ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 908/6167/15 (908/3314/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник позивача - Скрима В. А.;
представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Орловський С. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 (вх. № 9687/2024)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024
у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. - головуючого, Верхогляд Т. А., Іванова О. Г.
у справі № 908/3314/23
за позовом ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_4, Обслуговуючий кооператив "Будівельно-житловий кооператив "Зірковий Запоріжжя",
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва
в межах справи № 908/6167/15
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа",
ВСТАНОВИВ:
1. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання правильності дій суду апеляційної інстанції, який скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку із неявкою позивача у судове засідання
Обставини справи
2. У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" (далі - ТОВ "Константа").
3. У жовтні 2023 року фізична особа ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернуся до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Константа" про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.
4. Позивач обґрунтовував позов невиконанням відповідачем умов мирової угоди від 29.05.2012, укладеної у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 про банкрутство ТОВ "Константа".
Розгляд справи у суді першої інстанції
5. 01.12.2023 Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу, якою: прийняв позовну заяву ОСОБА_3 до розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "Константа" і відкрив провадження з розгляду цієї позовної заяви; постановив розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства; розгляд справи по суті суд призначив на 20.12.2023,о 10:30 та постановив, що проведення судового засідання 20.12.2023 о 10:30 в режимі відеоконференції здійснити за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
6. 20.12.2023 Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу про залучення до участі у справі фізичної особи ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та відклав розгляд справи на 17.01.2024.
7. У цій ухвалі суд зазначив, що 20.12.2023 відбувся збій підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (акт від 20.12.2023 № 908/6167/15 (908/3314/23)), у зв`язку з чим засідання не проводилося у режимі відеоконференцзв`язку, а також те, що у судове засіданні 20.12.2023 представники сторін не з`явилися.
8. У судове засідання 17.01.2024 з`явилася представник позивача, проте розгляд справи цього дня суд відклав на 13.02.2024.
9. У судове засідання 13.02.2024 ні позивач, ні його представник не з`явилися. При цьому до суду надійшло клопотання позивача, в якому зазначалося про несвоєчасне отримання відзиву відповідача та прохання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю підготувати відповідь на такий відзив.
10. 13.02.2024 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.02.2024.
11. У судовому засіданні 27.02.2024 суд ухвалою залучив до участі до участі у справі ОСОБА_4 та Обслуговуючий кооператив "Будівельно-житловий кооператив "Зірковий Запоріжжя" як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
12. 27.02.2024 судове засідання відбулося за участю, зокрема, позивача та його представника.
13. Згідно з даними протоколу судового засідання від 27.02.2024 суд заслухав пояснення учасників справи щодо заявленого позову, зокрема, позивача. Цього ж дня суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову, вступну та резолютивну частину якого оголосив 28.02.2024.
Розгляд справи у суді апеляційної інстанції
14. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
15. 20.11.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 ; рішення суду першої інстанції скасував, а позов ОСОБА_3 залишив без розгляду.
16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ні позивач, ні його повноважений представник участь у судовому засіданні 20.12.2023 не брали, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання, призначене на 20.12.2023, а також не надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. При цьому, як встановив суд, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
17. Тож, за висновком суду апеляційної інстанції, розглянувши справу по суті спору за наявності підстав для залишення позову без розгляду, місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення із залишенням позовної заяви без розгляду.
18. Суд констатував, що вказаний довід не є доводом апеляційної скарги, а викладений скаржником у поясненні, що надійшло до суду поза межами строку на апеляційне оскарження. Проте, за висновком суду апеляційної інстанції, незважаючи на вказану обставину означене порушення норм процесуального права, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2024 у справі № 908/6167/15 (908/3314/23).
20. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції вдався до формального тлумачення пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, не врахував в сукупності усіх обставин справи та помилково залишив позов без розгляду.
