Постанова
Іменем України
5 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 517/312/20
Провадження № 61-767св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач),
відповідач- ОСОБА_2 (далі - відповідач),
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - державний нотаріус Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романова Ірина Сергіївна (далі - державний нотаріус)
про визнання договору дарування домоволодіння та заповіту недійсними
за касаційною скаргою позивача на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року, ухвалене суддею Тростенюком В. А., та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Сегеди С. М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивач дізнався, що за життя його мати подарувала братові (іншому її синові) земельну ділянку та склала заповіт на домоволодіння на користь цього брата. Ознайомившись зі змістом договору дарування та заповіту, позивач припустив, що підпис на цих документах належить не спадкодавиці. Крім того, вважав, що її ввели в оману. Тому просив суд визнати недійсними договір дарування та заповіт.
2. Суди обох інстанцій вважали позов необґрунтованим. Вказали, що позивач не довів, що підпис на договорі дарування та заповіті належить не його матері; ці правочини не порушують права позивача, бо він не прийняв спадщину після смерті спадкодавиці.Позивач із цими висновками судів не погодився. Подав касаційну скаргу.
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) чи є належним способом захисту прав спадкоємця вимога про визнання недійсним договору дарування, якщо його не підписала спадкодавиця як сторона? (2) чи є належним способом захисту прав спадкоємця вимога про визнання недійсним заповіту, якщо останній не підписала спадкодавиця? (3) чи можна визнати недійсними внаслідок обману вчинені спадкодавицею договір дарування та заповіт за позовом спадкоємця, який не прийняв спадщину? Відповідь на ці питання негативна. Вимоги про визнання недійсними договору дарування та заповіту, якщо їх не підписала сторона, не є належними. Суди не встановили, що підпис на цих документах не належить спадкодавиці. За встановлення цього факту договір дарування вважався б неукладеним, а заповіт - нікчемним. За позовом спадкоємця, який не прийняв спадщину, не можна визнати недійсними внаслідок обману спадкодавиці вчинені нею правочини.
(2) Зміст позовної заяви
4. У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 6 серпня 2020 року просив:
4.1. Визнати недійсним укладений 27 серпня 2008 року ОСОБА_3 як дарувальницею (далі - спадкодавиця) із ОСОБА_4 (далі - брат позивача) як обдарованим, посвідчений державним нотаріусом і зареєстрований у реєстрі за № 1805 договір дарування домоволодіння (житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами) загальною площею 157,4 кв. м (далі - договір дарування), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається із чотирьох житлових кімнат (позначених на плані як "1-2" площею 4,7 кв. м, "1-3" площею 17,7 кв. м, "1-4" площею 13,7 кв. м, "1-5" площею 6,9 кв. м), передпокою "1-1" площею 5,0 кв. м, сіней "1" площею 2,3 кв. м, сіней "П" площею 5,5 кв. м, сіней "ІП" площею 2,6 кв. м, сіней "ІV" площею 8,4 кв. м, і господарських будівель: сіней "А", сараїв "Б", "Д", "Ж", "Е", літньої кухні "Г", вбиральні "З", погреба "К", огорожі 1, замощення 1, колодязя П (далі - домоволодіння);
4.2. Визнати недійсним посвідчений державним нотаріусом і зареєстрований у реєстрі за № 1804 заповіт від 27 серпня 2008 року (далі - заповіт) на земельну ділянку загальною площею 4,8698 га із кадастровим номером 51252551100:01:001:0085 (державний акт серії ОД № 031055, виданий 25 грудня 2003 року) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП "Нива" (масив 31, ділянка НОМЕР_2 ) на території Захарівської (колишня назва - Фрунзівської) селищної ради Захарівського (колишня назва - Фрунзівського) району Одеської області (далі - земельна ділянка).
5. Обґрунтував позовну заяву так:
5.1. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - спадкодавиця. Після її смерті відкрилась спадщина у складі права власності на земельну ділянку та домоволодіння. Спадкоємцями за законом першої черги були позивач і його брат.
5.2. Позивач не зміг отримати свідоцтво на спадщину. 5 жовтня 2017 року державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій через пропуск встановленого законом строку на прийняття спадщини та неможливість підтвердити родинні відносини зі спадкодавицею у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
5.3. У 2006 році спадкодавиця повідомила, що у неї зникли документи на земельну ділянку, на житловий будинок і свідоцтво про народження позивача. Їх викрала невістка - ОСОБА_5 . Ці документи виявили на момент складання заповіту й укладення договору дарування.
5.4. Про існування договору дарування та заповіту на користь брата позивач дізнався пізніше. Вважав, що спадкодавицю ввели в оману, а підпис на договорі дарування та заповіті не є її підписом.
5.5. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача, спадкоємцем якого є відповідач.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
6. 22 березня 2023 року Фрунзівський районний суд Одеської області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив.
7. 30 листопада 2023 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову про залишення цього рішення без змін.
8. Суди мотивували їхні рішення так:
8.1. Позивач не довів, що заповіт і договір дарування вчинені з порушенням вимог законодавства та порушують його права. Відповідач надав належні та достовірні докази, які спростовують підстави позову.
8.2. Призначену згідно з ухвалою суду від 19 серпня 2020 року судову посмертну почеркознавчу експертизу не провели з вини позивача, бо той не виконав вимоги, зазначені у клопотанні експерта про надання додаткових матеріалів, а також не оплатив вартість дослідження. Це дозволяє вважати твердження позивача з позовної заяви надуманими, помилковими та необґрунтованими. Підстав для визнання заповіту та договору дарування недійсними немає.
(4) Провадження у суді касаційної інстанції
9. 8 січня 2024 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати зазначені судові рішення, "повністю ухвалити нове рішення : змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд".
10. 5 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
11. 25 лютого 2024 року позивач подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 7922/0/220-24 від 6 березня 2024 року).
12. 18 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив позивачеві строк на п`ять днів із дня вручення тієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
13. 9 квітня 2024 року позивач подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додав копії матеріалів, які він не надав раніше, відповідно до кількості учасників справи.
14. 27 травня 2024 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача та витребував справу із суду першої інстанції.
15. 20 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
16.1. У 2018 році позивач виявив, що підпис на договорі дарування та заповіті не належав спадкодавиці. У графі "підпис" на вказаних документах зазначена " ОСОБА_3", тоді як у свідоцтві про смерть і "всюди в паспортних документах" вказано " ОСОБА_3". Суди попередніх інстанцій цю обставину залишили поза увагою.
16.2. Договір дарування та заповіт не є законними, бо не відповідають вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
16.3. Державний нотаріус порушив приписи глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, які визначають порядок викладення текстів і підписання посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів. Замість спадкодавиці заповіт і договір дарування підписала інша особа.
16.4. Суди першої й апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що за заявою позивача "до Захарівського відділення поліції Одеської області" внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України, за фактом підроблення документів.
16.5. Суди попередніх інстанцій порушили також норми процесуального права щодо проведення експертизи. Клопотання експерта від 7 вересня 2020 року позивач отримав лише 23 жовтня 2020 року, коли вже закінчився строк на оплату експертизи, тоді як Фрунзівський районний суд Одеської області отримав те клопотання 11 вересня 2020 року. Тому суддя Гончар І. В. позбавила позивача можливості скористатися правом доказування його позиції.
16.6. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних до спірних правовідносинах.
16.7. Судді Фрунзівського районного суду Одеської області однобоко розглянули справу. Позивач не довіряв судді Гончар І. В., неодноразово заявляв їй відвід і написав на неї скаргу до Вищої ради правосуддя, після чого ця суддя заявила самовідвід.
16.8. Про наявність заповіту та договору дарування позивач дізнався лише у 2018 році під час ознайомлення з матеріалами справи № 517/71/18. За життя його брат - ОСОБА_4 - про заповіт і договір дарування нічого не казав. Хоча з братом позивач мав домовленість про те, що коли той отримає спадщину, то поділить половину її вартості. До суду позивач звернувся у 2020 році. Тому позовну давність не пропустив.
