ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 707/472/18
провадження № 51-291км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017250000000003 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дубіївка Черкаського району Черкаської області та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено:
за ч. 1 ст. 212 КК до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 роки;
за ч. 1 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн;
за ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 2 роки.
У порядку ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності.
Крім того, вказаним вироком вирішено цивільний позов у кримінальному провадженні та питання щодо розподілу процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, маючи єдиний умисел на ухилення від сплати податків, в період часу з 27 травня 2015 року по 09 лютого 2017 року, за обставин, детально викладених у вироку, в порушення п. 167.1 ст. 167, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України шляхом приховування об`єкту оподаткування, нереєстрації платником податку на додану вартість (далі - ПДВ), за період з жовтня 2015 року по грудень 2016 року ухилився від сплати до бюджету ПДВ в загальній сумі 1 057 807,15 грн та податку з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО) в сумі 1 367 136,47 грн, а всього в загальній сумі 2 424 943,62 грн, що становить 3 977,16 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на вказаний період часу та є значним розміром.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнив частково, вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2022 року скасував і закрив кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Цивільний позов прокурора прокуратури Черкаської обласної прокуратури в інтересах Держави суд апеляційної інстанції залишив без розгляду.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка їх подала
Прокурор просить оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Стверджує, що рішення про закриття кримінального провадження суд апеляційної інстанції прийняв фактично на підставі показань ОСОБА_6, при цьому іншим доказам, які, на переконання сторони обвинувачення, підтверджують його винуватість в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, належної оцінки не надав, не дотримався приписів ч. 3 ст. 404 КПК.
Письмовим доказам, показанням експерта Черкаського НДЕКЦ та інспектора-ревізора ГУ ДПС у Черкаській області, за доводами скарги, судом надана упереджена оцінка. В недотримання положень статей 94, 95 КПК, апеляційний суд не врахував показань інспектора ГУ ДПС у Черкаській області ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_6 у серпні 2015 року вперше досягнуто обсягів понад 1 мільйон грн, у зв`язку з чим останній у вересні мав зареєструватись як платник ПДВ та сплачувати його, що ним не зроблено.
Також апеляційний суд надав невірну оцінку висновку експерта Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 27 жовтня 2017 року № 4/1802.
Частину показань експерта ОСОБА_9, який проводив експертизу № 4/1802, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, обмежившись відображенням лише тої частини цих показань, які частково співставні з доводами сторони захисту.
Разом з тим, показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 апеляційним судом безпосередньо не досліджені, у порушення приписів статей 94, 404, 405, 419 КПК, належної оцінки їм не надано, вказані свідки під час апеляційного розгляду для допиту до суду навіть не викликалися.
Прокурор наголошує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 181, 183 Податкового кодексу України, дійшов необґрунтованого висновку про необхідність визначення бази оподаткування з урахуванням суми податкового кредиту з ПДВ, на яку має бути зменшено податкове зобов`язання останнього, про обрахування ПДВ з чистого, а не валового доходу.
Також суд оцінив показання ОСОБА_6, де останній заперечив підписання податкових декларацій від 25 лютого 2016 року та від 02 березня 2016 року, без дотримання правил ст. 94 КПК. Безпідставно залишив поза увагою висновок судово-почеркознавчої експертизи від 20 лютого 2022 року № 1522/21-23, № 178-188/22-23, яким підтверджується підписання податкових декларацій про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_6 від 09 лютого 2016 року № 1600001377, від 25 лютого 2016 року № 1600002010 та від 02 березня 2016 року № 1600002143 однією особою, на відміну від місцевого суду не надав оцінку доказам у їх сукупності і взаємозв`язку, мотиви місцевого суду переконливо не спростував щодо оцінки вказаних доказів.
Крім того, прокурор наголошує, що апеляційний суд безпідставно врахував рішення в адміністративній справі № 823/1608/17 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки від 02 червня 2017 року № 231/23-00-13-03117/3117015118, зазначає, що висновки апеляційного суду суперечать практиці Верховного Суду, за якою рішення судів адміністративної юрисдикції не можуть спростовувати достовірність доказів, отриманих в межах кримінального процесу і оцінених за правилами ст. 94 КПК. В обґрунтування посилається на висновки в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 690/443/14-к.
Також зазначає, що апеляційний суд, в порушення приписів статей 84, 85, 94 КПК, необґрунтовано врахував лист ГУ ДПС у Черкаській області від 12 жовтня 2022 року № 1276076/23?00-13-09-12 про відсутність станом на 12 жовтня 2022 року заборгованості у ОСОБА_6 зі сплати податків і зборів, оскільки це суперечить положенням підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України і цей факт не впливає на кваліфікацію дій за ст. 212 КК.
За доводами касаційної скарги, висновок апеляційного суду про відсутність у ОСОБА_6 прямого умислу на вчинення інкримінованого за ст. 212 КК кримінального правопорушення через його необізнаність з вимогами законодавства щодо сплати податків суперечить приписам статей 67, 68 Конституції України.
Також прокурор не погоджується з рішенням апеляційного суду про залишення без задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо призначення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 212 КК додаткового покарання.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_15, просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 та ОСОБА_6 просили залишити касаційну скаргу прокурора ОСОБА_15 без задоволення через її необґрунтованість.