21. У касаційній скарзі також зазначено, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", поширивши визначену цією нормою пільгу на фізичну особу, яка не є стороною у справі, а має статус третьої особи.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
22. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
23. У судовому засіданні у режимі відеоконференції взяв участь представник третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який заперечив проти задоволення касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання правильності дій суду апеляційної інстанції, який скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України у зв`язку із неявкою позивача у судове засідання.
26. Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
27. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, а саме нормами ГПК України.
28. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися у судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України).
29. Статтею 202 ГПК України визначено наслідки неявки у судове засідання учасника справи. Згідно з частинами першою, третьою цієї норми неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
30. Водночас у силу частини четвертої статті 202 ГПК України у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
31. Підстави залишення позову без розгляду визначені статтею 226 ГПК України. Так, за пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
32. Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
33. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
34. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
35. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.
36. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 та від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.
37. Верховний Суд зазначає, що судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення з метою захисту прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону, що узгоджується із нормою частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
38. Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі № 911/3092/23 зазначив, що тлумачення частини четвертої статті 202 ГПК України, за яким її приписи застосовуються буквально, не зважаючи на процесуальну єдність стадії розгляду справи по суті та її безперервність, що виражається у послідовному здійсненні процесуальних дій судом, може привести до нерозумного результату, за яким навіть у разі відсутності позивача на оголошенні рішення суду це формально може бути сприйнято як підстава залишення позову без розгляду.
39. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, врахував неявку позивача в судове засідання 20.12.2023, однак не врахував описані вище подальші процесуальні дії суду першої інстанції, а також поведінку позивача протягом судового процесу.
40. Так, суд апеляційної інстанції не врахував того, що у судове засідання 27.02.2024, коли було ухвалене рішення суду першої інстанції, позивач та його представник з`явилися та надали пояснення щодо заявленого позову.
41. Тож, враховуючи процесуальні обставини, які склалися в межах цієї справи, на переконання колегії суддів, відсутні підстави вважати наявними обставини для залишення позову без розгляду у зв`язку із нез`явленням представника позивача в судове засідання 20.12.2023.
42. При цьому щодо посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, суд зазначає, що слід звернути увагу на те, що застосування норм права здійснюється в кожному конкретному випадку в залежності від встановлених судом обставин справи.
43. Під час розгляду справи № 905/458/21 не було встановлено процесуальних обставин, які склалися в межах цієї справи, зокрема, участі позивача у судовому засіданні у розгляді справи по суті.
44. Отже, доводи скаржника про неправильне застосування пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України є обґрунтованими.
45. Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" та безпідставне звільнення заявника апеляційної скарги від сплати судового збору касаційний суд враховує таке.
46. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
47. Як вбачається із матеріалів справи, заявник апеляційної скарги не звертався із клопотанням про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а суд апеляційної інстанції не ухвалював згідно з приписами статті 8 Закону України "Про судовий збір" відповідних процесуальних рішень. Тож доводи скаржника про неправильне застосування судом наведеної норми є помилковими.
48. Проте, як видно із матеріалів справи заявник апеляційної скарги - ОСОБА_2 не додав до апеляційної скарги доказів сплати судового збору, пославшись при цьому на положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
49. Так, зазначена норма передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів (див. висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 14.02.2024 у справі № 727/11573/22 з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18)).
50. Тоді як заявник апеляційної скарги у цій справі не є позивачем, а залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, що виключає можливість застосування положень частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
51. Подібного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 14.10.2024 у справі № 908/6167/15 (908/3312/23).
52. Однак суд апеляційної інстанції не врахував наведеного, відкриваючи відповідне апеляційне провадження без подання скаржником доказів про сплату судового збору. При цьому за змістом частин одинадцятої 176 ГПК України суд не позбавлений права виправити свою помилку у випадку, якщо провадження відкрито у справі, у якій заяву було подано без додержання вимог цього кодексу.
53. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
54. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
55. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції
56. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував усіх процесуальних обставин, пов`язаних з рухом цієї справи у суді першої інстанції, та проявив надмірний формалізм, скасувавши рішення суду першої інстанції та залишивши позов без розгляду.