ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2025 року
м. Київ
справа № 295/8165/23
провадження № 51-3645км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022240020000304, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2023 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2024 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
За вироком суду ОСОБА_6, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді водія 2 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1, в порушення вимог статей 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 18 червня 2022 року не з`явився на службу до пункту тимчасової дислокації - оперативної групи військової частини НОМЕР_1, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 22 червня 2023 року, коли прибув до другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 54, чим закінчив вчинення злочину.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 та оперативній частині військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 в період з 18 червня 2022 року по 22 червня 2023 року обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини та оперативної групи, правоохоронні органи та органи державної влади про свою належність до військової служби та про вчинене ним самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд.
Житомирський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та 03 липня 2024 року ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 407 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник в касаційній скарзі просить скасувати оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_6 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає таке:
- судом першої інстанції не дотримано положень ст. 349 КПК щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження. Захисник стверджує, що, незважаючи на визнання обвинуваченим винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, суд не з`ясував, чи було воно добровільним, а також не роз`яснив усіх наслідків визнання вини та порядку оскарження рішення, не провів допит обвинуваченого;
- судом порушено процедуру судового розгляду в порядку спрощеного провадження, оскільки ОСОБА_6 не роз`яснено наслідки розгляду справи у спрощеному порядку, а у матеріалах відсутні докази того, що останній повідомлений про такі наслідки та погоджується на розгляд справи у спрощеному провадженні. В обґрунтування зазначеного доводу посилається на аналогічну, на її переконання, правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відображену в постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 185/7793/20;
- на стадії як досудового розслідування, так і судового розгляду ОСОБА_6 не було роз`яснено право на захист, не надано можливості залучити захисника, а також не роз`яснено правових підстав визнання вини під час судового розгляду. Захисник посилається на те, що недотримання приписів п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК тягне за собою скасування судового рішення з підстав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу;
- у матеріалах кримінального провадження відсутні матеріали службового розслідування щодо факту зникнення ОСОБА_6 із місця несення служби;
- стороною захисту було оскаржено в апеляційному порядку вирок Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2023 року, однак суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу повернув;
- вирок апеляційного суду за апеляційною скаргою сторони обвинувачення ухвалено незаконним складом суду. Захисник стверджує, що 03 липня 2024 року відбулась зміна складу суду у кримінальному провадженні, протокол і розпорядження про зміну складу суду сторона захисту отримала 04 липня 2024 року в нічний час доби, натомість 03 липня 2024 року головуюча у справі не повідомила про зміну складу суду та не надала права на відвід;
- суд першої інстанції досліджував обставини, які пом`якшують покарання, та враховував їх, проте не всі. Натомість суд апеляційної інстанції при ухваленні вироку жодної із таких обставин не врахував, залишивши поза увагою щире каяття засудженого, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення злочину вперше, позитивну характеристику за місцем проживання та служби, знаходження на утриманні ОСОБА_6 бабусі ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок чого безпідставно не застосував при призначенні покарання засудженому приписів ст. 69, 75 КК;
- судами не враховано, що кримінальне правопорушення було вчинено через збіг тяжких обставин. Захисник зазначає, що збігом тяжких обставин у даному випадку є незадовільний стан здоров`я ОСОБА_6 на момент несення служби та залишення військової частини, в підтвердження чого стороною захисту було подано відповідні копії медичних документів під час апеляційного розгляду, однак суд апеляційної інстанції їх не врахував. Під час досудового розслідування, як зазначає захисник, засуджений не проходив військово-лікарську комісію (далі - ВЛК);
- для підтвердження вад здоров`я у ОСОБА_6 стороною захисту заявлялося клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, однак суд апеляційної інстанції ухвалою від 03 липня 2024 року у задоволенні такого клопотання, на думку захисника, невмотивовано відмовив;
- суди першої та апеляційної інстанцій не застосували закон України про кримінальну відповідальність, який, на переконання захисника, підлягає застосуванню, а саме положення статей 69, 75 КК. В обґрунтування підстав до застосування зазначених положень закону захисник стверджує, що органом досудового розслідування не було проведено в повній мірі досудового розслідування для з`ясування періоду самовільного залишення місця служби, командуванням військової частини не було проведено службового розслідування щодо встановлення підстав та умов залишення служби, не направлено ОСОБА_6 на ВЛК та на лікування, натомість останній постійно знаходився за місцем свого проживання, після того, як з ним зв`язалися органи досудового розслідування, одразу з`явився до ДБР, прокуратури, суду, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення;
- в обґрунтування доводів щодо безпідставного незастосування судом апеляційної інстанції приписів ст. 75 КК захисник також зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано не врахував доводи сторони захисту, які були відображені у запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, де йшлося про те, що засуджений не ховався, а через місяць після того, як покинув місце несення служби, повернувся до частини, проте не зміг повернутися до служби, оскільки був "списаний через СЗЧ" внаслідок розпочатого кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу захисника та просили її задовольнити.
