П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 9901/231/20
провадження № 11-324заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Губської О. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
позивача - не зʼявився,
представника відповідача -Ліходій О. О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2024 року (судді-доповідача Уханенко С. А., суддів Кашпур О. В., Мацедонська В. Е., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевська О. Р.) в адміністративній справі № 9901/231/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання рішення протиправним та нечинним,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і нечинним рішення від 14 липня 2020 року № 2119/0/15-20 про звільнення його з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 стверджує про відсутність у ВРП визначених законом підстав і повноважень для повторного розгляду подання Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 24 січня 2012 року та вирішення питання про його звільнення з посади судді, оскільки Верховна Рада України вже приймала відповідне рішення за цим поданням у 2012 році, тобто по суті це подання є вичерпаним.
На думку позивача, оскаржуване рішення є невмотивованим, не містить жодних висновків власне самої ВРП і мотивів його, ОСОБА_1, звільнення з посади у зв`язку із вчиненням істотного дисциплінарного проступку. Натомість, ВРП обмежилася посиланням на чинність рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року, ігноруючи висновки, зроблені Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Куликов та інші проти України" (одним із заявників у якій є позивач), щодо порушення зазначеним рішенням ВРЮ норм законодавства України, його невідповідності принципам незалежності та неупередженості.
Позивач посилається також на порушення ВРП строку застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною четвертою статті 96 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), зважаючи на те, що події, які стали підставою для його звільнення, мали місце до 2012 року. Звертає позивач увагу й на те, що на час повторного вирішення відповідачем питання про його звільнення з посади судді він уже не мав відповідного статусу, займаючись останні вісім років адвокатською діяльністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) від 11 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРП про визнання рішення протиправним та нечинним відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12 є чинним. У зв`язку з цим процедура звільнення судді ОСОБА_1 з посади за порушення присяги не могла вважатися завершеною, а подання про його звільнення розглянутим, що обумовило відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом. Передача на підставі пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) на розгляд ВРП подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, яке залишилося нереалізованим, ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та спрямоване на завершення розпочатої процедури звільнення судді з посади з урахуванням нового правового регулювання, зокрема, в частині компетенції органу, уповноваженого на прийняття відповідного рішення, яким є ВРП.
5. Згідно з висновком суду першої інстанції оскаржуване рішення ВРП відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII: в рішенні є посилання як на формальну підставу звільнення судді ОСОБА_1 (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України), так і на його фактичну підставу (подання ВРЮ про звільнення судді, внесене відповідно до рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 109/0/15- 12), що може розцінюватися як мотив для ухвалення остаточного рішення щодо реалізації накладеного на суддю дисциплінарного стягнення. При цьому з прийняттям Законів України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" і № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" відповідальність за дії, з якими ВРЮ пов`язувала внесення подання про звільнення позивача за порушення присяги, скасована не була, так само, як і звільнення з посади судді залишилося дисциплінарним стягненням за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
6. Суд першої інстанції відхилив довід позивача, що ВРП при ухваленні оскаржуваного рішення порушила частину четверту статті 96 Закону № 2453-VI, зазначивши, що оскаржуване рішення не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Таким є рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12, а воно ухвалене в межах строку, встановленого для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Письмові заперечення ОСОБА_1 щодо порушення ВРЮ статей 6 і 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), відсутності у ВРП підстав для перегляду рішення ВРЮ та закінчення трирічного строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності були враховані ВРП під час розгляду питання про звільнення позивача з посади судді з наданням їм аргументованої оцінки, що (за висновком суду першої інстанції) також свідчить про вмотивованість оскаржуваного рішення.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
7. Не погодившись з рішенням Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, позивач подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що зазначене рішення ухвалене за неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
8. Позивач посилається на те, що ЄСПЛ у справі "Куликов та інші проти України", відхиляючи його вимоги щодо вжиття заходів індивідуального характеру, а саме: поновлення на посаді судді - покладав сподівання, що зміни, які на той час вносились до Конституції України та законів України, а також зміни в інституті дисциплінарної відповідальності суддів забезпечать "повторне відкриття / відновлення національного провадження" під час здійснення заходу індивідуального характеру та відновлення встановлених Судом порушень порядку розгляду питання про його, ОСОБА_1, звільнення.
9. На думку позивача, відповідно до принципу міжнародно-правової відповідальності йому, судді ОСОБА_1., повинно бути забезпечено відновлення права в індивідуальний спосіб до тієї міри, яка існувала до його порушення, тобто, до ухвалення ВРЮ рішення від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги", а якщо таке неможливо - запропоновано інше альтернативне відшкодування, що належить до повноважень органів виконавчої та законодавчої влади. Таким чином, у його випадку забезпечення "відновлення провадження" гарантується виключно через визначену Законом №1798- VIII процедуру розгляду справи у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону, на підставі частини третьої статті 52 Закону № 1798-VIII у дисциплінарній процедурі із застосуванням чинного законодавства, оскільки наслідком ухвалення ВРЮ рішення від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12 стало притягнення його, судді ОСОБА_1, до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади судді. Позивач зазначає, що Комітет міністрів Ради Європи дотримується позиції, що новий повторний розгляд є першочерговою вимогою для рішення "Куликов та інші проти України" для всіх заявників.
10. Позивач доводить, що ВРП повинна була не обмежуватись формальним посиланням на чинність рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги", а, враховуючи висновки, зроблені у рішенні ЄСПЛ "Куликов та інші проти України", більш ґрунтовно дослідити питання щодо порушення зазначеним рішенням ВРЮ норм чинного на той час законодавства України, його невідповідності міжнародним принципам, зокрема міжнародно-правової відповідальності, відновлення порушеного права, незалежності та неупередженості.
11. З погляду позивача, суд першої інстанції не виконав головного завдання адміністративного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення спору та не захистив його порушені права.
12. ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити повністю його позов.
Короткий зміст викладених у відзиві на апеляційну скаргу доводів
13. Відзив ВРП на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду не надходив.
Рух апеляційної скарги
14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2025 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 19 лютого 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 13 березня 2025 року.
15. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 березня 2025 року задоволено клопотання представника ВРП про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням представником ВРП власних технічних засобів.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
16. Указом Президента України від 07 вересня 1996 року № 814/96 "Про призначення суддів" ОСОБА_1. призначено на посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області строком на п`ять років.
17. Постановою Верховної Ради України від 05 липня 2001 року № 2613-ІІІ "Про обрання суддів" ОСОБА_1 обраний суддею цього ж суду безстроково.
18. 24 січня 2012 року ВРЮ, розглянувши пропозицію члена ВРЮ ОСОБА_2, прийняла рішення № 109/0/15-12 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.
19. Відповідне подання внесене до Верховної Ради України 20 лютого 2012 року.
20. Підставою прийняття вказаного рішення стали вчинені суддею ОСОБА_1 дії, обставини щодо яких були встановлені ВРЮ за наслідками перевірки інформації, викладеної у рішенні кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 23 січня 2009 року, колективних зверненнях суддів і працівників апарату Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2010 року, від 22 і 26 жовтня 2010 року, від 11 і 18 січня 2011 року, від 16 лютого 2011 року, зверненні начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області від 26 січня 2011 року: самостійне встановлення суддею періодів своїх відпусток, відсутність його на робочому місці без надання йому відпусток у встановленому порядку, вчинення прогулів, відмова у прийнятті до розгляду судових справ, неетичне ставлення до колег і працівників апарату суду.
21. Зазначені дії судді ОСОБА_1 розцінені ВРЮ як порушення ним присяги, оскільки, на думку ВРЮ, свідчать про пряме нехтування виконанням професійних обов`язків судді, порочать звання судді та завдають шкоди авторитету судової влади
22. ОСОБА_1 (разом із суддями Генічеського районного суду Херсонської області Шкіндером О. А. та Стебковим Ю. О. ) звертався до Вищого адміністративного суду України з позовами про визнання незаконним акта ВРЮ у вигляді рішення від 24 січня 2012 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги судді.
23. Вищий адміністративний суд України ухвалами від 18 квітня 2012 року, від 28 травня 2012 року позовні заяви повернув, як такі, недоліки в яких, зазначені в ухвалах про залишення позовних заяв без руху, не були усунуті.
24. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 18 червня, 13 липня і 6 серпня 2012 року адміністративний позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачами, зокрема ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.
25. 12 квітня 2012 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 4638- VI "Про звільнення судді", якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області у зв`язку з порушенням присяги судді.
26. Цю Постанову ОСОБА_1 оскаржив до суду.
27. Постановою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2012 року у задоволенні його позову було відмовлено.
28. 19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Куликов та інші проти України", зокрема і за заявою ОСОБА_1 (№ 77810/12) (набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року), яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності та статтю 8 Конвенції.
29. ЄСПЛ, визнавши порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, зазначив, що національні органи, розглядаючи справи заявників, не були незалежними і неупередженими. Суд послався на висновки у справі "Олександр Волков проти України" (пункт 109-31), у якій було встановлено, що провадження у ВРЮ і Верховній Раді України характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості, а подальший перегляд справи судом не усунув ці недоліки.
Згідно з висновком Суду звільнення заявників з посади судді становило втручання у їхнє приватне життя, таке втручання не відповідало вимогам "якості закону", а тому не було правомірним у розумінні статті 8 Конвенції.
30. Постановою Верховного Суду України від 07 серпня 2017 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами (у звʼязку з ухваленням ЄСПЛ зазначеного рішення)постанови Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2012 року цю постанову скасовано, а справу передано на новий розгляд до цього ж суду.
