ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 990/225/24
провадження № 11-287заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Іванової Н. П.,
позивачки ОСОБА_1,
представника позивачки - адвоката Рагімової Т. О.,
представника відповідача - Предоляк Н. Ю.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року (судді Васильєва І. А., Дашутін І. В., Гімон М. М., Хохуляк В. В., Шишов О. О.) у справі № 990/225/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
1. 10 липня 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому вона просила:
1) визнати протиправним та скасувати прийняте на засіданні колегії ВККС у складі Романа Сабодаша, Андрія Пасічника, Олексія Омельяна рішення Комісії від 04 квітня 2024 № 412/дс-24, яким кандидатці ОСОБА_1 відмовлено в наданні рекомендації про призначення на посаду судді Варвинського районного суду Чернігівської області (далі - Спірне рішення);
2) зобов`язати ВККС повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 .
2. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що відомості, наведені нею у декларації родинних зав`язків, декларації доброчесності, інших поданих документах, зокрема в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, є достовірними. Жодних даних про вчинення нею правопорушень, наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя, та/або недотримання законодавства, що регулює професійну діяльність, не встановлено.
3. Наголошувала на протиправності Спірного рішення, яке, на її думку, ґрунтується на помилкових даних, оскільки вона у 2022 році не володіла транспортним засобом марки Porsche Cayenne, а тому й не повинна була відображати його в декларації за вказаний період.
4. З погляду позивачки, під час співбесіди вона надала вичерпні пояснення на всі запитання Комісії, а також у ході співбесіди повідомила її членам, що володіє виключно автомобілем марки Mercedes Benz (модель Е250CG1).
5. Крім того, позивачка зауважила, що на підтвердження відсутності права власності та права користування транспортним засобом марки Porsche Cayenne вона надала нотаріально оформлену заяву ОСОБА_2 від 20 лютого 2024 року, в якій зазначено, що останній запропонував ОСОБА_1 придбати зазначений автомобіль на умовах, що ОСОБА_2 буде займатися всіма питаннями, пов`язаними з його транспортуванням на територію України та подальшим його ремонтом за власний рахунок. При цьому вони з позивачкою дійшли згоди, що після ремонту вказаного автомобіля ОСОБА_1 зможе його придбати, якщо її влаштує вартість цього транспортного засобу. Після досягнення цих домовленостей та доставки автомобіля до порту Литви компанією, яка займалась придбанням та транспортуванням автомобіля, були оформлені документи на ОСОБА_1 для подальшого транспортування на територію України. Також у цій заяві ОСОБА_2 зазначив, що не зміг відремонтувати автомобіль в обумовлений термін, тому ОСОБА_1 відмовилася від його придбання.
6. Додала, що вона не займалася питаннями, пов`язаними з митним оформленням транспортного засобу на території України, не займалася оформленням будь-яких документів, у тому числі договору купівлі-продажу.
7. Уточнила, що довіреності були необхідні на випадок виникнення питань, пов`язаних з державною реєстрацією автомобіля. На підтвердження того, що вказаний транспортний засіб нею не купувався, свідчить платіжне доручення в іноземній валюті від 06 січня 2022 року № SW-030122094-38, де платником вказано ОСОБА_3, та інші підтверджуючі документи, які надавались Комісії, що виключає обов`язок щодо декларування такого транспортного засобу.
8. Зазначала, що була впевнена, що не повинна була вказувати в декларації інформацію про автомобіль, який не належить їй ні на праві власності, ні на праві користування, хоча документи для митного оформлення і були виписані на її ім`я.
9. Крім зазначеного, позивачка звертає увагу і на те, що жодних зауважень або розбіжностей у декларації за 2022 рік від Національного антикорупційного бюро України до позивачки не надходило, у зв`язку із чим просила задовольнити позовні вимоги.
10. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
11. З погляду Комісії, придбання саме позивачкою транспортного засобу марки Porsche Cayenne підтверджується копіями таких документів: Forward export agreement, invoice № 84184, date of statement 03 січня 2022 року, де покупцем автомобіля марки Porsche Cayenne ( НОМЕР_1 ) вказано ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та митною декларацією форми МД?2 від 27 липня 2022 року, де особою відповідальною за фінансове врегулювання, зазначена ОСОБА_1, яка здійснювала оплату згідно з нарахованим платежем: мито (121), акцизний збір на транспортні засоби (185) та податок на додану вартість (128).
12. Відповідач зауважував, що при здійсненні митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України, митні платежі підлягають сплаті саме власником цих товарів, що свідчить про те, що транспортний засіб марки Porsche Cayenne ( НОМЕР_1 ) мав бути відображений у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, однак такий транспортний засіб не був указаний у декларації ОСОБА_1 .
13. Як наголошував представник відповідача, кандидат зобов`язаний дотримуватися правил професійної етики як у своєму професійному і повсякденному житті, так і під час співбесіди, з огляду на що встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності є однією з обов`язкових умов для зайняття цієї посади. На переконання Комісії, для висновку про невідповідність кандидата зазначеним критеріям достатньо наявної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (що не сприйняті як переконливі) не спростовує уявлення (сприйняття) Комісії про відповідність його цим критеріям.
14. На думку ВККС, зазначені обставини свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у відповідності ОСОБА_1 високим критеріям доброчесності та професійної етики, які встановлюються для судді.
15. У відповіді на відзив позивачка вказувала про незгоду з наведеними в ньому аргументами, зазначала, що угода про придбання автомобіля марки Porsche була усною, кошти за нього вона не віддавала.
16. Зазначала, що згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів у період з 01 січня 2020 року по 08 серпня 2024 року на ім`я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, транспортні засоби не реєструвалися.
17. Зауважувала, що транспортний засіб марки Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1, був увезений на територію України в 2022 році, але не був фактично переданий. Позивачка не отримала транспортний засіб і не використовувала його, що свідчить про відсутність фактичного володіння або користування. Право власності у 2022 році не було зареєстровано у встановленому законом порядку, з огляду на що позивачка не повинна була відображати транспортний засіб у декларації за 2022 рік.
18. Також звертала увагу, що Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 зазначила таке: "Положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу".
19. Твердила, що повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції та повинні здійснюватися у порядку, визначеному Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII) (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 800/433/17).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
20. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 30 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
21. Суд першої інстанції на підставі аналізу обставин справи в контексті наведеного в рішенні нормативного регулювання дійшов висновку, що викладені у Спірному рішенні висновки Комісії про наявність сумніву у відповідності кандидатки ОСОБА_1 на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики є обґрунтованими.
22. Цей суд визнав нерелевантною до справи, що розглядається, практику Великої Палати (справи № 911/1278/20 та 800/433/17), на яку покликалась позивачка, через неподібність правовідносин у цих справах.
23. Непереконливими суд визнав і доводи позивачки та докази, якими вони обґрунтовані, на користь того, що спірний автомобіль придбавався для іншої особи ( ОСОБА_3 ), що оплату за вказаний автомобіль здійснювала не позивачка, а невідома їй особа та що право власності на такий автомобіль до неї не переходило.
24. Суд підсумував, що ВККС ухвалила Спірне рішення стосовно позивачки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема не відхилилася від вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст та обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог
25. ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду першої інстанції і подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову, оскільки, на думку позивачки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
26. Мотиви апеляційної скарги в основному дублюють мотиви адміністративного позову ОСОБА_1 та зводяться до незгоди зі Спірним рішенням, оскільки позивачка вважає, що вона не повинна була відображати в декларації за 2022 рік транспортний засіб, право власності на який не було зареєстровано в 2022 році та який навіть не перебував у її користуванні. З її погляду, про протилежне не може свідчити той факт, що вона значиться в документах для митного оформлення. Звертає увагу на додану до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2, що підтверджує її позицію і, зокрема, той факт, що вона відмовилась від придбання автомобіля з причини невиконання погодженого раніше його ремонту.
27. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про нерелевантність наведеної нею практики Великої Палати, яка, на її думку, підтверджує слушність її позиції щодо моменту виникнення права власності. Наголошує, що Forward export agreement, invoice № 84184 без реальної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу у визначеному національним законодавством порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця. Датою набуття права власності на транспортний засіб є дата передання транспортного засобу суб`єкту декларування.
28. Додає, що вона як претендентка на посаду судді не мала наміру приховувати інформацію щодо наявності в неї та членів її сім`ї майна і вказала все майно, що належить їй та членам її сім`ї. Натомість Комісія не встановила обставин, які б ілюстрували, що інформація, яку вона зазначилав декларації, була недостовірною.
29. Вважає, що хоча до повноважень ВККС і належить обов`язок перевірки кандидатів на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, однак вона не вправі давати оцінку правильності заповнення декларації.
30. Наголошує, що суд першої інстанції фактично проігнорував її доводи щодо порушення принципу рівності кандидатів. Крім того, помилково переклав на неї обов`язок спростовувати доводи відповідача щодо правомірності оспорюваного рішення у цій частині.
Позиція інших учасників справи
31. У відзиві на апеляційну скаргу представник ВККС просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін з мотивів, подібних до тих, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Рух апеляційної скарги
32. Велика Палата ухвалою від 05 грудня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року, а ухвалою від 15 січня 2025 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 06 лютого 2025 року. Розгляд справи був відкладений до 13 березня 2025 року.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
33. ВККС рішенням від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
34. ОСОБА_1 подала заяву з доданими документами про участь у конкурсі на посаду судді місцевого суду.
35. Комісія рішеннямвід 28 вересня 2017 року № 348/дс-17 допустила кандидатів на посаду судді місцевого суду, зокрема ОСОБА_1, до участі в доборі та складенні відбіркового іспиту.
36. Рішенням від 06 грудня 2017 року № 127/зп-17 ВККС визначила результати іспиту в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та допустила, зокрема, ОСОБА_1 до наступного етапу добору осіб, що успішно склали відбірковий іспит.
37. Рішенням від 06 жовтня 2018 року № 49/дс-18 ВККС визнала ОСОБА_1 такою, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим законом вимогам до кандидата на посаду судді.
38. Рішенням від 08 жовтня 2018 року № 220/зп-18 Комісія призначила кваліфікаційний іспит у межах процедури добору та визначила черговість етапів його проведення.
39. Рішенням від 19 квітня 2019 року № 54/зп-19 ВККС затвердила декодовані результати письмового анонімного тестування та анонімного письмового практичного завдання кандидатів, зокрема, ОСОБА_1 зі спеціалізації місцевого загального суду.
40. Рішенням від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 Комісія продовжила термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначила рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затвердила резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів, в якому ОСОБА_1 посіла 292 місце.
41. ВККС рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголосила конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановила загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в цьому конкурсі, затвердила умови проведення конкурсу на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Визначила, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується Комісією у складі колегій.
42. Цим рішенням Комісія встановила загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в конкурсі, у тому числі копії декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів (далі - Умови) та визначила, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується ВККС у складі колегій.
43. Відповідно до Умов (пункт 1) до участі в конкурсі допускаються особи, які: 1) у порядку та строки, визначені оголошенням, подали всі необхідні документи; 2) на день подання документів перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів, не займають суддівську посаду та відповідають вимогам до кандидатів на посаду судді, визначеним статтею 69 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402?VIII).
44. За пунктом 2 Умов для допуску до конкурсу проводитиметься перевірка поданих кандидатами на посаду судді документів та даних з метою встановлення відповідності вимогам до кандидатів на посаду судді, визначеним статтею 69 Закону № 1402-VIII.
45. 12 жовтня 2023 року до ВККС надійшла заява ОСОБА_1 про допуск її до участі в оголошеному конкурсі як особи, яка відповідає вимогам статті 69 Закону № 1402-VIII, перебуває в резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.
46. Рішенням від 01 грудня 2023 року № 10/дс-23 Комісія допустила ОСОБА_1 до участі в оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 конкурсі.