Крім того, засуджений ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК у зв`язку з наміром повернутися до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби
Прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 подала письмові заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7, де виклала мотиви незгоди сторони обвинувачення із доводами сторони захисту, просила касаційну скаргу залишити без задоволення.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7, а також проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК, просив залишити касаційну скаргу та клопотання засудженого без задоволення.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника і засудженого, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Щодо доводів про порушення процедури судового розгляду в порядку спрощеного провадження
Насамперед колегія суддів зауважує, що провадження щодо ОСОБА_6 в суді першої інстанції не здійснювалось у спрощеному порядку, передбаченому Главою 30 КПК, оскільки такий порядок передбачений виключно для проваджень щодо кримінальних проступків, натомість ОСОБА_6 обвинувачений у вчиненні злочину, який, відповідно до приписів ст. 12 КК, є тяжким, а тому відповідні доводи касаційної скарги захисника про порушення процедури судового розгляду в порядку спрощеного провадження є необґрунтованими, а посилання на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 185/7793/20 - нерелевантним, оскільки у тій справі кримінальне провадження було розглянуто в порядку статей 381, 382 КПК.
Щодо доводів про недотримання судом положень ст. 349 КПК в частині визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження
Що стосується доводів касаційної скарги про недотримання судом положень ст. 349 КПК щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, то колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Згідно ч. 4 ст. 349 КПК допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.
Зазначених вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції дотримався.
Зі змісту журналу судового засідання від 27 червня 2023 року, а також із технічного засобу фіксування кримінального провадження в суді першої інстанції у цей же день вбачається, що після оголошення прокурором обвинувачення головуюча, серед іншого, роз`яснила ОСОБА_6 суть обвинувачення і запитала, чи зрозуміле воно йому, на що останній повідомив, що так, зрозуміле. На запитання головуючої чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання, обвинувачений також відповів ствердно. Надалі Суд оголосив про пропозицію прокурора не досліджувати докази щодо тих обставин, які обвинуваченим не заперечуються, та провести судовий розгляд в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК, а саме обмежитися допитом обвинуваченого, дослідити лише документи, які характеризують особу, при цьому, детально роз`яснив обвинуваченому наслідки такого розгляду, зокрема зазначив про неможливість оскарження тих обставин, які викладені в обвинувальному акті. Суд також додатково уточнив у обвинуваченого чи вірно в обвинувальному акті зазначено момент, коли саме він не з`явився до військової частини (18 червня 2022 року) і коли фактично до неї прибув добровільно (22 червня 2023 року), на що ОСОБА_6 повідомив, що зазначені дані відображено вірно і він їх не оспорює.
З огляду на викладене вище суд ухвалив визнати недоцільним з`ясування тих обставин, які ніким не оспорюються, і встановив порядок судового розгляду: допитати обвинуваченого і дослідити характеризуючі його документи.