31. У зв`язку з набранням 15 грудня 2017 року чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", на виконання пункту 5 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) позовну заяву передано до Касаційного адміністративного суду.
32. Рішенням Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 800/340/17, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4638-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області у зв`язку з порушенням присяги. В задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Верховної Ради України щодо розгляду рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року відмовлено.
33. Водночас питання правомірності рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року №109/0/15-12 не було предметом судового розгляду через поведінку позивача, який не оформив позовну заяву відповідно до вимог норм процесуального права, наслідком чого стало повернення позовної заяви судом, а в подальшому - залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до адміністративного суду. Ухвали суду про повернення позовної заяви ОСОБА_1 та про залишення його позовної заяви без розгляду не були предметом перегляду після ухвалення рішення ЄСПЛ через відсутність відповідної ініціативи позивача.
34. Надалі рішенням ВРП від 14 липня 2020 року № 2119/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
35. У цьому рішенні, зокрема, зазначено, що з урахуванням законодавчих змін у правовому регулюванні підстав і порядку звільнення судді з посади подання ВРЮ про звільнення позивача з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області підлягає розгляду ВРП як органом, до компетенції якого віднесено ухвалення рішення про звільнення судді з посади. Водночас, рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області у зв`язку з порушенням присяги", яким вирішено питання щодо підстав звільнення судді ОСОБА_1, є чинним і його перегляд, у тому числі щодо наявності та обґрунтованості підстав звільнення, виходить за межі компетенції ВРП у цьому провадженні.
36. Виходячи зі встановлених ВРЮ фактів порушень суддею ОСОБА_1 вимог законодавства і правил суддівської етики та зважаючи на незмінність наслідків, передбачених для подібних порушень, після набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", яким не пом`якшено і не скасовано відповідальність за вчинений суддею ОСОБА_1 дисциплінарний проступок, ВРП дійшла висновку про звільнення позивача з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісними зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України).
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
37. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
38. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції до набрання чинності Законом № 1401-VIII) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
39. Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у зазначеній редакції) та пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98- ВР "Про Вищу раду юстиції" (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ рішення від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12; далі - Закон № 22/98-ВР) передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
40. Частиною другою статті 32 Закону № 22/98-ВР визначено, що порушенням суддею присяги є:
- вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів;
- незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім`ї;
- умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом;
- порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
41. На підставі частини першої статті 100 Закону № 2453-VI (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ рішення від 24 січня 2012 року № 107/0/15-12) суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.
42. Частинами першою, другою та п`ятою статті 105 Закону № 2453-VI передбачено, що відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв`язку з порушенням ним присяги судді. Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС) або ВРЮ. На підставі подання ВРЮ Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
43. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1401-VIII, яким внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя, а 5 січня 2017 року - Закон № 1798-VIII, що визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
44. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції Закону № 1401-VIII) в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
45. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII до повноважень ВРП входить ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
46. Частиною другою статті 112 Закону № 1402-VIII визначено, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798- VIII.
47. На підставі пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом 1401-VIII не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
48. Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом № 1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
49. Таким чином, суддя звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, якщо до набрання чинності Законом №1401- VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України.
50. ОСОБА_1 оскаржує рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2119/0/15-20, яким його звільнено з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Зазначене рішення постановлене ВРП як органом, який з 30 вересня 2016 року уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
51. Як правильно зазначив суд першої інстанції, фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2119/0/15-20, викладені в рішенні ВРЮ від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області.
52. Вказане рішення ВРЮ є чинним. Відтак, викладені в зазначеному рішенні обставини, які були підставою для висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу порушення присяги судді, є встановленими компетентним органом - ВРЮ, а визначений цим рішенням вид відповідальності позивача як судді за вчинення неправомірного діяння при здійсненні правосуддя, що становить склад порушення присяги, є обраним/застосованим.
53. Відповідно до статті 131 Конституції України (у редакції до набрання чинності Законом № 1401-VIII) ВРЮ внесла до Верховної Ради України, органу, який обрав позивача на посаду судді безстроково, подання від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.
54. За результатами розгляду цього подання Верховна Рада України прийняла Постанову від 12 квітня 2012 року № 4638-VI, якою звільнила позивача з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області у зв`язку з порушенням присяги судді.
55. При цьому Верховна Рада України не мала повноважень переоцінювати зроблені в рішенні ВРЮ висновки про порушення суддею присяги, встановлювати факти порушень чи обирати вид відповідальності, оскільки це було віднесено до виключних повноважень ВРЮ.
56. У зв`язку із скасуванням Постанови Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4638-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді рішенням Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 800/340/17, яке набрало законної сили, чинне рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12залишилося нереалізованим.
57. Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію, зокрема в постановах від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18 (пункт 67), від 21 січня 2021 року у справі № 9901/525/19, від 25 березня 2021 року у справі № 9901/224/20, що в разі визнання судом незаконним (незаконними) рішення (дій), прийнятого (вчинених) Верховною Радою України за результатами розгляду подання ВРЮ про звільнення судді з посади за порушення присяги, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді чи ні (порушення вимог закону (зокрема, процедури) можуть мати місце в будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим. Процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання ВРЮ стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.
58. Таким чином, скасування судом Постанови Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4638-VI про звільнення судді ОСОБА_1. відновило процедуру звільнення його на підставі рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12, а тому відповідно до пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII матеріали щодо звільнення позивача було передано до ВРП, компетенцією якої закон визначив прийняття рішення про звільнення судді з посади.
59. Поширення нормою пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII компетенції ВРП на розгляд подання ВРЮ про звільнення з посади судді, за яким не було прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України до набрання чинності змін до Конституції України щодо правосуддя (тобто до 30 вересня 2016 року), спрямоване на те, щоб відповідні правовідносини, які виникли до того, як змінилося законодавство, були реалізовані (вичерпані) з урахуванням нового правового регулювання, зокрема в тій частині, яка стосується компетенції органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень.
60. Беручи до уваги наведене, а також те, що вид відповідальності відносно позивача був застосованим (обраним) ВРЮ шляхом прийняття рішення від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12, ВРП, звільняючи позивача з посади судді, реалізувала свої повноваження щодо звільнення суддів, якими на дату прийняття зазначеного рішення ВРЮ була наділена Верховна Рада України щодо суддів, обраних безстроково.
61. Такого ж висновку щодо застосування норми пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, в постановах від 06 квітня 2023 року (справа № 990/86/22), від 03 серпня 2023 року (справа № 990/38/22), ухвалених у подібних правовідносинах.
62. З прийняттям Законів № 1401-VIII та № 1402-VIII відповідальність за діяння, з якими ВРЮ пов`язувала внесення подання про звільнення позивача, скасована не була і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились.
63. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставою для звільнення судді з посади є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
64. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII).
65. ВРП, приймаючи рішення про звільнення позивача, реалізувала повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді, і які (повноваження) на перехідний період були передані відповідачу.
66. Відтак, висновок суду першої інстанції, що у ВРП були передбачені законом підстави для розгляду питання про звільнення позивача з посади судді, є обґрунтованим та відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.
67. Оцінюючи рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2119/0/15-20 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду визнає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
68. Так, підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12 про внесення подання про звільнення судді Генічеського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді. Приймаючи оскаржуване рішення, ВРП керувалася пунктом 3 частини шостої статті 126, статтею 56 Закону № 1798-VIII.
69. Окрема ж оцінка правомірності рішення ВРЮ від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12лежить поза межами провадження у цій справі.
70. Довід позивача, що після ухвалення ЄСПЛ рішення у справі "Куликов та інші проти України" обов`язковим заходом індивідуального характеру відновлення його порушених прав повинен бути перегляд рішення ВРЮ, Велика Палата Верховного Суду відхиляє, як такий, що не ґрунтується на фактичних та правових підставах. Так, ЄСПЛ в зазначеному рішенні не визнав перегляд рішення ВРЮ необхідним заходом індивідуального характеру для поновлення прав позивача. Такі заходи були застосовані Верховним Судом України в постанові від 07 серпня 2017 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами (у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ зазначеного рішення) постанови Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2012 року.
71. Рішення ВРП про звільнення позивача з посади не є рішенням про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а є актом реалізації такого рішення. У зв`язку з цим доводи позивача, що в оскаржуваному рішенні ВРП не встановила обставин, які б утворювали склад істотного дисциплінарного проступку, за який його звільнено, та не зробила власного висновку щодо підстави його звільнення, слід відхилити, як такі, що не відповідають обставинам справи та не мають правового підґрунтя.
72. Не може залишитися поза увагою також те, що ВРП в оскаржуваному рішенні надала оцінку доводам судді ОСОБА_1 щодо незгоди з рішенням ВРЮ від 24 січня 2012 року № 109/0/15-12, що також свідчить на користь висновку, що оскаржуване рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом, та відповідає достатньому рівню вмотивованості.
73. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача щодо відсутності в оскаржуваному рішенні ВРП обґрунтувань наявності в його діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, оскільки обставини проступку були встановлені рішенням ВРЮ, яке є чинним, що виключало ревізію ВРП результату дисциплінарного провадження щодо позивача. Водночас у ВРП були встановлені законом підстави для розгляду питання щодо звільнення позивача з посади судді та прийняття оскаржуваного рішення.
74. Зважаючи на викладене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених в рішенні висновків, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.