла, її представник та прокурор вважали, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованим і просили відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, сторона захисту вказує на істотні порушення, допущені судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог КПК при проведенні досудового розслідування і розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції. Тому, при перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що при розгляді кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, на які посилалася сторона захисту в судових засіданнях та які є аналогічними тим, що викладені захисником у касаційній скарзі. Зазначені в цих рішеннях мотиви суду про визнання вказаних доводів безпідставними є умотивованими і ґрунтуються на перевірених у судовому засіданні доказах.
Свій висновок у вироку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину суд першої інстанції зробив на підставі досліджених доказів, а саме: наданих у суді показаннях потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, експерта ОСОБА_17, протоколів: допиту потерпілої ОСОБА_12 від 15 листопада 2018 року з відеозаписом, огляду місця події від 15 листопада 2018 року, проведення слідчого експерименту від 31 січня та 11 лютого 2019 року за участю ОСОБА_5, а також висновків судово-медичних експертів та інших доказах.
Ці докази у справі зібрані в установленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності. На підставі аналізу та оцінки вказаних доказів суд першої інстанції дійшов умотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК.
Наведені в касаційній скарзі захисника доводи про те, що зібрані в справі докази не доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину були предметом уважного вивчення в судах першої та апеляційної інстанцій і свого підтвердження не знайшли.
Зокрема, спростовуючи доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 не мав умислу на вбивство потерпілої, а її смерть настала з необережності, суд першої інстанції у вироку зазначив, що засуджений після сварки з ОСОБА_10 силою затягнув її до сараю, де облив бензином, у тому числі залив бензин у ротову порожнину, та підпалив з метою позбавити останню життя. При цьому він не міг не розуміти можливість настання суспільно -небезпечних наслідків своїх дій, оскільки відомості про природу та характерні особливості бензину є загальновідомими і складають базис тих знань, які відповідно до його віку, роду діяльності та життєвого досвіду були відомі засудженому.
Знаряддя злочину, локалізація тілесних ушкоджень на тілі потерпілої, неприязні стосунки між ними напередодні вбивства та причини припинення ним своїх дій свідчать про те, що ОСОБА_5 усвідомлював їх суспільно небезпечний характер та наслідки у вигляді смерті ОСОБА_12 і бажав їх настання, а відтак мав прямий умисел на позбавлення життя останньої. При цьому, бажаючи заподіяти смерть потерпілій, він обрав спосіб, який завдав їй тяжких фізичних страждань і характеризується особливою жорстокістю.
На обґрунтування такого висновку суд першої інстанції у вироку також послався на протокол слідчого експерименту за участю засудженого від 11 лютого 2019 року, який був проведений з метою уточнення показів останнього щодо необережного механізму підпалу, під час якого не знайшла свого підтвердження його версія про випадкове загорання потерпілої через запалену цигарку.
Не є прийнятними і доводи касаційної скарги захисника про недопустимість як доказу протоколу допиту потерпілої ОСОБА_12 від 15 листопада 2018 року, через його проведення неуповноваженими особами до внесення відомостей про злочин в ЄРДР.
З матеріалів провадження вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР о 15:17 15 листопада 2018 року (т. 2 а. п. 1-2) та одночасно було визначено групу слідчих, до якої входив слідчий ОСОБА_18 (т. 1 а. п. 6), який і проводив допит потерпілої в лікарні з 15:51 до 16:06 того ж дня. Тобто, всупереч цим доводам захисника, вказану слідчу дію було проведено після внесення відповідних відомостей до ЄРДР та уповноваженим слідчим.
Суд першої інстанції у вироку обґрунтовано вказав на те, що позасудові показання потерпілої є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані за встановленою процедурою згідно з положеннями норм міжнародного права та вказують про обставини, які мали місце і мають значення для правильного встановлення судом фактичних обставин кримінального провадження. Такий висновок місцевого суду відповідає правовій позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеній у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 766/19891/17.
Засуджений у судах першої та апеляційної інстанцій, як і його захисник у касаційній скарзі, стверджували про монтаж відеозапису допиту потерпілої, який був долучений до вказаного протоколу, через ненадання стороною обвинувачення оригіналу відеозапису.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16, провадження № 51-1878кмо20), ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
З огляду на зазначене Суд не вбачає обґрунтованих підстав вважати, що долучений до протоколу відеозапис допиту потерпілої не є оригіналом чи піддавався монтажу.
При розгляді справи в суді першої інстанції прокурор відмовився від допиту свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які були присутніми під час проведення слідчим допиту потерпілої у лікарні, через їх виїзд з постійного місця проживання. Також в судовому засіданні 04 квітня 2023 року був допитаний свідок ОСОБА_16, який за версією засудженого ОСОБА_5 був присутній під час допиту потерпілої, однак не зазначений в протоколі, разом з тим, сторона захисту не ставила запитань свідку щодо його присутності під час допиту.
Також сторона захисту посилається на недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 15 листопада 2018 року через залучення в якості понятих близьких родичів потерпілої.
Колегія суддів зазначає, що огляд місця події - це невідкладна слідча (розшукова) дія, спрямована на встановлення, фіксацію і дослідження обстановки місця події, слідів злочину і злочинця та інших фактичних даних, що дозволяють в сукупності з іншими доказами зробити висновок про механізм події та інші обставини розслідуваної події.
Разом із тим, сторона захисту в касаційній скарзі не конкретизувала та не могла розумно пояснити, яким чином участь цих осіб у якості понятих при проведенні огляду місця події позначилася на правильності відомостей відображених у протоколі слідчої дії та правильності його сприйняття судом, як доказу у справі.
Також, на думку захисту, сторона обвинувачення не надала суду усі зібрані під час досудового розслідування докази, зокрема протокол допиту засудженого від 15 листопада 2018 року та інші, які його виправдовують.
У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. За правилами ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тому, згідно з цими положеннями закону суд не міг дослідити протокол допиту ОСОБА_5 з наданими ним поясненнями слідчому під час проведення досудового розслідування та допитати осіб, які були присутні при його допиті і які, як стверджує засуджений, могли підтвердити ці показання.
Окрім того, під час касаційного розгляду засуджений вказав на порушення цілісності упакувань, у яких знаходились предмети надані на дослідження експертам, що, на його думку, могло вплинути на правильність їхніх висновків узятих судом до уваги при ухваленні вироку, а також про незаконний склад колегії суддів апеляційного суду, що переглядала вирок, до якої входив суддя ОСОБА_21, котрий раніше в складі іншої колегії суддів розглядав його апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду про продовження строку тримання під вартою.
Проте, усупереч цих доводів, з матеріалів провадження вбачається, що у висновках експертів № 1128, 1129, 1131 відсутні відомості про ознаки будь-якого стороннього втручання та пошкодження упакувань, в яких знаходились предмети надані на дослідження експертам.
Участь судді ОСОБА_21 у складі колегії суддів при апеляційному перегляді вироку не є порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки за правилами ч. 1 ст. 76 КПК не виключається повторна участь у кримінальному провадженні судді, який переглядав в апеляційному порядку ухвалу суду про продовження строку тримання особи під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що в судовому засіданні не було доведено перебування ОСОБА_5 в стані сп`яніння під час вчинення злочину суперечать матеріалам провадження, в тому числі показанням останнього в суді про те, що причинами його скоєння стали ревнощі та алкогольне сп`яніння. Окрім того, про відчутий запах алкоголю від ОСОБА_5 у день події також вказувала в судовому засіданні і потерпіла ОСОБА_7 .
Наведені захисником у касаційній скарзі доводи є аналогічними тим, що були викладені засудженим в апеляційній скарзі та ретельно перевірені в суді апеляційної інстанції, який у своєму рішенні дав на ці доводи обґрунтовані відповіді і навів відповідні мотиви та положення закону, якими він керувався, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення.
Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належним чином умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК.
Під час перевірки оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, які би тягнули за собою їх зміну чи скасування, а тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд