ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 922/3921/21 (922/1371/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак О.В.
учасники справи:
прокурор - заступник керівника Харківської обласної прокуратури,
представник Офісу Генерального прокурора - прокурор Костюк О.В.
кредитор - Харківська міська рада
представник кредитора - не з`явився
боржник - Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва",
представники боржника -Третьякова Н.Ю., адвокат, Дукер Л.О.
арбітражний керуючий - розпорядник майна Венська О.О., (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)
розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу
заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 25.11.2024
у складі колегії суддів: Россолова В.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.,
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт
до Торгівельно-комерційного товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва",
про визнання банкрутом, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022, залишеною без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2023, відкрито провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" (далі - Торгівельно-комерційного ТОВ ІІФ "Харків-Москва", боржник);
визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт" у загальному розмірі 844 682,24 грн. (з яких: 761 372,24 грн. - основний борг, 24 810,00 грн. - витрати зі сплати судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у цій справі та 58 500,00 грн. - витрати зі сплати авансування грошової винагороди арбітражному керуючому),
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Венську О.О., призначено попереднє засідання суду тощо.
2. 19.10.2022 до Господарського суду Харківської області від Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова надійшла заява (вх. № 11956) з грошовими вимогами до боржника, яка направлена на адресу суду 12.10.2022 (про що свідчать відомості на конверті), тобто в межах строку, встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
3. У поданій заяві (в інтересах держави в особі Харківської міської ради) прокурор просить суд визнати Харківську міську раду кредитором у справі щодо безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 для розміщення та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-3", загальною площею 1482,3 кв. м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 10, за період з 01.01.2020 по 31.10.2021 на суму 682 654,88 грн. та включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 (за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника) в задоволенні клопотання боржника про призначення судової експертизи з питань землеустрою відмовлено;
заяву Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з грошовими вимогами до боржника (вх. № 11956 від 19.10.2022) задоволено;
визнано Харківську міську раду кредитором боржника з грошовими вимогами в розмірі 682 654,88 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки та судовий збір на суму 4 962,00 грн.;
зобов`язано розпорядника майна внести відомості щодо визнаних вимог Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до реєстру вимог кредиторів;
5. Господарський суд Харківської області в ухвалі від 02.09.2024 зазначив, що ТК ТОВ ІІФ "Харків-Москва" не сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013, плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі в розмірі 682 654,88 грн. за період з 01.01.2020 по 31.10.2021, внаслідок чого боржник зберіг у себе майно - грошові кошти, у зв`язку з чим у останнього виникла кредиторська заборгованість на зазначену суму перед Харківською міською радою.
6. Заявлені Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради грошові вимоги до боржника підтверджені належними й допустимими доказами та визнані розпорядником майна.
7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 (за результатами попереднього засідання) до реєстру вимог кредиторів Торгівельно-комерційного ТОВ з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" включено визнані судом вимоги, а саме:
- вимоги заявлені ТОВ "Олівіт" в розмірі 761 372, 24 грн. основного боргу, 24 810,00 грн. судовий збір за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі та 58 500,00 грн. витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства);
- вимоги заявлені ТОВ "Метінком" в розмірі 8 000 000,00 дол. США, що на момент подання заяви в перерахунку в національну валюту України за курсом НБУ складає 292 480 000,00 грн. основного боргу, та судовий збір на суму 4 962,00 грн;
- вимоги заявлені Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, у розмірі 682 654,88 грн. заборгованості, та судовий збір на суму 4 962,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 апеляційну скаргу ТК ТОВ ІІФ "Харків - Москва" задоволено частково;
ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 за результатами розгляду заяви Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради з грошовими вимогами до боржника у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) - скасовано;
заяву Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради з грошовими вимогами до Боржника залишено без розгляду;
ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 за результатами попереднього засідання в частині включення до реєстру вимог Харківської міської ради у справі №922/3921/21(922/1371/22) скасовано;
в іншій частині вимоги апеляційної скарги ТК ТОВ ІІФ "Харків - Москва" залишено без задоволення.
9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в оскаржуваній ухвалі Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 за результатами розгляду заяви Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради з грошовими вимогами до боржника у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) не досліджено питання щодо наявності у прокуратури підстав для представництва інтересів територіальної громади в особі Харківської міської ради у справі про банкрутство, доказів повідомлення прокуратурою Харківської міської ради про намір звернутись з заявою з грошовими вимогами.
10. Водночас, апеляційним господарським судом установлено відсутність будь-якого обґрунтування наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів територіальної громади в особі Харківської міської ради у справі про банкрутство, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява прокурора з грошовими вимогами до боржника підлягає залишенню без розгляду.