(2) Позиції інших учасників справи
17. Інші учасники відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
18. 27 травня 2024 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на підставі, визначеній у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
19. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
20. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
21. За змістом частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство для відповідного захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
(2.1) Чи є належним способом захисту прав спадкоємця вимога про визнання недійсним договору дарування, якщо його не підписала спадкодавиця як сторона?
22. Позивач зазначив, що підпис на договорі дарування належить не спадкодавиці. Тому просив суд визнати цей правочин недійсним. Суди обох інстанцій відмовили у задоволенні позову через його необґрунтованість. Виснували, що позивач не довів, що договір дарування укладений із порушенням чинного законодавства. Позивач оскаржив судові рішення. У касаційній скарзі навів мотиви, аналогічні до тих, які виклав у позовній заяві.
23. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з аргументами позивача. Договір дарування, на якому немає підпису однієї зі сторін, є неукладеним і не зумовлює визначені у ньому юридичні наслідки. Такий договір за умови підтвердження відсутності підпису спадкодавиці та відсутності доказів вчинення цього правочину не можна визнати недійсним. Оскільки суди не встановили відсутність на договорі дарування підпису спадкодавиці, немає підстав вважати цей договір неукладеним.
24. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
25. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частини перша, третя, четверта статті 203 ЦК України).
26. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац перший частини першої статті 638 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (абзац другий частини першої статті 638 ЦК України).
27. Якщо сторони згоди з усіх істотних умов договору не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не впливають на спірні правовідносини. Правочин, який не вчинений (договір, який не укладений), не можна визнати недійсним. До нього не можна застосувати наслідки недійсності правочину. Проте визнання правочину неукладеним не є установленим законом способом захисту прав та інтересів. Суд може застосувати невстановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо вважатиме, що задоволення вимоги позивача зумовить ефективний захист його прав чи інтересів(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).
28. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (речення перше частини другої статті 207 ЦК України).
29. Підпис є невід`ємним елементом, обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю і фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує його ідентифікацію (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц).
30. Відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не означає недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його вчинення засвідчує неукладеність правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 (пункти 117, 233)).
31. Наслідком непідписання стороною письмового договору, який мав бути нотаріально посвідченим, за відсутності доказів фактичного вчинення цього правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є неукладеність договору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 (пункти 120, 160)).
32. Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому договорі створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Цю презумпцію можна спростувати письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису й іншими доказами, що підтверджують наявність волевиявлення на вчинення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Тоді як неспростування вказаної презумпції відповідно до абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України означає неукладеність договору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 (пункти 116, 235)).
33. Неукладений правочин не можна визнати недійсним або вважати нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину має не допускати або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких сторони виразили волевиявлення, або ж їх відновлювати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 (пункти 118, 236)).
34. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).
35. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (частина друга статті 719 ЦК України).
36. Суди попередніх інстанцій встановили, що 28 серпня 2008 року спадкодавиця уклала договір дарування домоволодіння на користь брата позивача, а ІНФОРМАЦІЯ_2 брат позивача помер.
37. Позивач просив визнати недійсним договір дарування через його непідписання спадкодавицею. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу позивача на те, що зі вказаної підстави (підроблення підпису спадкодавиці) за відсутності доказів фактичного вчинення відповідного правочину договір дарування як неукладений спадкодавицею не можна було б визнати недійсним.
38. Обрання неналежного способу захисту права чи інтересу є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Оскільки вимога про визнання недійсним договору дарування через його непідписання спадкодавицею не є належним способом захисту права чи інтересу позивача, суди попередніх інстанцій помилково оцінювали дотримання вимог чинного законодавства на дату укладення відповідного договору. З огляду на те, що суди не встановили відсутність підпису спадкодавиці на договорі дарування, немає підстав вважати його неукладеним.