ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 758/13354/16-к
провадження № 51-5086км19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
особи, кримінальне провадження
стосовно яких закрито ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисники ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2024 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100000001294 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась у м. Малин Житомирської області та проживає у АДРЕСА_1, кримінальне провадження за обвинуваченням якої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України) закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився у м. Бердянськ Запорізької області та проживає у АДРЕСА_2, кримінальне провадження за обвинуваченням якого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 190 КК України закритона підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування оскаржуваного судового рішення та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Свої доводи прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність обвинувачення, оскільки безпідставно визнав відсутність у постанові прокурора від 2 вересня 2016 року про контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину вказівки про застосування аудіо-, відео контролю стосовно обвинувачених, не зазначення у тексті постанови обставин, які свідчать про відсутність провокування обвинувачених на вчинення злочину, відеозаписи негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), протокол обшуку службового кабінету, протокол огляду телефону від 6 вересня 2016 року, відсутність доручення прокурора на проведення НСРД оперативним підрозділам, здійснення ряду слідчо-оперативних дій особою, яка перебувала у родинних стосунках із заявницею (свідком) ОСОБА_10, обставинами, які свідчать про недопустимість наведених та інших, похідних від них доказів, як отриманих з порушенням вимог КПК України.
Вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України.
Зазначає, що апеляційним судом не враховано, що пропозиція у вчиненні дій в інтересах ОСОБА_11 виходила від ОСОБА_7, про що свідчить і її активність у спілкуванні з ОСОБА_10, що підтверджено результатами НСРД, даними огляду її мобільного телефону, що вказує на відсутність провокування обвинувачених на вчинення злочину.
Вважає, що законодавством не передбачено обов`язкове зазначення у постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину вказівки про необхідність застосування або не застосування аудіо, -відеоконтролю щодо обвинувачених.
Щодо відсутності доручення прокурора на проведення НСРД оперативними підрозділами, то згідно з листом Київської міської прокуратури встановлено, що всі документи, які були засекречені під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, знищені під час повномасштабного вторгнення російської федерації у 2022 році. У зв`язку з цим встановити наявність/відсутність доручення прокурора на проведення НСРД не є можливим.
Крім того, у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину прокурором вказано оперативний підрозділ, якому доручено проводити НСРД - УЗЕ у м. Києві.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції не вказано в ухвалі, що конкретні норми права, які регламентують заборону залучати працівника оперативного підрозділу брати участь у межах своїх повноважень у кримінальному провадженні, де заявником чи свідком є його родичі.
Вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про визнання обшуку від 05 вересня 2016 року у службових кабінетах обвинувачених таким, що проведений з порушенням права на захист обвинувачених.
Не погоджується з висновком суду про те, що слідчим не відображено, які конкретно відеоматеріали та на яких носіях та у якому виді надавались стороні захисту при ознайомленні з носіями інформації, складеними під час проведення обшуку, під час виконання вимог ст. 290 КПК України та зазначає, що відповідно до ч.9 ст. 290 КПК України це саме обов`язок обвинувачених письмово підтвердити факт надання доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
Вважає що допущенні порушення під час складання додатків до протоколів- відсутність підпису слідчого не є істотними.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Подільського районного суду міста Києва від 11травня 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 368 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України і призначено їй покарання:
- за ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить двадцять дві тисячі сто гривень, з позбавлення права займати посади в органах державної влади і управління строком на три роки;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді двох років обмеження волі.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, остаточне покарання ОСОБА_7 призначено у виді двох років обмеження волі, штрафу в розмірі однієї тисячі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить двадцять дві тисячі сто гривень, який згідно вимог ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно, з позбавлення права займати посади в органах державної влади і управління строком на три роки;
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України і призначено йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень, з позбавлення права займати посади в органах державної влади і управління строком на три роки;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді двох років обмеження волі.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, остаточне покарання ОСОБА_6 призначено у виді двох років обмеження волі, штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень, який згідно вимог ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно, з позбавлення права займати посади в органах державної влади і управління строком на два роки. Строк відбування покарання ОСОБА_7 у виді обмеження волі постановлено рахувати з моменту фактичного початку виконання вироку.
