ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2025 року
м. Київ
справа № 464/377/24
провадження № 61-529св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Центр соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб,
третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб на постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у складі колегії суддів Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб (далі - Центр соціальної підтримки осіб), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 10 жовтня 2023 року № 882 "Про виселення внутрішньо переміщених осіб", яким позивача виселено з тимчасових споруд із збірних модулів, які розташовані на території орієнтовною площею 1,95 га (у межах громадського центру міста Сихова) на АДРЕСА_1 .
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що є внутрішньо переміщеною особою, раніше перебував на обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
24 березня 2023 року позивач уклав із Центром соціальної підтримки осіб та Львівським комунальним підприємством "Рембуд" (далі - ЛКП "Рембуд") договір № 699 про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, які розташовані на АДРЕСА_1 (далі - Договір № 699), на період з 24 березня до 24 вересня 2023 року з можливістю продовження строку дії договору до шести місяців.
З початку проживання у тимчасовій споруді адміністратори модульного містечка систематично порушували його права та свободи, оскільки графіки чергувань були розроблені без чіткого співвідношення чергування днів та житлових модулів (кімнат), у зв`язку з чим позивач чергував частіше від інших внутрішньо переміщених осіб, які проживали у тимчасовій споруді.
Після відповідних зауважень адміністратори модульного містечка почали зневажливо ставитися до позивача, принижували його честь і гідність, у тому числі перед його дружиною та сином, постійно погрожували неправомірним виселенням та наголошували, що він повинен бути вдячним, що проживає у тимчасовій споруді. Через такі неправомірні дії позивач звертався до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування.
02 серпня 2023 року відповідач видав наказ про розірвання Договору № 699 в односторонньому порядку з підстав, передбачених пунктами 2.1.3, 5.1.5 Правил тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у тимчасових спорудах зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, затверджених наказами Центру соціальної підтримки осіб від 13 червня 2022 року № 140 та ЛКП "Рембуд" від 13 червня 2022 року № 6 (далі - Правила), а саме через непостановку на військовий облік впродовж доби за місцем фактичного проживання та систематичне порушення Правил.
У відповідь на зазначений наказ позивач надав відповідачу копію повістки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 серпня 2023 року, копію довідки військово-лікарської комісії від 09 серпня 2023 року № 12436 та копію військового квитка з відміткою про постановку на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 15 серпня 2023 року.
Ознайомившись із поданими документами, Центр соціальної підтримки осіб самостійно скасував наказ від 02 серпня 2023 року.
Строк дії Договору № 699 закінчувався 24 вересня 2023 року та міг бути продовжений ще на шість місяців. Позивач, будучи особою з інвалідністю ІІІ групи, неодноразово звертався до юриста модульного містечка для укладення додаткового договору на продовження проживання у тимчасовій споруді, який запевняв, що усе добре і все зроблять.
10 жовтня 2023 року відповідач знову видав наказ № 882, яким виселив позивача з тимчасової споруди з підстав, передбачених пунктами 2.1.3, 5.1.5 Правил, а саме через непостановку на військовий облік впродовж доби за місцем фактичного проживання та систематичне порушення Правил.
Вважав своє виселення незаконним, а оскаржуваний наказ протиправним, оскільки, знехтувавши попередньо поданими позивачем документами, що посвідчують його перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідач безпідставно зазначив, що він мав стати на облік саме у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визначений у Правилах та наказі № 882 строк постановки на військовий облік суперечить встановленим законодавством України вимогам та обмежує його право щодо постановки на такий облік. Крім того, відповідач неправильно визначив об`єкт, з якого він мав бути виселений, та не зазначив, у чому саме полягає систематичність порушення ним Правил.
У зв`язку з незаконним виселенням та обмеженням доступу до кімнати шляхом заміни замків на вхідних дверях позивач звертався до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування. Жодного альтернативного житла для переселення йому не запропонували, залишивши без будь-якого житлового приміщення, у якому він міг би проживати.
