ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 320/10955/23 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про виплату суддівської винагороди судді, який проходить військову службу
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням може письмово викласти свою окрему думку.
Історія справи та рішення судів
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховного Суду і просив визнати протиправними дії щодо припинення нарахування та сплати йому, судді Верховного Суду, суддівської винагороди з 19 липня 2022 року, тобто з того часу, коли він почав проходити військову службу у Збройних Силах України у зв`язку з мобілізацією. Також просив стягнути неотриману за цей час суддівську винагороду.
2. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що всупереч положенням статей 18, 21, 22, пункту 14 статті 92, статей 126, 130 Конституції України, статей 56, 135 Закону № 1402-VIII йому не виплачується суддівська винагорода, хоча він є діючим суддею Верховного Суду.
3. Зазначає, що чинне законодавство не передбачає зупинення виплати суддівської винагороди суддям, які проходять військову службу в Збройних Силах України. Таке зупинення є протиправним обмеженням гарантованих Конституцією України прав судді.
Встановлені судами обставини справи
4. Президент України Указом від 7 травня 2019 року № 195/2019 призначив ОСОБА_1 суддею Верховного Суду.
5. Командир військової частини НОМЕР_1 відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом 4 березня 2022 року призначив сержанта ОСОБА_1 на посаду командира міномета 3-го мінометного взводу мінометної батареї частини військової частини НОМЕР_1 .При цьому він діяв на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану", Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" та у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
6. Відповідно до наказу голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 липня 2022 року нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди припинено.
Короткий зміст судових рішень у справі
7. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, позов задоволено.
8. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплата суддівської винагороди унормована статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), а тому до спірних правовідносин не застосовуються норми інших законів, у тому числі ті, що стосуються трудових правовідносин, які регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).
9. Зважаючи на це, суди зробили висновок, що припинення нарахування та виплати судді Верховного Суду ОСОБА_1, який проходить військову службу, суддівської винагороди з 19 липня 2022 року є протиправними.
10. Велика Палата Верховного Суду, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, постановою від 13 березня 2025 року їх скасувала та ухвалила нове рішення, яким відмовила ОСОБА_2 у задоволенні його позову.
11. Велика Палата вважала, що, вирішуючи спір у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій розширили сферу дії гарантії незалежності судді, які забезпечуються, зокрема суддівською винагородою, тоді як такі гарантії поширюються лише на суддів, які здійснюють правосуддя. За висновком Великої Палати : "в разі коли суддя призваний для проходження військової служби, зокрема за призовом під час мобілізації, на особливий період, трудові відносини між ним і судом регулюються нормою частини третьої статті 119 КЗпП, оскільки в Законі № 1402-VIII немає норми, яка б по-іншому регулювала ці відносини."
12. Велика Палата вважає, що суддя звільнений "від виконання обов`язків зі здійснення правосуддя на період проходження військової служби … не має права на отримання суддівської винагороди як винагороди за виконання професійного обов`язку судді". Такий суддя "вступив у публічні правовідносини з державою щодо проходження військової служби на умовах, зокрема й щодо забезпечення (грошового, матеріального), які встановила держава для цього виду публічної служби."
ПІДСТАВИ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
(І) Щодо помилкового застосування загальних норм трудового законодавства до питання виплати суддівської винагороди
13. Вважаю, що Велика Палата Верховного Суду під час перегляду цієї справи мала застосувати до спірних правовідносин положення статті 135 Закону № 1402-VIII, а не норми КЗпП, з огляду на таке.
14. Конституцією України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють лише суди та судді (частина перша статті 124, частина перша статті 127);незалежність і недоторканність судді гарантують Конституція і закони України; суддя обіймає посаду безстроково; вичерпний перелік підстав для звільнення судді або припинення його повноважень установлено Конституцією України (частини перша, друга, п`ята, шоста, сьома статті 126).
15. Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 наголошував на важливості належного матеріального та соціального забезпечення суддів й недопустимості будь-якого зниження рівня цієї гарантії незалежності суддів, що спрямовано на обмеження будь-якого впливу на суд, гарантування незалежного правосуддя та здійснення судочинства на основі принципів і приписів Конституції України, а також реалізацію конституційного права на судовий захист.
16. У Рішенні від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України підсумував, що "однією з гарантій незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, яке має гарантувати здійснення справедливого, незалежного, безстороннього правосуддя, а також, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів і не можуть бути скасовані чи зменшені іншими нормативними актами" (абзац одинадцятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
17. Конституційний Суд України виходив із того, що конституційна гарантія незалежності суддів - винагорода судді - є невіддільним складником єдиного статусу суддів (пункт 6, абзац четвертий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду Українивід 26 березня 2024 року
№ 3-р(ІІ)/2024).
18. Суддівська винагорода є конституційно захищеною гарантією, нерозривно пов`язаною зі статусом судді.
19. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (частина друга статті 130 Конституції України).
20. За частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
21. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга зазначеної статті).
22. Частина десята статті 135 Закону № 1402-VIII встановлює, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
23. Спеціальний закон, що регулює статус суддів (Закон № 1402-VIII), не передбачає такої підстави для припинення виплати суддівської винагороди, як призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та увільнення судді від обов`язку зі здійснення правосуддя на строк проходження військової служби. Відсутність такого положення в спеціальному законі вказує лише на те, що такий випадок як призов судді на військову службу (як і будь-які інші, не визначені в частині десятій статті 135 Закону № 1402-VIII) не є підставою для припинення виплати суддівської винагороди.
24. Виходячи з ієрархії нормативно-правових актів Закон № 1402-VIII є саме тим спеціальним нормативно-правовим актом про судоустрій, який, згідно зі статтею 130 Конституції України, встановлює розмір суддівської винагороди. Частина перша статті 135 цього Закону прямо забороняє визначати суддівську винагороду іншими нормативно-правовими актами.
25. Наведене вище недвозначно вказує на те, що, зокрема загальні норми права КЗпП (частина третя статті 119 зі змінами, внесеними Законом № 2352-ІХ), не можуть регулювати питання щодо виплати суддівської винагороди, оскільки воно врегульоване спеціальним законом, який має пріоритет.
26. Отже, на моє переконання, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності застосування до спірних правовідносин приписів КЗпП суперечить як принципу пріоритетності спеціального закону (lex specialis), так і прямій забороні, встановленій у частині першій статті 135 Закону № 1402-VIII.
27. У той же час не є переконливим висновок Великої Палати Верховного Суду у цій справі стосовно відсутності нормативного регулювання питання про виплату суддівської винагороди суддям, які проходять військову службу в період воєнного стану в Україні.
28. Як вже згадано у п. 22 цієї окремої думки Законом № 1402-VIII визначено, що судді, який не здійснює правосуддя не виплачують доплати до посадового окладу. Проте такі судді мають право на отримання винагороди у розмірі посадового окладу.
29. Подібний підхід існує для усіх суддів, які з тих чи інших причин (окрім тимчасової непрацездатності, перебування у щорічній оплачуваній відпустці) не здійснюють правосуддя. Застосування іншого підходу, які проходять військову службу у діючих Збройних Силах у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, вважаю необґрунтованим.