47. ВККС рішенням від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затвердила та оприлюднила на своєму офіційному вебсайті рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23. Зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Варвинського районного суду Чернігівської області, в якому ОСОБА_1 зайняла переможну позицію.
48. Рішенням від 11 січня 2024 року № 3/зп-24 ВККС утворила тимчасові колегії для проведення співбесід та надання рекомендацій у зазначеному конкурсі.
49. 14 лютого 2024 року Комісія розпочала співбесіду з ОСОБА_1 . Під час проведення співбесіди Комісія ухвалила протокольне рішення щодо відкладення розгляду питання про проведення співбесіди та запропонувала ОСОБА_1 надати документи щодо ввезення на митну територію України автомобіля марки Porsche Cayenne (WP1AF2A22DLA25113).
50. 04 квітня 2024 року ВККС продовжила проведення співбесіди з ОСОБА_1 .
51. У цей же день рішенням № 412/дс-24 колегія ВККС у складі Романа Сабодаша, Олексія Омельяна, Андрія Пасічника у межах конкурсу на посаду судді Варвинського районного суду Чернігівської області, керуючись статтями 69, 79, 93, 101 Закону № 1402-VIII, одноголосно прийняла рішення про відмову в наданні рекомендації на призначення ОСОБА_1 на посаду судді Варвинського районного суду Чернігівської області.
52. Комісія аргументувала це рішення тим, що за результатами розгляду питання про допуск кандидата ОСОБА_1 до участі в конкурсі встановила її невідповідність вимогам до кандидата на посаду судді, які визначені у статті 69 Закону № 1402-VIII, а саме критеріям професійної етики та доброчесності.
53. ВККС зазначила, що під час співбесіди 14 лютого 2024 року ОСОБА_1 на запитання членів Комісії щодо автомобілів, якими володіє, повідомила, що володіє виключно автомобілем Mercedes Benz, модель Е250CG1 ( НОМЕР_2 ). На уточнююче запитання Комісії, чи перебували інші транспортні засоби в її власності чи користуванні у 2022 році, кандидатка не заперечила.
54. ВККС визнала непереконливими такі пояснення кандидатки з огляду на те, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру довіреностей № 52022607 від 13 лютого 2024 року ОСОБА_1 видала дві довіреності. Довіреністю від 24 липня 2022 року, посвідченою приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчуком В. І., ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_7 перегнати / транспортувати з-за кордону автомобіль марки Porsche Cayenne, кузов НОМЕР_1, до місця її проживання, бути її представником у будь-яких органах, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від підпорядкування та форми власності та галузевої належності, в тому числі в органах поліції, територіальних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ, органах сертифікації транспортних засобів, митних органах при вирішенні питань, пов`язаних з придбанням та транспортуванням вищевказаного автомобіля, а також його зареєструвати його в установленому законом порядку. Іншою довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петуніною Ю. О. від 15 вересня 2022 року, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 на представництво її інтересів як власника з усіх без винятку питань, пов`язаних з державною реєстрацією зазначеного автомобіля.
55. Надані кандидаткою пояснення Комісія піддала сумніву ще й з огляду на наявність документів, що спростовують твердження ОСОБА_1, а саме: Forward export agreement, invoice № 84184, date of statement 03 січня 2022 року, де покупцем автомобіля марки Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1, вказано ОСОБА_1 із зазначенням її місця проживання та вказівки, що саме вона є особою, відповідальною за фінансове врегулювання, тобто сплату мита, акцизного збору, податку на додану вартість.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
56. Заслухавши суддю-доповідача, аргументи сторін, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
57. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
58. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
59. За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
60. Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
61. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
62. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
63. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
64. Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
65. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
66. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 78 КАС України).
67. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
68. Так, статтею 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" конкретизовано, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
69. На підставі Закону України від 31 жовтня 1995 року № 398/95-ВР Україна приєдналася до Статуту Ради Європи, підтверджуючи тим самим відданість України ідеалам та принципам, які є спільним надбанням європейських народів.
70. Відповідно до статті 3 Статуту Ради Європи кожний член Ради Європи обов`язково повинен визнати принципи верховенства права та здійснення прав людини і основних свобод всіма особами, які знаходяться під його юрисдикцією, а також повинен відверто та ефективно співробітничати в досягненні мети Ради, визначеної у главі I.
71. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).
72. Так, пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
73. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
74. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) як джерело права.
75. Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
76. Варто зауважити, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у світлі її преамбули, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
77. Відповідно до практики ЄСПЛ приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, зокрема стосунків професійного або ділового характеру (див. mutatis mutandis рішення від 7 серпня 1996 року у справі "С. проти Бельгії" (С. v. Belgium), заява № 21794/93, пункт 25). А обмеження, накладені на доступ до професії, визнані цим Судом такими, що впливають на приватне життя (див. mutatis mutandis рішення від 27 липня 2004 року у справі "Сідабрас та Джяутас проти Литви" (Sidabras and Dziautas v. Lithuania), заяви № 55480/00 та № 59330/00, пункт 47).
78. У рішенні від 12 січня 2023 року у справі "Овчаренко та Колос проти України" (заяви № 27276/15 і № 33692/15) ЄСПЛ повторив, що трудові спори per se не виключаються зі сфери "приватного життя" у розумінні статті 8 Конвенції. Існують певні типові аспекти приватного життя, на які можуть вплинути такі спори внаслідок звільнення, пониження, відмови у доступі до професії або застосування інших подібних несприятливих заходів. До цих аспектів входять (а) "внутрішнє коло" заявника, (б) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (в) соціальна і професійна репутація заявника. У таких спорах існують два напрямки, за якими, як правило, виникають питання, пов`язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на наслідках) (див. рішення від 25 вересня 2018 року у справі "Денісов проти України" [ВП] (Denisov v. Ukraine) [GC], заява № 76639/11, пункт 115). Під час застосування підходу, заснованого на наслідках, Суд визнає застосовність статті 8 Конвенції лише за умови, якщо ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на приватне життя заявника (там само, пункт 116).
79. У цій справі позивачка оскаржує Спірне рішення відповідача від 04 квітня 2024 року, прийняте щодо неї у процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, та в подальшому - за результатами проведення співбесіди у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, що мало наслідком відмову в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Варвинського районного суду Чернігівської області, та, відповідно, має негативний вплив на гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до приватного життя в аспекті доступу до обраної професії та захисту ділової репутації.
80. Так, відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
81. За змістом частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачкою кваліфікаційного іспиту) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
82. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
83. Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження, до яких згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті належить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту.
84. За змістом частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному вебсайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік; 3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону; 4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів; 5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту; 6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту; 7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному вебсайті ВККС; 8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону; 9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки; 10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів; 11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному вебсайті ВККС; 12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; 13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді; 14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді; 15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.
85. Згідно із частиною першою статті 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.
86. Так, частинами першою - п`ятою статті 78 Закону № 1402-VIII передбачено, що кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.
87. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя.
88. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання.
89. Кваліфікаційний іспит проводиться ВККС у спеціально обладнаному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. На кожному його етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, професійних організацій правників, а також правозахисних організацій.
90. Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.
91. Згідно із частинами сьомою та восьмою статті 78 Закону № 1402-VIII якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.
92. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.
93. ВККС зараховує до резерву на заміщення вакантних посад суддів тих кандидатів, які набрали не менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту (частина десята статті 78 Закону № 1402-VIII).
94. Відповідно до частини п`ятої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.
95. Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII).
96. Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри", який набрав чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV "Порядок зайняття посади судді" та доповнено пунктами 57-61 розділ XII "Прикінцеві та перехідні положення".
97. За змістом абзацу першого пункту 58 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII Комісія завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений її рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри".
98. Відповідно до частин першої та другої статті 79-5 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року) після визначення переможця конкурсу ВККС на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
99. За результатами співбесіди Комісія ухвалює:
1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді;
2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
100. Неявка переможця на співбесіду з Комісією не перешкоджає ухваленню таких рішень.
101. ВККС ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат (частина третя статті 79-5 Закону № 1402-VIII).
102. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14 лютого та 04 квітня 2024 року Комісія провела співбесіду з ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, та прийняла Спірне рішення, яким відмовила в наданні рекомендації про її призначення на посаду судді судді Варвинського районного суду Чернігівської області.
103. Як можна зрозуміти зі змісту цього рішення, ВККС при його ухваленні виходила з того, що придбання позивачкою транспортного засобу Porsche Cayenne ( НОМЕР_1 ) підтверджується копіями документів: Forward export agreement, invoice № 84184, date of statement 03 січня 2022 року, де покупцем зазначеного автомобіля вказано ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та МД?2 від 27 липня 2022 року, де особою, відповідальною за фінансове врегулювання, зазначена ОСОБА_1, яка здійснювала оплату згідно з нарахованим платежем: мито (121), акцизний збір на транспортні засоби (185) та податок на додану вартість (128). У рішенні зазначено, що при здійсненні митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України, митні платежі підлягають сплаті саме власником цих товарів, що свідчить про те, що транспортний засіб марки Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1, мав бути відображений у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, однак такий транспортний засіб не був вказаний у декларації ОСОБА_1 .
104. За обставинами справи довіреністю від 24 липня 2022 року, посвідченою приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчуком В. І., ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_7 перегнати / транспортувати з-за кордону до місця її проживання автомобіль марки Porsche Cayenne, кузов НОМЕР_1 . Іншою довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петуніною Ю. О. від 15 вересня 2022 року, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 на представництво її інтересів як власника з усіх без винятку питань, пов`язаних з державною реєстрацією зазначеного автомобіля.
105. Суд першої інстанції погодився з висновками Комісії про наявність у неї обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидатки ОСОБА_1 на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.
106. З такими висновками погоджується й Велика Палата.
107. Так, відповідно до підпункту б пункту 3 частини першої статті 46 Закону № 1700?VII (у редакції, чинній на момент подання декларації за 2022 рік) у декларації зазначаються відомості щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.
108. Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) від 23 липня 2021 року № 449/21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 липня 2021 року за № 987/36609, затверджено форму декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок).
109. Відповідно до пункту 7 розділу IV "Правила заповнення розділів декларації" Порядку у розділі 6 "Цінне рухоме майно - транспортні засоби": 1) зазначаються відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, що належать суб`єкту декларування та/або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебувають у їх володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають дані про: вид об`єкта; ідентифікаційний номер (VIN-код, номер шасі) (за наявності); марку, модель, рік випуску; дату набуття права; вартість на дату набуття права або вартість за останньою грошовою оцінкою; права на цей об`єкт; особу, якій належить об`єкт (суб`єкт декларування та/або члени його сім`ї, третя особа). Якщо власником (співвласником) об`єкта є фізична особа, яка не є членом сім`ї, або юридична особа, інформація про таку особу зазначається відповідно до пункту 8 розділу III цього Порядку; 2) відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.
110. Згідно з пунктом 104 "Які транспортні засоби повинні бути відображені у декларації?" розділу VІІІ "Транспортні засоби" бази знань щодо декларування НАЗК у редакції від 30 грудня 2021 року, тобто чинній на момент подання декларації за 2022 рік щодо відображення транспортних засобів, то у декларації відображаються транспортні засоби, які належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві власності або перебувають у їхньому володінні чи користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (пункт 3 частини першої статті 46 Закону).
111. Для цілей декларування як транспортні засоби розуміють широкий діапазон засобів, який не обмежується автотранспортними, а включає й інші самохідні машини та механізми, зокрема легкові та вантажні автомобілі.
112. Відомості про транспортні засоби відображаються в декларації незалежно від: 1) користування ними безоплатно чи за плату; 2) наявності у суб`єкта декларування та/або членів його сім`ї посвідчення водія та/або фактичного керування такими транспортними засобами протягом звітного періоду; 3) наявності чи відсутності у суб`єкта декларування та/або членів його сім`ї родинних зв`язків із власником транспортних засобів; 4) виду та форми (усної чи письмової) правочину, на підставі якого транспортні засоби перебувають у власності, користуванні.
113. Разом з тим згідно з пунктом 106 "Як визначається дата набуття права власності на транспортний засіб, набутий за кордоном?" розділу VІІІ "Транспортні засоби" бази знань щодо декларування НАЗК у редакції від 30 грудня 2021 року, тобто чинній на момент подання декларації за 2022 рік, для цілей декларування датою набуття права власності на транспортний засіб, придбаний за кордоном, є дата здійснення оплати за такий транспортний засіб.
114. У контексті наведеного, дослідивши наявні матеріали справи, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи міститься Forward export agreement (форвардна експортна угода, форвардний контракт) від 03 січня 2022 року, в якому наявне посилання на invoice (інвойс, рахунок-фактуру) № 84184 від 03 січня 2022 року, де покупцем (Buyer) автомобіля марки Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1, зазначено ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та зазначено ціну продажу автомобіля - 9153,00 дол. США.
115. Відповідно до підпункту 14.1.45.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов`язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов`язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Форвардний контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.
116. Тоді як інвойс (іншими словами: рахунок-фактура, англ. Invoice, франц. Facture, нім. Rechnung, італ. Fatture) у міжнародній комерційній практиці - документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті) у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до зазначених умов, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.
117. Тобто інвойс є фактично міжнародним розрахунково-платіжним документом, який видається продавцем покупцю та передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцем за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені).
118. На виконання вимог вказаних форвардного контракту та інвойсу 06 січня 2022 року третя особа - ОСОБА_3 відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 8W-060122/094-38 від 06 січня 2022 року здійснив переказ (сплату) коштів в іноземній валюті у розмірі 9153,00 дол. США за автомобіль марки Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1 .
119. У матеріалах справи також міститься митна декларація UA209180/2022/052214, в якій декларантом автомобіля марки Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1, зазначено ОСОБА_8, тоді як особою, відповідальною за фінансове врегулювання, вказано ОСОБА_1, від імені якої і було здійснено оплату згідно з нарахованими платежами: мито (121), акцизний збір на транспортні засоби (185), податок на додану вартість (128).
120. Суд першої інстанції дав належну оцінку заяві ОСОБА_2 від 20 лютого 2024 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Качельніковим С. В. за № 340, в якій мовиться про придбання автомобіля марки Porsche Cayenne, номер кузова НОМЕР_1, для ОСОБА_3 . Як зазначив суд, ця заява спростовується документами щодо придбання автомобіля, зокрема Forward export agreement (форвардною експортною угодою, форвардним контрактом) від 03 січня 2022 року, в якому міститься посилання на invoice (інвойс, рахунок-фактуру) № 84184 від 03 січня 2022 року, де покупцем (Buyer) цього автомобіля зазначено ОСОБА_1, довіреностями від 24 липня та 15 вересня 2022 року, а також митною декларацією.
121. Оцінив суд і твердження позивачки про те, що оплату за вказаний автомобіль здійснювала не вона, а невідома їй особа, та право власності на такий автомобіль до неї не переходило, з огляду на що вона не повинна була декларувати такий транспортний засіб у декларації за 2022 рік. Колегія суддів слушно зауважила, що така оплата була проведена третьою особою 06 січня 2022 року на виконання саме форвардного контракту від 03 січня 2022 року та інвойсу № 84184 від 03 січня 2022 року, в яких покупцем вказано саме ОСОБА_1, а відтак, незалежно від того, хто здійснював оплату, правовстановлюючі документи на придбання автомобіля були виписані на покупця - ОСОБА_1, тоді як згідно з пунктом 106 "Як визначається дата набуття права власності на транспортний засіб, набутий за кордоном?" розділу VІІІ "Транспортні засоби" бази знань щодо декларування НАЗК у редакції від 30 грудня 2021 року для цілей декларування датою набуття права власності на транспортний засіб, придбаний за кордоном, є дата здійснення оплати за такий транспортний засіб.
122. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що у Комісії не було підстав для відмови їй у наданні рекомендації про призначення суддею, Велика Палата виходить з такого.
123. Відповідно до частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VІІІ кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
124. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
125. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.
