Постанова
Іменем України
5 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 199/9720/22
Провадження № 61-6499св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
- за первісним позовомпро стягнення заборгованості за договором позики:
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позикодавиця),
відповідач - ОСОБА_2 (далі - позичальник), інтереси якого представляє адвокат Чередник Ірина Олександрівна (далі - представниця),
- за зустрічним позовом позичальника до позикодавиці про визнання зобов`язання припиненим внаслідок його виконання та стягнення коштів,
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 (далі - дружина позичальника), інтереси якої представляє адвокат Черкавський Юрій Сергійович (далі - адвокат), приватні нотаріуси Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна та ОСОБА_4
за касаційними скаргами позичальника та його дружини на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позикодавиця після звернення стягнення на предмет іпотеки звернулася за стягненням частини боргу у судовому порядку. Позичальник у зустрічному позові просив визнати зобов`язання щодо повернення позичених коштів припиненим і повернути йому безпідставно отримані кошти, сплачені у рахунок погашення боргу, оскільки ринкова вартість іпотечного майна, на яке позикодавиця звернула стягнення, значно перевищила суму боргу.
2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний. Позикодавиця подала апеляційну скаргу. Під час апеляційного перегляду вона звернулася до апеляційного суду із заявою про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, яка стосується оспорення договору дарування, згідно з яким був погашений борг позичальника за договором позики.
3. Апеляційний суд зупинив провадження у цій справі. Вважав, що в іншій справі щодо визнання недійсним договору дарування суд може встановити обставини, які є предметом доказування у цій справі. Позичальник та його дружина із судовими рішеннями не погодилися. У касаційних скаргах стверджували, зокрема, про недотримання розумних строків розгляду справи, оскільки зібрані у справі докази дозволяли апеляційному суду встановити й оцінити її обставини. Крім того, позичальник вказав на те, що апеляційний суд не міг зупинити провадження на вказаній підставі, оскільки вже перейшов до розгляду справи по суті.
4. Верховний Суд мав відповісти на питання про те, чи є підстави для зупинення провадження у цій справі в суді апеляційної інстанції до вирішення іншої справи, провадження у якій було розпочате раніше та про яку позикодавиця знала під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції. Вирішив, що ні, оскільки апеляційний суд, зупиняючи провадження у справі, не зазначив, у чому полягає її пов`язаність зі справою про оспорення договору дарування, та не обґрунтував об`єктивну неможливість розгляду першої. Тому оскаржену ухвалу апеляційного суду слід скасувати, а справу передати до нього для продовження розгляду.
(2) Зміст позовної заяви
5. У грудні 2022 року позикодавиця звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з позичальника на її користь 11 510 326,70 грн заборгованості. Обґрунтувала так:
5.1. 29 грудня 2016 року сторони уклали договір позики (далі - договір позики), згідно з яким позикодавиця передала позичальнику 11 212 500,00 грн (еквівалент 406 250,00 доларів США на день підписання договору), які він мав повернути не пізніше 31 грудня 2017 року.
5.2. 29 грудня 2016 року з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором позики сторони уклали договір іпотеки (далі -договір іпотеки). Згідно з цим договором позичальник передав позикодавиці у заставу квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира № 162 ); квартиру АДРЕСА_3 (далі - квартира № 3 ); гараж № НОМЕР_1, розташований за адресою: місто Дніпро, кооператив "Залізничник-1" (далі - гараж).
5.3. 29 грудня 2020 року через невиконання позичальником зобов`язань за договором позики позикодавиця звернула стягнення на квартири № 162, № 3 і гараж у порядку, передбаченому договором іпотеки. Загальна вартість цього майна склала 107 703,00 доларів США.
5.4. Позичальник повернув частину коштів - 11 148,08 доларів США. Однак на дату подання позову його борг за договором позики складає 287 398,92 доларів США. Тому позикодавиця просила повернути 11 510,326,70 грн (згідно з курсом гривні до долара США станом на 22 грудня 2022 року).