Внаслідок видання оскаржуваного наказу позивач залишився без житла, що становить для нього надмірний тягар та порушує його право на повагу до житла, в якому він проживав з 24 березня 2023 року, оскільки власне житло він втратив через збройну агресію російської федерації проти України, а тому позбавлення права на житло є несправедливим з урахуванням усіх обставин справи. Застосування такого обмеження права на житло порушує принцип пропорційності та співмірності, оскільки позивач став на військовий облік, хоча і не підлягає мобілізації за фактом наявності встановленої групи інвалідності.
Згідно з пунктом 38 Порядку формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 року № 495, порушення внутрішньо переміщеною особою умов договору користування тягне за собою письмове попередження, розгляд питання про дострокове припинення надання житлового приміщення з фонду, подання до суду позову про виселення без надання іншого житлового приміщення.
Отже, навіть за умови наявності з його боку порушень відповідач міг застосувати письмове попередження про порушення умов договору користування, однак жодного попередження у такій формі позивач не отримував.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Сихівський районний суд міста Львова у складі судді Беспальок О. А. рішенням від 14 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку. У разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, повинні дотримуватися Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних.
Врахувавши положення Правил та наказу Львівської обласної військової адміністрації від 27 лютого 2022 року № 2/22 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи, яка прибула на територію Львівської області, виник обов`язок стати на військовий облік протягом 24 годин після прибуття.
Усі медичні та військові документи ОСОБА_1 датовані, починаючи з серпня 2023 року, і в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що після прибуття до Львівської області у 2022 році позивач став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З 24 березня 2023 року у ОСОБА_1 виник обов`язок у семиденний строк стати на військовий облік за місцем проживання до ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки позивач проживав / перебував у межах громадського центру міста Сихова, розташованого на АДРЕСА_1 .
Однак матеріали справи та надані позивачем докази не містять інформації про те, що він виконав свій обов`язок та став на військовий облік за зміненим місцем проживання до ІНФОРМАЦІЯ_5 впродовж доби, як визначено Правилами, або в семиденний термін, як це передбачено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Окремо суд зазначив, що тимчасові споруди (модулі) не вважаються житловими приміщеннями для постійного проживання, їм не присвоюється адреса, вони не можуть бути приватизовані та/або передані у власність особам, які там розміщуються чи розміщувались, а також іншим фізичним чи юридичним особам. Модульні будинки мають статус тимчасових споруд, право на вселення до яких надається укладенням договору про користування тимчасовими спорудами із збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.
Укладаючи з Центром соціальної підтримки осіб та ЛКП "Рембуд" договір про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1 погодився на умови договору, зокрема щодо дотримання ним Правил, однак відповідач неодноразово фіксував факт неподання позивачем доказів про те, що він став на облік за місцем проживання.
Сторони не надали доказів укладення додаткового договору до Договору № 699, тобто дію такого не пролонговано, а основний договір був укладений терміном на шість місяців, до 24 вересня 2023 року, тобто станом на день видання оскаржуваного наказу строк дії такого сплив.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного наказу та відмову у задоволенні позову.
Львівський апеляційний суд постановою від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 14 травня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправним та скасував наказ Центру соціальної підтримки осіб від 10 жовтня 2023 року № 882 "Про виселення внутрішньо переміщених осіб", яким ОСОБА_1 виселено з тимчасових споруд із збірних модулів, які розташовані на території орієнтовною площею 1,95 га (у межах громадського центру міста Сихова) на АДРЕСА_1 .
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що, незважаючи на те, що житло не є безпосереднім предметом спірних правовідносин (позивач оскаржує відповідний наказ як акт індивідуальної дії), однак спір напряму стосується житлових правовідносин, оскільки оспорюваний наказ фактично унеможливлює проживання позивача у відповідному місці.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) під житлом необхідно розуміти будь-яке приміщення, яке перебуває у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання у ньому фізичних осіб, отже, тимчасова споруда зі збірних модулів, призначена для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, з якої виселений позивач на підставі оспорюваного наказу Центру соціальної підтримки осіб від 18 жовтня 2023 року № 882, є житлом, тому протилежні твердження відповідача про те, що тимчасові споруди зі збірних модулів не підпадають під визначення "житло", є необґрунтованими.
