ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/17462/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" - Хуторянець О.В.,
ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗБОРН-АДВ" - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 (суддя Балац С.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 (колегія суддів: Андрієнко В.В., Майданевич А.Г., Сітайло Л.Г.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк", Банк)
до відповідачів:
1) ОСОБА_1,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗБОРН-АДВ" (далі - ТОВ "РАЗБОРН-АДВ")
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, визнання недійсним акту приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал та скасування рішення державного реєстратора.
СУТЬ СПОРУ
1. Банк та позичальники, в числі яких ОСОБА_1, уклали генеральний договір на здійснення кредитних операцій. В подальшому Банк та ОСОБА_1 як поручитель уклали два договори поруки на забезпечення виконання зобов`язань за двома генеральними договорами на здійснення кредитних операцій та кредитними договорами до них.
2. За твердженням Банку з лютого та з квітня 2020 року виникла прострочена заборгованість за двома кредитними договорами, що призвело до звернення з позовами про стягнення заборгованості.
3. Під час виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості Банку стало відомо, що поручитель за договорами поруки ( ОСОБА_1 ) відчужила належний їй об`єкт нерухомого майна шляхом його внесення до статутного капіталу ТОВ "РАЗБОРН-АДВ". Підставою такого внесення стало рішення загальних зборів та акт приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал.
4. Банк, вважаючи, що правочин з відчуження нерухомого майна шляхом його передачі до статутного капіталу ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" є фраудаторним, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним акту приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал та скасування рішення державного реєстратора.
5. Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовив. Банк звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
6. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання, чи є рішення загальних зборів та акт-приймання передачі внеску в статутний капітал фраудаторним правочином.
7. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А., зареєстрованого в реєстрі за №2886, ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .
9. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", найменування якого змінене на АТ "Райффайзен Банк") та позичальники, серед яких фізична особа-підприємець ОСОБА_1, уклали Генеральний договір на здійснення кредитних операцій від 27.07.2017 №01/150-2/515, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується здійснювати на користь позичальників кредитні операції, а позичальники зобов`язані виконати усі обов`язки, що витікають із змісту кредитної операції, Генерального договору, умов та договорів, і здійснити погашення заборгованості у межах строку кредитної операції.
10. АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 як поручитель уклали договір поруки від 27.08.2019 №12/150-2/2569 (далі - Договір поруки №12/150-2/2569), за яким поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, а саме: Генеральний договір на здійснення кредитних операцій від 27.07.2017 №01/150-2/515 та Кредитний договір від 27.08.2019 №015/150-2/1431 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій від 27.07.2017 №01/150-2/515.
11. АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 як поручитель уклали договір поруки від 30.09.2019 №12/150-2/2617 (далі - Договір поруки №12/150-2/2617), за яким поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, а саме: Генеральний договір на здійснення кредитних операцій від 30.09.2019 №01/150-2/1472 та кредитний договір від 30.09.2019 №010/150-2/1473 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій від 30.09.2019 №01/150-2/1472.
12. Пунктом 2.2 Договорів поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617 визначено, що поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом десяти банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.
13. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечення зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.
14. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.
15. Положеннями п.4.3 Договорів поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617 передбачено, що протягом строку дії цього договору поручитель не має права вчиняти без попереднього письмового погодження кредитора такі дії:
- отримання грошових позик, кредитів чи інших кредитних операцій від інших осіб, в тому числі банків, оформлення боргових зобов`язань перед іншими особами в будь-якій формі, включаючи надання порук тощо;
- створення договірного обтяження будь-якого майна поручителя заставою, іпотекою або в інший спосіб, застосування якого передбачає можливість відчуження цього майна;
- відчуження майна поручителя у будь-який спосіб на суму, що перевищує 400 000,00 грн.
16. Відповідно до п.6.3.2 Договорів поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617, поручитель, на вимогу кредитора, сплачує останньому, за порушення, невиконання або неналежне виконання поручителем всіх або окремих положень цього договору - штраф за кожен випадок порушення у розмірі 0,5% від суми кредиту за кредитним договором, зазначеної в п.1.1.1 цього договору (але не менше 1 000,00 грн та не більше 100 000,00 грн).
17. За твердженням позивача з лютого 2020 року виникла прострочена заборгованість за кредитним договором від 27.07.2017 №01/150-2/515, а з квітня 2020 року - заборгованість за кредитним договором від 30.09.2019 №01/150-2/1472, що призвело до звернення позивача до господарських судів з вимогами про стягнення заборгованості в результаті чого ухвалені рішення, а саме: рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2021 у справі №911/160/21 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/17302/20. В ході виконання вказаних вище рішень, останньому стало відомо, що поручителем за Договорами поруки здійснено відчуження належного останній об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (далі - спірний об`єкт нерухомого майна) на підставі: рішення загальних зборів учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" від 10.06.2020 №2/2020 та акту приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у негрошовій формі від 11.06.2020 №б/н.
18. 10.06.2020 загальні збори учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" рішенням від №2/2020, підписи на рішенні нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. 10.06.2020 за реєстровими номерами 582, 583, 584 (оспорюване рішення), затвердили, зокрема, вартість внеску ОСОБА_1 в такому вигляді:
1) квартира за адресою: АДРЕСА_2 ;
2) квартира за адресою: АДРЕСА_3 (спірний об`єкт нерухомого майна);
3) нежила споруда за адресою: АДРЕСА_4 .
19. 11.06.2020 актом приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у негрошовій формі №б/н (укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", підписи на акті нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. 11.06.2020 за реєстровими номерами 594 та 595) ОСОБА_1 передано майно як додатковий внесок в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у не грошовій формі, а саме, спірний об`єкт нерухомого майна.
20. Позивач, станом на дату прийняття оспорюваних рішень (10.06.2020 та 11.06.2020) не здійснив направлення на адресу поручителя ( ОСОБА_1 ) вимоги кредитора із зазначенням підстав для виконання поручителем забезпечення зобов`язань.
Короткий зміст позовних вимог
21. Банк звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" від 10.06.2020 №2/2020, підписи на рішенні нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. 10.06.2020 за реєстровими номерами 582, 583, 584, в частині рішення ОСОБА_1 щодо додаткового внеску в негрошовій формі у вигляді нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_1 ;
- визнання недійсним акта приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у негрошовій формі від 11.06.2020 №б/н, укладений між відповідачами, підписи на акті нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф.11.06.2020 за реєстровими номерами 594 та 595;
- скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52797152 від 23.06.2020, номер відомостей про речове право: 37012596, дата державної реєстрації: 22.06.2020.
22. Позовні вимоги мотивовані тим, що відчуження ОСОБА_1 нерухомого майна на користь ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" шляхом його передачі до статутного фонду ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" є фраудаторним правочином, з огляду на обставини, що мали місце на момент відчуження такого нерухомого майна ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
23. Господарський суд міста Києва рішенням від 15.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024, у задоволенні позову відмовив.
24. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач не довів наявності обставин, які є вирішальними при доведенні фраудаторності правочину у вигляді передачі ОСОБА_1 спірного об`єкту нерухомого майна до статутного фонду ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", а саме, вчинення ОСОБА_1 недобросовісних дій, які призвели до порушення прав позивача.
25. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- критеріями, які Верховний Суд визначає для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: 1) відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; 2) відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); 3) майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); 4) майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); 5) після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором;
- позивач, станом на дату прийняття оспорюваних рішень (10.06.2020 та 11.06.2020) не здійснив направлення на адресу поручителя вимоги кредитора із зазначенням підстав для виконання поручителем забезпечення зобов`язань; вказана обставина свідчить про відсутність настання підстав для виконання поручителем зобов`язань, забезпечених Договорами поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617, та можливість розпоряджатись спірним об`єктом нерухомого майна станом на день його відчуження;
- порушення ОСОБА_1 як поручителем умов Договорів поруки є підставою для застосування до поручителя відповідальності, яка встановлена п.6.3.2 Договорів поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617 у вигляді штрафу;
- наслідком внеску спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу є отримання відповідної частки у статутному капіталі, що свідчить про те, що спірний об`єкт нерухомого майна відчужений не безоплатно; до передачі спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу, ОСОБА_1 не була учасником ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", що свідчить про відсутність до здійснення такої передачі пов`язаності осіб;
- позовна вимога про визнання недійсним оспорюваного рішення задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів наявності обставин, які є вирішальними при доведенні фраудаторності правочину.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
26. 06.08.2024 Банк через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
27. Банк посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та пунктами 1, 3 ч.3 ст.310 ГПК, які обґрунтовує таким:
1) суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду при застосуванні ст.234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а саме:
- основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину; будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, в тому числі за участі особи, з якою знаходиться дружніх відносинах, та внаслідок якого сам боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та постанову Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №362/5764/17);
- будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину; та обставина, що правочин з третьою особою, якій боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №359/5486/20, посилається також на постанови Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №299/396/17 та від 24.07.2019 у справі №405/1820/17);
- договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір; застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору; до таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (посилається на постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18);
- з конструкції ч.3 ст.13 ЦК вбачається, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом (посилається на постанови Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17);
- особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів; угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною; угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може (посилається на постанову Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №910/429/20);
- в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими; також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані; тому, усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора; особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів (посилається на постанову Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №922/1903/18);
- добросовісність (п.6 ст.3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення; доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); в основі зазначеної доктрини є принцип добросовісності; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці, за умови, що інша сторона, діючи собі на шкоду, розумно покладається на них (посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2023 у справі №513/879/19);
- при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п.6 ч.1 ст.3, ч.2 та ч.3 ст.13 ЦК); є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації; відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні; в іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом (посилається на пункти 18.2.3 та 18.2.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2023 у справі №513/879/19);
- суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення; доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (посилається на постанову Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №914/1954/20);
2) справа має бути направлена до суду першої інстанції на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили докази, що наявні у матеріалах справи, а саме:
- належним чином не досліджено умови Договорів поруки, що укладені між Банком та ОСОБА_1 (пункти 4.3. та 4.4.), якими встановлено обмеження у відчуженні нерухомого майна поручителем без отримання письмового погодження кредитора;
- неправильно встановлено момент, з якого у ОСОБА_1 виникають обов`язки щодо дотримання умов Договорів поруки, що прямо передбачено п.7.2. Договорів - з моменту підписання Договору, а не з моменту направлення вимоги;
- відсутність у матеріалах справи доказів, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанції дійшли безпідставного висновку про отримання ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "РАЗБОРН-АДВ";
- не надано оцінку розрахункам заборгованості та рішенням судів про стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_1, якими встановлено, що заборгованість виникла раніше дати укладення оспорюваного правочину;
- не надано оцінку витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", з якого вбачається, що склад учасників не змінився та розмір статутного капіталу залишився без змін після оформлення права власності на нерухоме майно та залишився без змін і на дату подання касаційної скарги;
- не надано оцінку листу приватного виконавця Іванова А.В. №25/23 від 30.05.2023 та інформаційним довідкам з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджують, що після відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 перестала бути платоспроможною;
- не надано оцінки витягам з інформаційної системи youcontrol щодо ТОВ "ТУР ІНФО" та ТОВ "ТРЕЙД-РЕНТ", які підтверджують зв`язок між ОСОБА_1 та ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" через директора та засновника останнього ОСОБА_3 ;
- не враховано висновки Верховного Суду, наведені Банком у своїх заявах по суті та не обґрунтовано підстав для відмови у їх врахуванні в оскаржуваних рішеннях;
3) враховуючи неповне з`ясування обставин справи та ненадання належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказів, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема: ч.1, п.1 та 4 ч.3 ст.2, ч.1, п.1 ч.2 ст.73, частини 1-4 ст.74, частини 1-2 ст.76, ч.1 ст.77, частини 1-5 ст.236, пункти 1-3 ч.1 ст.237, пункти 2-4 ч.4 ст.238 ГПК.