Згідно ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_7 час її попереднього ув`язнення з 05 вересня 2016 року по 08 вересня 2016 року включно, де одному дню попереднього ув`язнення відповідає чотири дні обмеження волі. Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з моменту фактичного початку виконання вироку.
Згідно ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_6 час його попереднього ув`язнення з 05 вересня 2016 року по 08 вересня 2016 року включно, де одному дню попереднього ув`язнення відповідає чотири дні обмеження волі. Вирішено питання речових доказів і судових витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури міста Києва, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишено беззадоволення.
Відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України вирок Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скасовано в частині засудження їх за ч.2 ст. 190 КК України з призначенням покарання кожному у виді двох років обмеження волі із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань, закрито кримінальне провадження в цій частині.
В інший частині вирок Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2017 стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст. 368 КК України та ОСОБА_6 за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 368 з призначенням покарання за даними частинами даних статей залишено без зміни.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2020 року касаційну скаргу прокурора,який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та касаційну скаргу з доповненням засудженої ОСОБА_7 задоволено частково. Ухвалу Київськогоапеляційного суду від 17 липня 2019 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скасовано і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2024 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишено без задоволення. Апеляційні скарги з доповненнями захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7, захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково. Вирок Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року щодо ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 190 КК України скасовано, кримінальне провадження № 12016100000001294 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 190 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Відповідно до оскаржуваної ухвали, органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачувалися у тому, що обіймаючи посади головних державних виконавців відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, за наказами Головного територіального управління юстиції у Київській області відповідно від 11 березня 2016 року за № 430/3 та від 15 червня 2015 року за № 838/3, будучи службовими особами та суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення, ОСОБА_7 одержала неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, а ОСОБА_6 вчинив пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їй службового становища, окрім цього ОСОБА_7 та ОСОБА_6 своїми умисними діями за попередньою змовою групою осіб заволоділи чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілій за таких обставин.
19 грудня 2014 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження № 634/4 за виконавчим написом № 6241 від 8 серпня 2014 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_11 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" грошових коштів у сумі 4483901, 18 грн.
У цей же день, 19 грудня 2014 року, під час вказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця ОСОБА_7 накладено арешт та заборонено відчуження всього майна боржника ОСОБА_11 .
16 березня 2015 року державним виконавцем ОСОБА_7 винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_11 виконавчого збору в розмірі 448390, 11 грн.
17 березня 2015 року державним виконавцем ОСОБА_7 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану (ПАТ "КБ "Надра"), якою постанову про стягнення з боржника виконавчого збору виділено в окреме провадження.
26 березня 2015 року постановою державного виконавця ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_11 виконавчого збору в розмірі 448390, 11 грн. за № 209/4.
23 квітня 2015 року під час здійснення вказаного виконавчого провадження державним виконавцем ОСОБА_7 винесено постанову про арешт усього майна боржника ОСОБА_11 та оголошено заборону його відчуження.
30 червня 2015 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_7, за погодженням начальника вказаного відділу ОСОБА_14, повернуто виконавчий документ стягувачу у виконавчому проваджені про стягнення з боржника ОСОБА_11 виконавчого збору в розмірі 448390,11 грн. за № 209/4.
Відповідно до пункту 3 цієї постанови виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 30 червня 2017 року.
У той же час, державним виконавцем ОСОБА_7 не прийнято рішення щодо скасування арештів з майна боржника ОСОБА_11 у виконавчих провадженнях № 209/4 від 26 березня 2015 року та 634/4 від 19 грудня 2014 року.
У липні 2016 року ОСОБА_7, маючи злочинний намір на особисте незаконне збагачення, використовуючи своє службове становище, вирішила отримати неправомірну вигоду від представника боржника ОСОБА_11 - ОСОБА_10 за невідкриття нового виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Окрім цього вона вирішила шляхом обману заволодіти чужим майном нібито за вирішення питання про зняття арешту з майна боржника, накладеного під час здійснення вказаних виконавчих проваджень, хоча, виходячи із наданих Їй повноважень, не могла такий арешт зняти в даному виконавчому провадженні.