Водночас відповідно до статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Це ж положення закріплено у статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), згідно з якою ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Матеріали справи дають підстави для беззаперечного висновку про те, що вселення позивача у тимчасову споруду із збірних модулів відбулося на правовій підставі, тому останній не може вважатися таким, що самоправно зайняв житлове приміщення.
Виселення ОСОБА_1 проведено примусово, без його добровільної згоди, при цьому Центр соціальної підтримки осіб не звертався із відповідним позовом до суду, де б аргументував, серед іншого, яку мету переслідує, подавши позов про виселення особи без надання їй іншого житлового приміщення, та співмірність такого виселення відповідній меті, оскільки обґрунтування пропорційності виселення ЄСПЛ вважає обов`язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція).
Разом із тим, навіть якщо право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу", враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
У цьому випадку спір виник між позивачем як користувачем тимчасової споруди із збірного модуля та відповідачем з приводу користування такою спорудою. Також колегія суддів встановила, що позивач не має іншого житлового приміщення на праві власності, яке б задовольняло його потреби у житлі.
Таким чином, навіть за умови встановлення судом відповідних фактів порушення вимог закону чи інших правил, суд повинен оцінити спірні правовідносини за принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу" між сторонами, враховуючи те, що заінтересована особа, якою є позивач у справі, не повинна нести непропорційний та надмірний тягар, зокрема, у вигляді виселення.
Оцінюючи встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що втручання у право позивача на повагу до житла шляхом його виселення не є пропорційним переслідуваній меті, оскільки не свідчить про захист прав і свобод інших осіб, зокрема захист прав власника житла, який у цьому випадку відсутній.
Таким чином, виселення ОСОБА_1 із тимчасової споруди із збірних модулів відбулося з порушенням принципів та підходів до такої категорії у розумінні ЄСПЛ, а також вимог закону (статті 47 Конституції України), оскільки здійснено примусово у позасудовому порядку.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2025 року Центр соціальної підтримки осіб подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з урахуванням уточнень просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 14 травня 2024 року залишити в силі.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме пункту 12 Порядку функціонування місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2023 року № 930 (тут і далі - Порядок № 930 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), про те, що підставою для виселення внутрішньо переміщеної особиможуть бути систематичні порушення такою особою умов договору та цього Порядку.
Уточнену касаційну скаргу Центр соціальної підтримки осіб мотивував тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше житлове приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Тимчасові споруди не є житлом, а місцем для тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб, яке створено на виконання рішення органу місцевого самоврядування з окремою процедурою поселення і виселення.
Вважає, що спірні правовідносини мають регулюватися Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), а не ЖК України, оскільки між сторонами існували договірні, а не житлові правовідносини.
Тимчасові споруди зі збірних модулів, призначені для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, не вважаються житловими приміщеннями для постійного проживання, їм не присвоюється адреса, вони не можуть бути приватизовані та/або передані у власність особам, які там розміщуються чи розміщувались, а також іншим фізичним чи юридичним особам. Модульні будинки мають статус тимчасових споруд, право на вселення до яких надається укладенням договору про користування тимчасовими спорудами із збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.
Аргументи інших учасників справи
У березні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, ухваленою відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Сихівського районного суду міста Львова.
13 березня 2025 року справу № 464/377/24 передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 19 березня 2025 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особивід 23 травня 2022 року № 1306-5001621317 ОСОБА_1, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживав / перебував за адресою: АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 36).
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15 грудня 2009 року (том 1, а. с. 44).
24 березня 2023 року між ОСОБА_1 та Центром соціальної підтримки осіб, ЛКП "Рембуд" укладено Договір № 699, за умовами якого ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особіта членам його сім`ї надано у тимчасове користування тимчасову споруду № 713 на АДРЕСА_1 на період з 24 березня до 24 вересня 2023 року, про що також видано відповідний наказ від 24 березня 2023 року № 699 (том 1, а. с. 18-23, 92).