28. 04.10.2024 надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
29. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, зокрема, таке:
- укладення третьою стороною та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору поруки;
- відповідальність поручителя настає лише тоді, коли настає відповідальність основного боржника; у будь-якому випадку вимоги до поручителя не можуть бути заявлені раніше, ніж настане термін вимоги до основного боржника і буде встановлено, що останній не виконав свого зобов`язання або виконав його неналежним чином;
- до отримання від кредитора (позивача) вимоги, що не могло відбутися раніше, ніж її направлення 13.10.2020, у ОСОБА_1 не виникло зобов`язання зі сплати грошового зобов`язання перед кредитором замість позичальника (боржника);
- позивач не зазначив та не підтвердив, коли настав строк виконання зобов`язань для поручителя, а також те, коли і яким чином поручителю стало відомо про настання строку виконання зобов`язань;
- у матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення поручителя про наявність простроченої заборгованості у позичальника та/або вимоги про необхідність виконання зобов`язань поручителем замість позичальника;
- станом на день вчинення оскаржуваного правочину 11.06.2020 ОСОБА_1 не була повідомлена про наявність простроченої заборгованості у боржника - позичальника та не отримувала вимогу про виконання зобов`язань із їх розміром; крім того, на дату вчинення оспорюваного правочину, поручитель ОСОБА_1 не була повідомлена й обізнана про настання строку виконання зобов`язань за договором поруки;
- Банк не звертався до ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" для встановлення інформації про частку ОСОБА_1 у товаристві та вирішення питання щодо звернення стягнення на належну частку ОСОБА_1, тому позовні вимоги є передчасними та неефективним способом захисту у цій ситуації;
- чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 лише з 11.11.2020 став директором ТОВ "Ганул" (позичальника), тобто після пред`явлення Банком 13.10.2020 вимог та пред`явлення позову до суду;
- ще одним аргументом законності та добросовісності дій ОСОБА_1 є те, що нерухоме майно, що є предметом спору, було придбано задовго до отримання кредитних коштів; при укладенні кредитних договорів чи договорів поруки Банк не заявляв наміру забезпечити виконання кредитних зобов`язань цим нерухомим майном, що належало поручителю; за рахунок майна ОСОБА_1 у січні 2023 року було здійснено погашення заборгованості на суму 4 мільйони гривень;
- жодних підтверджень зміни у платоспроможності ОСОБА_1 не надано, оскільки майно хоча і передано у статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", але це не виключає факту наявності у ОСОБА_1 частки у статутному капіталі даного товариства; передача майна відбулася не на користь афілійованих осіб, оскільки на момент передачі майна у статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" спільного бізнесу у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із ОСОБА_5 не було, тому про пов`язаність осіб у сфері підприємництва та ведення господарської діяльності не було;
- ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" не має інших (судових, виконавчих) проваджень, окрім цього, ініційованого Банком; ця репутація у ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" існує ще з 2014 року;
- передання майна у статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" відбулося не безоплатно та взамін на вступ до складу учасників товариства; крім того, рішенням від 10.06.2020 не тільки ОСОБА_1 передавала майно до статутного капіталу товариства, а ще й ОСОБА_5 та ТОВ "Торговельний Партнер"; Банк не звертався до ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" для звернення стягнення на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "РАЗБОРН-АДВ"; права та інтереси Банку не були порушені ні при вчиненні оскаржуваних правочинів, ні на цей час;
- дійсно, умовами Договорів поруки передбачено, що поручитель направляє кредитору повідомлення про намір відчужити майно на суму, що перевищує 400 000,00 грн, проте, порушення цієї умови договорів не тягне за собою визнання правочинів щодо розпорядження майном фіктивними чи недійсними у розумінні ст.215 ЦК, а є підставою для стягнення із поручителя штрафу у відповідності до п.6.3. Договорів поруки.
30. 30.10.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява, подана через систему Електронний суд, в якій процитувала висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №761/42732/21.