Так, 22 липня 2016 року у робочий час під час зустрічі в приміщенні Головного територіального управління юстиції у Київській області, за адресою: вулиця Ярославська, 5/2, м. Київ, головний державний виконавець ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_10, що може вирішити питання про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_11 та не відкривати нового виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору у випадку передачі їй неправомірної вигоди.
У подальшому, у серпні 2016 року, державний виконавець ОСОБА_7, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на особисте незаконне збагачення, за невставлених обставин вступила у попередню злочинну змову з головним державним виконавцем цього ж відділу ОСОБА_6 щодо його пособництва в отриманні неправомірної вигоди з представника боржника ОСОБА_11 - ОСОБА_10 за невідкриття нового виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору в сумі 448390 гривень 11 копійок. Окрім цього вона вступила з ОСОБА_6 у попередній зговір, з розподілом ролей, щодо шахрайського заволодіння шляхом обману коштами представника боржника ОСОБА_11 - ОСОБА_10 у значному розмірі за зняття арешту з майна боржника ОСОБА_11, що не входило в коло їхніх повноважень і що вони не мали наміру робити.
У подальшому, 31 серпня 2016 року, у робочий час, державний виконавець ОСОБА_7, перебуваючи у приміщенні Головного територіального управління юстиції у Київській області за адресою: вулиця Ярославська, 5/2, м. Київ, реалізуючи свій злочинний намір, під час зустрічі з ОСОБА_10 повідомила їй, що питання зняття арешту з майна боржника ОСОБА_11 та невідкриття нового виконавчого провадження може бути вирішене в разі передачі коштів.
Після цього, ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, відвела ОСОБА_10 до службового кабінету НОМЕР_1, який займає головний державний виконавець ОСОБА_6 .
Під час розмови у присутності ОСОБА_7 ОСОБА_6, вчиняючи шахрайські дії, згідно з розподіленими ролями з ОСОБА_7, обманюючи ОСОБА_10, повідомив їй, що він допоможе вирішити питання про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_11 в разі передачі йому неправомірної вигоди в розмірі 5000 доларів США. Крім цього, ОСОБА_6, будучи пособником в отриманні ОСОБА_7 неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_10, що їй також необхідно передати неправомірну вигоду в розмірі 10000 гривень державному виконавцю ОСОБА_7 за невідкриття нового виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_11, яке може бути повторно відкрите в строк до 30 червня 2017 року, що входило в обсяг службових повноважень головного державного виконавця ОСОБА_7
5 вересня 2016 року о 16.50 год. ОСОБА_10, діючи в інтересах боржника ОСОБА_11, за вказівкою ОСОБА_7 прибула до приміщення Головного територіального управління юстиції у Київській області, за адресою: вулиця Ярославська, 5/2, у місті Києві, де в приміщенні кабінету НОМЕР_1, та, будучи обманутою ОСОБА_7 і ОСОБА_6, передала головному державному виконавцю ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 90000 грн. за вирішення питання про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_11, хоча вирішення цього питання не відносилось до повноважень ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_7, і вирішити яке вони з використанням свого службового становища не могли. У той же час, ОСОБА_10 передала головному державному виконавцю ОСОБА_7, а остання за пособництва ОСОБА_6 отримала, неправомірну вигоду в розмірі 10000 грн. за невідкриття нового виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_11 у розмірі 448390, 11 грн.
У цей же день, 5 вересня 2016 року, у період часу з 18.20 год. до 20.38 год. під час проведення обшуку у приміщенні Головного територіального управління юстиції у Київській області, за адресою: вулиця Ярославська, 5/2, м. Київ, у приміщенні кабінету НОМЕР_1, який займає головний державний виконавець ОСОБА_6, виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 90000 грн., а в приміщенні кабінету НОМЕР_2, який займає головний державний виконавець ОСОБА_7, - грошові кошти в сумі 10000 грн., які ОСОБА_10 попередньо передала останнім.