Цього ж дня, 24 березня 2023 року, ОСОБА_1 ознайомився із Правилами, у пунктах 2.1.3, 5.1.5 яких передбачено, що чоловіки з числа внутрішньо переміщених осіб зобов`язані впродовж доби стати на військовий облік за місцем фактичного розміщення; підставами для виселення з тимчасових споруд зі збірних модулів є систематичне (більше одного разу) порушення Правил, що підтверджується відповідним актом (том 1, а. с. 101).
02 серпня 2023 року працівники Центру соціальної підтримки осіб склали службову записку та акт № 02/08/2023 про те, що всупереч пункту 2.1.3 Правил ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем фактичного проживання / розміщення (том 1, а. с. 95, 97).
Цього ж дня, 02 серпня 2023 року, Центр соціальної підтримки осіб видав наказ про виселення ОСОБА_1 з тимчасових споруд зі збірних модулів, що розташовані на АДРЕСА_1 . Після надання позивачем доказів щодо проходження військової лікарської комісії відповідач скасував цей наказ (том 1, а. с. 33).
На підтвердження обставин постановлення на військовий облік та відтермінування проходження лікарської комісії ОСОБА_1 надав:
- копію медичної довідки від 02 серпня 2023 року про перебування позивача на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні 03-09 травня 2023 року (том 1, а. с. 37, 38);
- повістку ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про прибуття позивача та його вибуття 10 серпня 2023 року (том 1, а. с. 40);
- довідку військово-лікарської комісії від 09-15 серпня 2023 року № 12436, згідно з якою внаслідок перенесеної черепно-мозкової травми у вигляді арахноїдальної кісти правої лобної частки з розсіяною вогнищевою симптоматикою ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби (том 1, а. с. 41).
У зв`язку з недотримання позивачем обов`язку щодо постановки на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 осіб листом від 09 жовтня 2023 року № 311 повідомив ОСОБА_1 про необхідність усунення зазначених недоліків до 10 жовтня 2023 року, а саме надання документів, які підтверджують факт постановки на облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1, а. с. 91).
Актом відповідача від 10 жовтня 2023 року № 10/10/2023 зафіксовано факт ненадання ОСОБА_1 документа, який засвідчує постановку на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1, а. с. 90).
Службовою запискою від 10 жовтня 2023 року проінформовано директора Центру соціальної підтримки осіб про те, що ОСОБА_1 не став на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем фактичного проживання, чим порушив пункт 2.13 Правил (том 1, а. с. 94).
10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звертався до Відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області) із заявою-повідомленням про те, що адміністрація модульного містечка примушувала його підписувати невідомі документи, погрожувала виселенням з модульного містечка (том 1, а. с. 51).
13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою, у якій просив провести перевірку його заочного виселення з модульного містечка (том 1, а. с. 52).
Згідно з випискою з медичної картки амбулаторного стаціонарного хворого № 86201 ОСОБА_1 16 жовтня 2023 року поступив до Комунального некомерційного підприємства КНП "1-е територіальне медичне об`єднання м. Львова" у стаціонар з діагнозом гіпертонічної енцефалопатії, ГХ 2 ст., ступінь 2, ризик 3, гіпертонічний криз (том 1, а. с. 48-50).
18 жовтня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_6 осіб видав наказ № 882 "Про виселення внутрішньо переміщених осіб", яким виселив ОСОБА_1 з тимчасових споруд зі збірних модулів, які розташовані на території орієнтовною площею 1,95 га (у межах громадського центру міста Сихова) на АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 99).
18 жовтня 2023 року ОСОБА_1 надавав ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області письмові пояснення щодо його виселення з модульного містечка (том 1, а. с. 56, 57).
19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області із заявою про те, що потребує допомоги поліції, щоб забрати свої речі з модульного містечка, оскільки попередньо у нього був конфлікт з адміністрацією (том 1, а. с. 58).
Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3, наданою на адвокатський запит, з 15 серпня 2023 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою реєстрації: АДРЕСА_3, з 03 червня 1992 року він звільнений у запас, визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, як особа з ІІІ групою інвалідності, підлягає переогляду 15 серпня 2028 року (том 1, а. с. 147, 148).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.