Надалі відбувся допит обвинуваченого ОСОБА_6, під час якого він пояснив, що з 2021 року є військовослужбовцем за контрактом, перебував у військовій частині НОМЕР_1, не з`явився до неї вчасно через те, що побоявся та був такий психологічний стан, ще до армії були проблеми зі здоров`ям, через що втік, незважаючи на те, що був в зоні бойових дій. На час розгляду справи в суді, як зазначив обвинувачений, психологічний стан унормувався. Весь період після того, як не з`явився до військової частини, він перебував вдома за місцем проживання і нічим не займався. Про те, що є військовослужбовцем і вчасно не з`явився на службу нікому не повідомляв. На уточнюючі запитання прокурора підтвердив, що дійсно не з`явився до військової частини НОМЕР_1 18 червня 2022 року, а 22 червня 2023 року добровільно з`явився до слідчого після вручення повістки. Будь?яких нестатутних відносин з командуванням у нього не було, з вимогами законодавства щодо військової служби та наявною кримінальною відповідальністю, яка настає за нез`явлення вчасно на службу, обізнаний.
Таким чином, доводи касаційної скарги захисника про недотримання положень ст. 349 КПК щодо проведення допиту обвинуваченого, з`ясування добровільності його позиції щодо порядку дослідження доказів та розуміння усіх наслідків здійснення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Щодо відсутності в матеріалах справи даних службового розслідування стосовно факту зникнення ОСОБА_6 із місця несення служби
Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні дані службового розслідування щодо факту зникнення ОСОБА_6 із місця несення служби колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 інкриміновано нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць, вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби). Судовий розгляд, згідно ч. 1 ст. 337 КПК, проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Колегія суддів звертає увагу сторони захисту, що для військовослужбовця військової служби за контрактом відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, настає в разі нез`явлення вчасно на службу без поважних причин після будь-якого перебування поза межами частини, або навіть коли останній повернувся до частини, але не доповів про прибуття відповідному командиру (начальнику), не приступив до виконання обов`язків військової служби.
Оскільки військовослужбовці служби за контрактом розпоряджаються вільним від служби часом за власним розсудом, що передбачено контрактом, початковим моментом нез`явлення на службу є день, в який вони повинні були прибути на службу, але не прибули.
За таких обставин, для доведення наявності складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, необхідність підтвердження доказами чи матеріалами службового розслідування факту зникнення ОСОБА_6 із місця несення служби відсутня.
Більш того, судовий розгляд здійснювався в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, без дослідження доказів щодо обставин нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць, вчиненому в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), що само по собі виключає можливість судами як апеляційної, так і касаційної інстанцій перевірити наявність будь-яких матеріалів на підтвердження фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися, що випливає з положень ч. 2 ст. 394, ст. 433 КПК.
Щодо доводів про не роз`яснення права на захист
Суд касаційної інстанції встановив, що у матеріалах кримінального провадження знаходиться пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особи (обвинуваченого), яка бере участь у судовому розгляді, передбачені Кримінальним процесуальним Кодексом України, підписана ОСОБА_6 27 червня 2023 року. Зі змісту цієї пам`ятки вбачається, що ОСОБА_6 ознайомлений із правом, серед іншого, на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості, на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій, на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження, на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату, заявляти відводи.
З технічних відео-, звукозаписів судових засідань установлено, що 27 червня 2023 року під час підготовчого судового засідання cуд у обвинуваченого з`ясовував, чи відомі йому його права та обов`язки, на що ОСОБА_6 відповів, що відомі. Надалі cуд уточнив, чи дійсно обвинувачений на стадії досудового розслідування захищав себе самостійно та чи буде він себе захищати самостійно і на стадії судового розгляду, на що останній відповів також ствердно. Будь-яких клопотань, зокрема про надання йому захисника, обвинувачений не заявляв, як не робив і заяв про порушення його права на захист у ході досудового розслідування.
Колегія суддів зауважує, що посилання захисника на недотримання приписів п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК, що є підставою, визначеною п. 4 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу, для скасування оскаржених судових рішень, також не ґрунтуються на вимогах закону.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно. Натомість безумовною підставою для скасування судового рішення, передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК, є здійснення судового провадження за відсутності захисника, якщо його участь є обов`язковою.
Як встановлено Судом, матеріали кримінального провадження не свідчать про те, що ОСОБА_6 на стадіях досудового розслідування або судового розгляду заявляв клопотання про залучення захисника.
Разом з тим, кримінальний процесуальний закон передбачає обов`язок органу досудового розслідування або суду в обов`язковому порядку забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 КПК участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.
Проте обставин, передбачених ст. 52 КПК, які б свідчили про обов`язкову участь захисника у цьому кримінальному провадженні колегією суддів касаційного суду також не встановлено.
Зважаючи на вказане, Верховний Суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, з огляду на що відкидає відповідні доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 .
Щодо доводів про незаконність складу суду
У касаційній скарзі захисник стверджує, що апеляційний розгляд відбувся незаконним складом суду, оскільки 03 липня 2024 року відбулась зміна складу суду, проте протокол та розпорядження про таку зміну сторона захисту отримала на електронну адресу 04 липня 2024 року в нічний час. При цьому, під час судового засідання 03 липня 2024 року суддя-доповідач ОСОБА_10 про зміну складу не повідомила і не надала стороні захисту права заявити відвід.
Зазначені доводи колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
Згідно положень ч. 1 ст. 319 КПК судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті та статтею 320 цього Кодексу.
Апеляційний розгляд, відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК, здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
За приписами ст. 344 КПК після виконання зазначених у статтях 342 та 343 цього Кодексу дій головуючий оголошує склад суду, прізвище запасного судді, якщо він призначений, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, обвинуваченого, захисника, цивільного відповідача, представників та законних представників, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, роз`яснює учасникам судового провадження право відводу і з`ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід.
Приписами ч. 3 ст. 35 КПК, на положення якої відсилає норма ч. 1 ст. 319 цього Кодексу, передбачено порядок визначення складу суду для розгляду конкретного провадження з урахуванням, серед іншого, перебування суддів у відпустці.
Указаних вище приписів кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції дотримано.
З матеріалів кримінального провадження видно, що розгляд апеляційної скарги прокурора на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 27 червня 2023 року розпочався 02 жовтня 2023 року. Після цього неодноразово відкладався з різних причин, востаннє на 03 липня 2024 року.
07 серпня 2023 року для судового розгляду зазначеної вище апеляційної скарги прокурора автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі головуючої судді ОСОБА_10, суддів ОСОБА_11 та ОСОБА_12
07 травня 2024 року було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, де замість суддів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було визначено суддів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Зазначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями було проведено на підставі розпорядження керівника апарату суду № 115 від 07 травня 2024 року через перебування суддів у відпустці.
03 липня 2024 року було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, де замість судді ОСОБА_13 було визначено суддю ОСОБА_12 . Зазначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями було проведено на підставі розпорядження керівника апарату суду № 175 від 03 липня 2024 року через перебування судді у відпустці.
Таким чином, визначення складу суду для розгляду кримінального провадження у справі № 295/8165/23 було проведено відповідно до приписів КПК.
Разом з тим, із технічних засобів фіксування судового розгляду, який відбувся 03 липня 2024 року, вбачається, що після відкриття судового засідання та повідомлення про повне фіксування судового розгляду технічними засобами суддя-доповідач оголосила склад суду - ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_12, після чого запитала в учасників, чи будуть в них відводи або самовідводи, на що, як захисник ОСОБА_7, так і обвинувачений ОСОБА_6 повідомили, що у них відсутні будь-які відводи. Більш того, як до початку судового розгляду, так і після його початку сторона захисту не скористалася правом, передбаченим ч. 3 ст. 80 КПК, заявити про відвід будь-якого судді, в тому числі із визначеного 03 липня 2024 року складу суду.
Колегія суддів звертає увагу, що за кримінальним процесуальним законом головуючий суддя, на виконання вимог ст. 344 КПК, перед початком судового розгляду оголошує склад суду, роз`яснює учасникам судового провадження право відводу і з`ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід, натомість в законі не йдеться про обов`язок суду повідомляти про всі заміни складу суду та відповідні вказані вище підґрунтя до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, які відбулися з підстав, визначених приписами КПК, до виконання апеляційним судом дій, передбачених ст. 342 вказаного Кодексу.