6. У березні 2023 року позичальник подав до суду зустрічний позов, у якому просив визнати зобов`язання за договором позики припиненим внаслідок його виконання, а також стягнути з позикодавиці 395 000,00 грн як безпідставно набуті. Обґрунтував так:
6.1. Використання позикодавицею позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших предметів іпотеки зумовлює задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням згідно зі статями 1, 33, 36 Закону України "Про іпотеку". Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсним згідно з частиною четвертою статті 36 цього Закону.
6.2. Оскільки ринкова вартість іпотечного майна, на яке позикодавиця звернула стягнення, значно перевищує суму боргу, слід визнати зобов`язання припиненим та стягнути згідно зі статтею 1212 ЦК України 395 000,00 грн, які позичальник безпідставно сплатив позикодавиці для погашення заборгованості.
(3) Зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій
7. 30 березня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу, згідно з якою зустрічну позовну заяву об`єднав в одне провадження із первісним позовом.
8. 24 жовтня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний.
9. 11 грудня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув із позикодавиці на користь позичальника 55 500,00 грн відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу за зустрічним позовом.
10. Позикодавиця не погодилася з цим рішенням і подала апеляційну скаргу. Крім того, звернулася до апеляційного суду із заявою про зупинення провадження у справі № 199/9720/22 до вирішення справи № 199/8941/22. Обґрунтувала заяву тим, що в останній суд вирішує питання про дійсність договору дарування, за яким позикодавиця отримала у дар від ОСОБА_5 (далі - мати позичальника) для погашення його зобов`язань за договором позики квартиру АДРЕСА_5 (далі - квартира № 164 ).
11. 17 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою позикодавиці до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 199/8941/22. Мотивував тим, що в останній суд може встановити обставини, які є предметом доказування у справі № 199/9720/22.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
12. 30 квітня 2024 року позичальник, а 2 травня 2024 року - його дружина подали до Верховного Суду касаційні скарги. Просили скасувати ухвалу апеляційного суду від 17 квітня 2024 року про зупинення апеляційного провадження у справі та скерувати цю справу до вказаного суду для продовження розгляду.
13. 22 травня та 24 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвали, згідно з якими залишив касаційні скарги без руху та встановив для усунення недоліків останніх десятиденний строк із дня вручення копій цих ухвал.
14. 12 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами позичальника та його дружини на підставі, визначеній останнім абзацом частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК України), та про витребування справи.
15. 12 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи осіб, які подали касаційні скарги
16. Позичальник мотивував касаційну скаргу так:
16.1. Висновки суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, оскільки обставини, що є предметом розгляду у справі № 199/9720/22, ніяк не пов`язані з обставинами справи № 199/8941/22 і предметом доказування у ній.
16.2. Апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема припис частини третьоїстатті 210 ЦПК України, щодо підстав зупинення провадження на стадії розгляду справи. Такою підставою суд апеляційної інстанції вказав пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України. Однак на момент постановлення оскарженої ухвали апеляційний суд не міг зупинити провадження з тієї підстави, бо на стадії апеляційного розгляду справи зупинення провадження можливе лише на підставах, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 251 ЦПК України.
16.3. Апеляційний судпорушив вимогу пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, бо, крім номера іншої цивільної справи, взагалі не зазначив в ухвалі, які саме дві справи пов`язані між собою, та яка об`єктивна підстава, на думку суду, унеможливлює апеляційне провадження у справі № 199/9720/22.
16.4. Апеляційний суд, вирішуючи питання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, не врахував приписистатті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи. Тому не міг вказати на обʼєктивну неможливість продовження розгляду справи № 199/9720/22, коли зібрані докази дозволяли встановити й оцінити її обставини.
16.5. Зупинивши провадження у справі, апеляційний суд порушив принцип ефективності судового процесу, спрямований на дотримання розумних строків розгляду справи.