11. Східний апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що в цьому випадку прокурор не позбавлений права повторно звернутись до місцевого господарського суду з заявою з грошовими вимогами Харківської міської ради до боржника, надавши необхідне підтвердження підстав для представництва. Також таким правом наділена Харківська міська рада.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
12. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури 23.12.2024 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22).
13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3921/21 (922/1371/22) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.12.2024.
14. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2024;
повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) відбудеться 18.02.2025 об 11:00;
надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.02.2025;
15. 11.02.2025 та 12.02.2025 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від арбітражної керуючої Венської О.О. та представника ТК ТОВ ІІФ "Харків-Москва" адвоката Третьякової Н.Ю., надійшли заяви про проведення судових засідань у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) в режимі відеоконференції.
16. Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2025, серед іншого, задоволено заяви арбітражної керуючої Венської О.О. та представниці ТК ТОВ ІІФ "Харків-Москва" адвокатки Третьякової Н.Ю. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
17. До Верховного Суду 04.02.2025 від представниці ТК ТОВ ІІФ "Харків-Москва" - адвокатки Третьякової Н.Ю. надійшов відзив на касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, в якому представниця Товариства просила закрити касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22), а у разі розгляду касаційної скарги по суті - відмовити в задоволенні касаційної скарги, постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) залишити без змін.
18. У відзиві зазначено, що апеляційний господарський суд констатував відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження виконання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" перед зверненням із заявою з грошовими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство. При цьому, прокуратура в жодній заяві по суті в межах даної справи, в тому числі і в касаційній скарзі, не наводить об`єктивних причин неможливості подання доказів, на які посилається прокурор, до судів попередніх інстанцій у визначені процесуальні строки.
19. Також у відзиві зазначено, що справа № 922/1448/22 (на яку посилається прокуратура) є справою окремого позовного провадження та на момент розгляду справи № 922/3921/21 (922/1371/22) судами попередніх інстанцій, перебуває в архіві Господарського суду Харківської області, судами попередніх інстанцій не була витребувана. При цьому скаржник не обґрунтував, чим саме передбачено обов`язок апеляційного суду за власної ініціативи витребувати матеріали справи із архіву суду першої інстанції для дослідження. Також прокурори не звертались до суду із клопотанням щодо необхідності витребування справи № 922/1448/22 із архіву господарського суду Харківської області з метою її дослідження при розгляді заяви з грошовими вимогами у справі № 922/3921/21 (922/1371/22), таке клопотання судом апеляційної інстанції не розглядалось.
20. В судове засідання 18.02.2025 з`явилися (в режимі відеоконференції) арбітражна керуюча Венська О.О., прокурор Офісу генерального прокурора Костюк О.В. та представники боржника Третьякова Н.Ю. та Дукер Л.О., які надали пояснення по суті доводів і вимог касаційної скарги.
21. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (18.02.2025) від учасників справи не надійшло інших заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 18.02.2025.
22. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.01.2025 № 4220-IX, Верховний Суд розглядає справу № 922/3921/21 (922/1371/22) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника
(Заступник керівника Харківської обласної прокуратури)
23. В обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник зазначає про застосування:
- статті 131-1 Конституції України, статті 53, 55 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, а також у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 911/2827/20;
- пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, частин другої-третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без врахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 927/379/17 (927/485/20);
- статті 2, 13, 14 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 912/2185/16 (912/3192/17).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
22. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати ми приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розі ляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріальною права.
25. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає касаційну скаргу прийнятною щодо доводів скаржника, зазначених в пункті 21 описової частини цієї постанови, та в межах, визначених касаційною скаргою.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
26. Предметом судового розгляду у цій справі є розгляд вимог, заявлених Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради.
27. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів звертає увагу на таке.
28. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Частиною третьою статті 4 ГПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
30. Передумовою участі органів та осіб в господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
31. Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
32. На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених статтею 53 ГПК України, статтею 2 Закону України "Про прокуратуру". Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону України "Про прокуратуру").
33. Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
34. ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти росії" (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).
35. Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України "Про прокуратуру", частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
36. Відповідно до частини четвертої статті 23 зазначеного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
37. Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).
38. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).
39. При цьому, склад учасників визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.
40. У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом". Про такі випадки йдеться, зокрема, у частині третій статті 23 Закону України "Про прокуратуру". За висновком Конституційного Суду України, це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання.
41. У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
41. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
42. Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
43. Крім того, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18).