126. За визначенням у Сучасному словнику з етики, доброчесність - позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
127. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.
128. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
129. Повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
130. Комісія, враховуючи її правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
131. Члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначаються щодо їхньої відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність кандидата на посаду судді, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, виходячи із загальноприйнятих уявлень про це поняття в контексті мови про суддю.
132. Велика Палата, так само як і в інших справах з таким предметом і підставами позову, підтверджує, що повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи не узгоджуються з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.
133. Разом з тим наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді відповідності критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. У свою чергу правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
134. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
135. У Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 (справа № 1?123/2018(4892/17)) Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
136. До такого механізму належить судовий контроль у разі оскарження особою рішення органу публічної влади до суду.
137. ЄСПЛ, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus), заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria), заява № 38780/02, пункти 47-56; у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. The United Kingdom), заява № 19178/91, пункт 44).
138. Висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики Комісія дійшла, враховуючи те, що кандидатка не зазначила у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2022 рік інформацію про транспортний засіб, що придбавався для неї за кордоном, хоча була зобов`язана його задекларувати.
139. За змістом норм Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (пункти 19, 20, 22, 23 розділу ІІІ) [Положення про порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затверджене рішенням ВККС від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16, було доповнено близькими за змістом нормами рішенням ВККС від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24], співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню з суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
140. Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.
141. Ціль співбесіди полягає у встановленні обставин, які необхідні (мають значення) для оцінювання кандидата на відповідність посаді судді. З`ясування обставин, на які посилається кандидат і від яких може залежати рішення про рекомендацію його на посаду, відповідає цілям співбесіди, а тому Комісія повинна вжити відповідні заходи задля цього, зокрема надати кандидату можливість підтвердити свої доводи щодо таких обставин, щоб виключити ймовірність ухвалення рішення на підставі помилкових фактів.
142. Велика Палата визнає, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка прагне зайняти посаду судді, очікується уважність щодо розкриття інформації про себе під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція в дотриманні правових норм при заповненні документів, які передбачені процедурою конкурсу. Не менш важливе значення має характер допущених кандидатом на посаду судді помилок в оформленні поданих ним документів.
143. Викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 аргументи, наявні у справі докази засвідчують, що позивачка не заперечує обставини, оцінка яких Комісією лягла в основу Спірного рішення, але висловлює незгоду із самою оцінкою цих обставин ВККС, вважаючи, що наведені Комісією мотиви є необґрунтованими і не можуть слугувати підставою для висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидатки критерію доброчесності.
144. Оцінюючи доводи позивачки, Велика Палата вважає, що викладені в оспорюваному рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Досліджуючи ці обставини у сукупності, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів. Позивачка під час розгляду справи в суді такий висновок не вважала за необхідне спростувати, вважаючи що діяла правомірно.
145. Велика Палата погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що викладені у Спірному рішенні висновки про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидатки ОСОБА_1 на посаду судді критерію доброчесності не виходили за межі цього поняття з урахуванням тих його змістових елементів, які визначені нормами національного законодавства та практикою, міжнародними актами, які застосовуються адміністративним судом як джерела права під час розгляду адміністративної справи відповідно до статті 7 КАС України.
146. Зміст Спірного рішення засвідчує, що під час проведення співбесіди ОСОБА_1 були забезпечені всі передбачені законом процедурні права та гарантії й перешкод у їх реалізації Комісією не створювалось.
147. Водночас позивачка, з покликанням на об`єктивні обставини та докази, які б їх підтверджували, не змогла надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу висновку про відмову в наданні рекомендації про її призначення на посаду судді.
148. Норми, якими Комісія керувалась під час прийняття нею Спірного рішення, були чіткими і зрозумілими, прогнозованими у застосуванні та відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, чітко окреслювали межі наданої Комісії дискреції, за які відповідач не вийшов.
149. Наведене вище підтверджує, що Спірне рішення є правомірним й повністю відповідає критеріям, встановленим у частині другій статті 2 КАС України.
150. Інші твердження і міркування, які містить апеляційна скарга, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.