16.6. Зупиненняпровадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі обʼєктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їхнє усунення. Порушенням вимог ЦПК України є випадки, коли суд не вказав конкретну іншу справу, до вирішення якої він зупиняє провадження, у чому саме полягає взаємозвʼязок предметів розгляду тих справ, а також неможливість розгляду однієї з них до вирішення іншої. Суд має визначити, чи дійсно від вирішенняіншої справи залежить рішення у справі, яку він розглядає (див. постанови Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15, від 1 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16).
16.7. Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можна встановити у цьому провадженні, але які мають для нього значення. Обʼєктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає у тому, що у рішенні в іншій справі суд встановить обставини, які впливають на збирання й оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинене, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному випадку зʼясовувати: як повʼязана справа, яку він розглядає, зі справою, яку розглядає інший суд; чим зумовлена обʼєктивна неможливість розгляду першої до вирішення другої. Необхідність зупинити провадження у справі буде тоді, коли у ній неможливо ухвалити рішення до ухвалення рішення в іншій справі. Між цими справами має існувати тісний матеріально-правовий звʼязок, виражений у тому, що факти, встановлені в одній справі, матимуть преюдиційне значення для іншої. Відповідно до пункту 6 частини першої статі 251 ЦПК України суд не може вказати на обʼєктивну неможливість розгляду справи тоді, коли зібрані докази дозволяють встановити й оцінити обставини, які мають значення для вирішення спору (див. постанову Верховного Суду у складі Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).
16.8. Квартира№ 164, якої стосується спір у справі № 199/8941/22, належала матері позичальникана праві приватної власності, не забезпечувала виконання позичальником договірних зобовʼязань зі своєчасного та повного повернення отриманої ним 29 грудня 2016 року позики та не входила до переліку майна, яке позичальник передав в іпотеку згідно з договором іпотеки. Тому обставини, які є предметом розгляду у справі № 199/8941/22, ніяк не повʼязані з предметом доказування у справі № 199/9720/22.
17. Дружина позичальника мотивувала касаційну скаргу так:
17.1. Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин, які не можна зʼясувати та встановити у цьому провадженні, але які мають для нього значення. Об`єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає у тому, що у рішенні в іншій справі суд встановить обставини, які впливають на збирання й оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинене, зокрема факти, що мають преюдиційне значення (див. постанову Верховного Суду у складі Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).
17.2. Зупиненняпровадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі обʼєктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їхнє усунення. Порушенням вимог ЦПК України є випадки, коли суд не вказав конкретну іншу справу, до вирішення якої він зупиняє провадження, у чому саме полягає взаємозвʼязок предметів розгляду тих справ, а також неможливість розгляду однієї з них до вирішення іншої. Суд має визначити, чи дійсно від вирішенняіншої справи залежить рішення у справі, яку він розглядає (див. постанови Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15, від 1 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16 та Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 175/1814/19).
17.3. Сама по собі взаємоповʼязаність справ ще не означає неможливість розгляду однієї справи до ухвалення рішення в іншій (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 175/1814/19).
17.4. Договірдарування, оскаржений у справі № 199/8941/22, стосується квартири № 164 . Позичальник не є учасником справи № 199/8941/22 і не має до неї стосунку. Ні договір позики від 29 грудня 2016 року, ні договір іпотеки не стосуються тієї квартири (вона не забезпечує виконання зобов`язань позичальником за договором позики).
17.5. Судапеляційної інстанції не обґрунтував підстави для зупинення провадження у справі, а обмежився цитуванням законодавства.
17.6. Необґрунтованезупинення провадження у справі зумовлює затягування строку її розгляду та перебування учасників процесу в стані невизначеності, що може зумовити порушення положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обовʼязок ефективногорозглядусправи впродовж розумного строку (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 березня 2019 року у справі № 910/5425/18 і від 20 червня 2019 року в справі № 910/12694/18).
17.7. Підставою для зупинення провадження в однійсправі є не те, що інша перебуває на розгляді в суді, та не те, що рішення у ній матиме значення для першої, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 травня 2018 року у справі № 752/9802/17).