До початку судового розгляду від ОСОБА_6 надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_15, де він просить залишити її вимоги без задоволення, викладає мотиви своєї незгоди з доводами сторони обвинувачення.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412 - 414 КПК.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги і вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
За приписами ст. 370 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав показання ОСОБА_6, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, експерта ОСОБА_9, а також письмові докази у провадженні, зокрема: дослідження сектору боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Черкаській області № 2/23-00-16-004/3117015118 від 11 січня 2017 року; копії первинних документів у Черкаській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 30 ЧМР від 27 січня 2017 року; копії первинних документів у Черкаській міській централізованій бібліотечній системі від 02 лютого 2017 року; копії первинних документів у ПП "Техбуднагляд" від 06 лютого 2017 року; копії первинних документів у КЗ "Третя Черкаська міська лікарня ШМД" ЧМР від 07 лютого 2017 року; копії первинних документів у Черкаській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 22 ЧМР від 08 лютого 2017 року; копії первинних документів у ТОВ "ПМ-Арсенал" від 09 лютого 2017 року; копії первинних документів у відділі освіти Чорнобаївської РДА від 16 лютого 2017 року; копії первинних документів у Чорнобаївському фізкультурно-оздоровчому клубі від 20 лютого 2017 року; копії первинних документів у Департаменті освіти та гуманітарної політики ЧМР від 23 лютого 2017 року; копії первинних документів у ПП "Черкаси-Інтерстрой" від 15 лютого 2017 року; копії первинних документів у Чорнобаївській районній раді від 24 лютого 2017 року; вилучені у АБ "Укргазбанк" роздруківки руху коштів по рахунку ФОП ОСОБА_6 в період з 03 червня 2015 року по 31 березня 2016 року; вилучені у Черкаській ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області оригінали податкових декларацій про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_6 від 25 лютого 2016 року, 08 березня 2016 року, 09 лютого 2017 року разом з розрахунками податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб; акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період здійснення підприємницької діяльності з 27 травня 2015 року по 28 квітня 2017 року № 231/23-00-13-03117/3117015118 від 02 червня 2017 року; висновок експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України № 4/1802 від 27 жовтня 2017 року; висновок експертів Черкаського відділення КНДІСЕ ОСОБА_17, ОСОБА_18 від 10 лютого 2022 року.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дослідив обставини кримінального провадження, дійшов висновку, що всі докази у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми для доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Місцевий суд в обґрунтування обвинувального вироку поклав, серед інших доказів, показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
Згідно з приписами ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного розгляду провадження.
У правовій позиції, викладеній в постанові від 21 січня 2016 року (справа № 5-249кс16), Верховний Суд України зазначив, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (п. 10, 13, 15 ст. 7 КПК). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 23 та ст. 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими та враховані при постановленні рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже, судове рішення відповідно до ст. 370 КПК не може бути визнано законним і обґрунтованим та згідно з ч. 1 ст. 412 вказаного Кодексу підлягає скасуванню.
За змістом статей 404, 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. При цьому апеляційний суд наділений повноваженнями за певних обставин повторно досліджувати докази та обставини, встановлені під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції.
Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча і не є абсолютним, як у суді першої інстанції, однак у ситуації, коли апеляційний суд під час апеляційного розгляду вбачає, що доводи в апеляційній скарзі сторони захисту в частині неповноти судового розгляду та/або невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження є обґрунтованими і потребують перевірки, така перевірка здійснюється шляхом повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК, що включає безпосереднє дослідження та оцінку доказів щодо таких обставин.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
Проте цих вимог закону при ухваленні свого рішення суд апеляційної інстанції не дотримався. З оскарженого судового рішення, відеозаписів та журналів судового засідання вбачається, що закривши кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, апеляційний суд безпосередньо не допитував свідків ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у порядку, передбаченому статтями 95, 352 КПК, при цьому зазначив, що їх показання не містять фактичних даних, що мають вагоме значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню в цьому провадженні, і не можуть вплинути на бачення суду про достатність доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 .
Втім, власної належної оцінки, переоцінки таких доказів, відмінної від тої, яка надана місцевим судом, апеляційний суд не надав, не навів мотивів того, що судом першої інстанції помилково було враховано вказані докази як такі, що підтверджують винуватість особи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду рішення апеляційного суду про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку, та відповідну власну оцінку, переоцінку таких доказів у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими, спростування наданої місцевим судом оцінки всіх доказів у їх сукупності і взаємозв`язку. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом у такому випадку є обов`язковим.
З такого Верховний Суд неодноразово виходив в постановах від 11 грудня 2019 року (справа № 500/6116/14-к, провадження № 51-4106км19), від 12 серпня 2020 року (справа № 520/14112/14-к, провадження № 51-846км20), від 19 серпня 2020 року (справа № 438/30/16, провадження № 51-4417км19), від 16 січня 2020 року (справа № 301/2285/16-к, провадження № 51-5165км19), від 15 вересня 2022 року (справа № 707/2032/16-к, провадження № 51-3661км21), від 25 січня 2023 року (справа № 202/4004/20, провадження № 51-658км22), від 22 листопада 2023 року (справа № 755/18890/17, провадження № 51-3774км23), від 08 лютого 2024 року (справа № 759/13317/18, провадження № 51-5760км23) тощо.
Отже, обґрунтованими є доводи прокурора про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону і порушення принципу безпосередності дослідження доказів, що є підставою до скасування оскарженого рішення і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає приписам статей 370, 419 КПК, та призвело до передчасних висновків про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність.